79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.08.09 Справа № 2/70-42
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.
за участю представників сторін:
від позивача -Сяський В. І. -заступник начальника
від відповідача (апелянта) -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Луцьк б/н від 19.06.2009 р.
на рішення господарського суду Волинської області від 10.06.2009 р.
у справі № 2/70-42
за позовом Головного управління статистики у Волинській області, м. Луцьк
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Луцьк
про стягнення 14 933, 57 грн.
рішенням господарського суду Волинської області від 10.06.2009 р. у справі № 2/70-42 задоволено позов Головного управління статистики у Волинській області, стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_4, м. Луцьк на користь позивача 13 142, 67 грн. основної заборгованості, 830, 41 грн. 3 % річних, 106, 71 грн. інфляційних втрат, 853, 78 грн. пені та 149, 33 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита і 118 грн. -за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивована тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором в повному обсязі, в результаті чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, на суму якої позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не враховано, що відповідач фактично користувався меншою площею, ніж вказує позивач, а саме 128, 64 кв. м., а не 170 кв. м., у зв'язку з чим розмір орендної плати повинен був бути меншим.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Волинської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої заперечення тим, що сторони на основі вільного волевиявлення погодили розмір площі орендованого приміщення, про що свідчить акт приймання-здачі приміщення, договір № 10/в від 01.08.2007 р. та додаткова угода № 2 від 06.12.2006 р. Також під час дії договору оренди відповідач не заявляв претензій щодо невідповідності займаної площі умовам договору. Крім цього, предметом позову не є орендована площа, а заборгованість по орендній платі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 28.03.2005 р. між Регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та СПД-ФО ОСОБА_4 укладено договір оренди державного нерухомого майна № 209 з додатковими угодами №№ 2 та (а. с.13 -14).
01.08.2007 р. між Головним управлінням статистики у Волинській області та СПД-ФО ОСОБА_4 укладений договір на відшкодування витрат на утримання орендованого нежитлового приміщення № 10/в з додатком № 1 (а. с. 15 -16).
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 10.1, 11 договору оренди державного нерухомого майна № 209 та додатків до нього, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення в будівлі Головного управління статистики у Волинській області загальною площею 170 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Шопена, 12 та обліковується на балансі останнього, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 р. № 786, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, орендна плата перераховується відповідачем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується - 50 % від суми орендної плати до державного бюджету, а 50 % - на рахунок балансоутримувача, додатки до договору є його невід'ємною і складовою частиною.
Згідно п.п. 1.1, 2.2.10 договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нежитлового приміщення № 10/в, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Шопена, 12, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (170 кв. м.) та з врахуванням кількості джерел електрообладнання, балансоутримувач зобов'язується щомісячно виписувати відповідачу рахунки за спожиті комунальні та інші послуги на основі рахунків, виставлених балонсоутримувачу постачальниками енергоносіїв та суб'єктами господарювання, вартість визначена в базовому розрахунку витрат на утримання орендованого приміщення приведена в додатку 1 (а. с. 16), який є невід'ємною і складовою частиною договору, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідач зобов'язаний вносити плату за комунальні та інші послуги на розрахунковий рахунок балансоутримувача згідно виставленим рахунком.
Судом встановлено, що 01.01.2009 р. договір було розірвано за згодою сторін, а орендоване приміщення повернуте балансоутримувачу, що підтверджується актом приймання-здачі приміщення від 01.01.2009 р. (а. с. 15). Проте, відповідач своїх зобов'язань за договорами не виконав, направлену претензію № 06-19/02 від 27.01.2009 р. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 13 142, 69 грн. залишив без реагування (а. с. 21).
Відповідно до п. 10.2 договору оренди державного нерухомого майна № 209, умови останнього зберігають силу, зокрема, в частині зобов'язань відповідача щодо орендної плати -до виконання зобов'язань.
Заборгованість відповідача становить 13 142, 67 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2009 р. (а. с. 20). Доказів погашення боргу ні суду першої, ні апеляційної інстанцій відповідачем не надано.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГПК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем 830, 41 грн. 3 % річних та 106, 71 грн. інфляційних втрат суд вважає обґрунтованими та такими, що правомірно стягнені господарським судом першої інстанції.
Крім цього, позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 853, 78 грн.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 2.2.10 договору на відшкодування витрат на утримання орендованого нежитлового приміщення № 10/в, при несвоєчасному внесенні плати, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБ України несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки.
Твердження відповідача щодо зайняття ним меншої орендованої площі не беруться судом до уваги, оскільки регіональним відділенням Фонду державного майна України на підставі договору оренди № 209 від 28.03.2005 р. також стягувалась плата за орендовану площу 170 кв. м. Даний факт стверджується рішенням господарського суду Волинської області від 023.04.2009 р. № 8/40-42. Доказів внесення змін до договору оренди в частині зменшення площі орендованого приміщення суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Волинської області від 10.06.2009 р. у справі № 2/70-42 залишити без змін, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Луцьк -без задоволення.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Луцьк державне мито за розгляд апеляційної скарги.
3. Доручити господарському суду Волинської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.