83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.08.09 р. Справа № 12/94пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.
присекретарі судового засідання Лозовій Н.С.
за участю представників сторін
від позивача - Сергієнко Н.І.
від відповідача - не з”явився
від першої третьої особи - Карацюба В.Л.
від другої третьої особи - не з”явився
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Релігійної громади Церкви Євангельських Християн-Баптистів “Церква Христа Спасителя”, м. Маріуполь
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
- Маріупольська міська Рада, м. Маріуполь
- Головне управління містобудування та архітектури, м. Донецьк
про визнання права власності
Релігійна громада Церкви Євангельських Християн-Баптистів “Церква Христа Спасителя”, м.Маріуполь звернулася до господарського суду з позовною заявою до Маріупольської міської Рада, м. Маріуполь про визнання права власності на самочинно побудовані об”єкти нерухомості.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним без належно затвердженого проекту на земельній ділянці, якою він користується на законних підставах, були побудовані спірні об”єкти нерухомості, ст.ст. 392, 376 ЦК України.
Представник Маріупольської міської Ради в судовому засіданні пояснив, що доказів наявності спору між позивачем та Маріупольською міською Радою суду не надано, а тому, остання, є не належним відповідачем по справі.
У зв”язку з вище зазначеним поясненням, позивач звернувся до суду з клопотанням щодо заміни не належного відповідача на належного, а саме фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь
Клопотання судом задоволено. Ухвалою суду від 03.08.2009 року здійснено заміну відповідача.
Крім того, цією ж ухвалою в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Маріупольську міську Раду.
СПД ОСОБА_5 звернувся до суду з письмовим клопотанням щодо розгляду справи без його участі. Клопотання судом задоволено.
Ухвалою суду від 15.07.2009 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Головне управління містобудування та архітектури.
Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив
07.05.1981 року між громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( як продавцями) та Лівобережною громадою Евангельських христіян - баптистів ( як покупцем) підписано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними побудовами, якій знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці 3621 кв.м. Вказаний договір зареєстровано нотаріально.
Згідно довідки Донецької обласної державної адміністрації Головного управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігії
Релігійна громада Церкви Євангельських Христіян-Баптистів “Церква Христа Спасителя” Орджонікідзевського району м.Маріуполь Донецької області є правонаступником Помісної церкви Євангельських християн-баптистів.
21.07.1993 року виконком Маріупольської міської Ради народних депутатів приймає рішення за № 309/2 “Про дозвіл церкви Євангельських християн бабтистів будівництва молитовного будинку по АДРЕСА_1”.
19.06.2007 року Маріупольською міською Радою приймається рішення за № 5\13-2054 від 19.06.2007 року “ Про надання земельної ділянки по вул. Народовольчеської, 46 в Ордожінікідзевському районі міста Релігійній громаді церкви Євангельських християн-баптистів “Церков Христа Спасителя” Ордожонікідзевського району, м. Маріуполь, Донецької області,” згідно якого позивач отримав в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,3990га, кадастровий номер 1412300000:01:004:0099, розташовану за адресою по вул. Народовольчій,46 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь
Згідно преамбули зазначеного вище рішення, у відповідності з договором купівлі-продажу від 07.05.1981 р. за № 1545, Громаді Євангельських християн-баптистів належав житловий будинок з надворними побудовами по АДРЕСА_1.
Рішенням виконкому Орджонікідзевського районної Ради народних депутатів від 09.09.1981 за № 352/1 затверджений акт прийомки будівлі, яка переобладнана під молитовний будинок по вул. Народовольчій, 39.
На підставі вищевказаного рішення, громаді було видано реєстраційне свідоцтво Маріупольським бюро технічної інвентаризації від 23.09.1981 р. за № 39 на будівлю по вул. Народовольчій, 39.
Рішенням виконкому Орджонікідзевського районної Ради народних депутатів від 31.07.1991 року № 353, затверджено зміна поштової нумерації будинків п. Ляпіна та п.Найденовка, згідно якого молитовний будинок вважався розташованим за адресою: вул. Народовольча,46.
Згідно пояснення представника позивача, спочатку будинок складався з молитовного будинку з надворними побудовами, площею 48,6 кв.м., двох сараїв, сарая з уборною, огорожа.
На цей час на земельній ділянці, якою користується позивач, знаходяться, церков літ Д-2, мансарда літ Д/м1. Д/м2, Д/м3 підвал літ Д/п, навіс літ Д1 -1, майданчик літ д1, д4 відкрита веранда літ. д2, д3, майданчик літ д5, туалет літ Е-1, загальною площею 1787,7 кв.м., які розташовані за адресою м. Маріуполь вул. Народовольча, 46.
Згідно висновку Бюро технічних експертиз , складеного 23.04.2009 року церков літ. д-2, мансарда літ Д/м1. Д/м2, Д/м3 підвал літ. Д/п, навіс літ д1, д4, відкрита веранда літ. д2, д3, майданчик літ. д5, туалет літ. Е-1, які розташовані за адресою: м. Маріуполь, вул. Народовольческа, 4б, відповідають ДБН В.2.2.-9-99 “Громадські будівлі та споруди”,
Позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно побудовані об”єкти. Вказана позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.
Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.
При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу саме для розміщення будівлі церкви.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.
Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.
Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.
Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівель за своїм призначенням.
Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.
На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.
Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає, в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в експлуатацію та не позбавляє відповідні органи прав, як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів, встановлених спеціальним законодавством.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити
Визнати за Релігійною громадою Церквою Євангельских християн-баптистів «Церков Христа Спасителя» Орджонікідзевського району м. Маріуполь Донецької області право власності на самочинно побудовані будівлі та споруди Церкви Христа Спасителя, а саме: церков літ Д-2, мансарда літ Д/м1. Д/м2, Д/м3 підвал літ Д/п, навіс літ Д1 -1, майданчик літ д1, д4 відкрита веранда літ. д2, д3, майданчик літ д5, туалет літ Е-1, загальною площею 1787,7 кв.м., які розташовані за адресою м. Маріуполь вул. Народовольча, 46.
Повний текст рішення підписано 17.08.2009 р.
Суддя