Справа № 2-а-589/09
01 вересня 2009
року
Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Галічого В.М.
При секретарі - Власенко М.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління
Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про
визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми, -
У липні 2009 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним
позовом. В обґрунтування заявлених вимог послалася на те, що відповідно до
Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, у
зв'язку з чим згідно ст. 6 того ж Закону має право на отримання щомісячної
соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це
у 2006 р., 2007 р., 2008 р. така допомога їй не виплачувалася у належному
розмірі, що позивачка вважає неправомірним. На підставі викладеного просила суд
визнати дії відповідача у відповідній частині неправомірними, зобов'язати
відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги, стягнути з
останнього на свою користь заборгованість з виплати щомісячної соціальної
допомоги за період з січня 2006 р. до грудня 2008 р. у розмірі 4.471, 20 грн.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, на його задоволенні наполягала.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на
те, що у спірному періоді Законами України “Про державний бюджет України на
2006 рік”, та “Про державний бюджет України на 2007 рік”, “Про державний бюджет
України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”
дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена.
Також послалася на пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного
суду та наполягала на застосуванні судом наслідків його збігу.
Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали
справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачці, яка має статус дитини війни відповідно до
Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, УПФУ в Індустріальному
районі м. Дніпропетровська була призначена та виплачувалася пенсія, що у
2006-2008 р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30%
мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний
захист дітей війни”.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка оспорює правомірність
визначення відповідачем розміру пенсії, що виплачувалася їй у 2006 р., 2007 р.,
2008 р.
Станом на початок спірного періоду питання підвищення розміру пенсії для дітей
війни були врегульовані положеннями ст. 6 Закону України “Про соціальний захист
дітей війни”, якою було визначено, що для осіб, що мають відповідний статус,
розмір пенсії, довічного утримання або соціальної допомоги, що виплачується
замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З 01 січня
2006 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2006
рік”, п. 17 ст. 77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6 Закону України
“Про соціальний захист дітей війни”.
У подальшому Законом України від 19.01.2006 р. чинність ст. 6 Закону України
“Про соціальний захист дітей війни” була відновлена з 02.04.2006 р., у зв'язку
з чим пенсія позивачки у період з 02.04.2006 р. до 31.12.2006 р. підлягала
підвищенню на 30% мінімальної пенсії за віком, а позовні вимоги щодо цього
періоду є обгрунтованими. За таких обставин позовні вимоги в частині періоду з
01.01.2006 р. до 01.04.2006 р., коли дія ст. 6 Закону України “Про соціальний
захист дітей війни” була зупинена, задоволенню не підлягають як такі, що не
грунтуються на законі.
З 01.01.2007 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України
на 2007 рік”, ст. ст. 71, 111 якого у 2007 році коло осіб, на яких поширюється
чинність ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, було
істотно звужене, для решти осіб дія згаданої норми була зупинена.
09.07.2007 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі №
6рп-2007, яким визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 “Про державний
бюджет України на 2007 рік”. У зв'язку з цим законодавство, що регулює спірні
питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності Законом України
“Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Оскільки згідно ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти,
визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного
рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01.01.2007
року до 08.07.2007 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки
відповідають чинному на той час законодавству, а позовні вимоги в частині, що
стосується цього періоду, задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються
на законі. В той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 09.07.2007 р.
до 31.12.2007 р. є обґрунтованими.
З 01.01.2008 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України
на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, пп. 2
п. 41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки,
встановленої для учасників війни.
22.05.2008 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі №
10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення пп. 2 п. 41 розділу ІІ
Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін
до деяких законодавчих актів України”. У зв'язку з цим законодавство, що
регулює спірні питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності
згаданим Законом України.
Оскільки згідно ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти,
визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного
рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01.01.2008
року до 21.05.2008 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки
відповідають чинному на той час законодавству, а позовні вимоги в частині, що
стосується цього періоду, задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються
на законі. В той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 22.05.2008 р.
до 31.12.2008 р. є обґрунтованими.
Вирішуючи питання про обгрунтованість позову, суд приходить до наступного. Ст.
99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду,
що починає свій перебіг з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися
про порушення свого права, при цьому пропущення зазначеного строку позивачкою
згідно ст. 100 КАС України тягне відмову у задоволенні позову. Цей строк у
випадку пропущення його з поважної причини може бути на підставі ст. 102 КАС
України поновлений за клопотанням сторони.
Враховуючи, що позивачка питання про поновлення строку звернення до суду не
порушила, після роз'яснення у судовому засіданні наслідків збігу зазначеного
строку та можливості його поновлення бажання звернутися до суду з відповідним
клопотанням не виявила, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в
частині, що грунтується на законі, у межах річного строку звернення до
адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 99-102, 158 - 163 КАС
України, -
Позов - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в
Індустріальному районі м. Дніпропетровська в частині виплати ОСОБА_1
Семенівні пенсії у період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. без урахування
підвищення, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей
війни”.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.
Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена ОСОБА_1
Семенівні у період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. з урахуванням права
отримувача пенсії на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком
відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, та
виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між розрахованою та
фактично виплаченою сумами.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Індустріальний
районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її
проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частин
постанови - з дня складання постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в
порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя:
ОСОБА_2