Справа № 2-376/2009
9 вересня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі головуючої судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом Богуславської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Богуславської міської ради, ОСОБА_1, третя особа відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра», про визнання добросовісним набувачем нежилих приміщень, визнання права власності на приміщення,
у квітні 2009 року Богуславська міська рада звернулась до суду з вимогою про визнання недійсним договору дарування нежилих приміщень по вулиці Заросянській, 1-а міста Богуслава, укладеного між відповідачами 31 липня 2007 року. В обгрунтування заявлених вимог позивач зіслався на ті обставини, що відчужені нежитлові приміщення були самочинним будівництвом. Рішення Богуславського районного суду від 14 вересня 2006 року про визнання права власності на вказані приміщення за ОСОБА_1 скасовано ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області. Рішенням Миронівського районного суду від 21.11.2008 року позов ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на самочинне будівництво залишено без задоволення. Вказане рішення переглядалось в апеляційному порядку та набрало законної сили. Рішенням встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не набула права власності на спірні нежилі приміщення, а тому не могла розпоряджатися вказаним майном. Крім того, укладеною угодою порушені права територіальної громади на земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності та зайнята самовільно зведеними будівлями.
В липні 2009 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання його добросовісним набувачем нежилих приміщень, розташованих по вулиці Заросянській, 1-а міста Богуслава, та визнання права власності на вказані приміщення, який пред»явив до Богуславської міської ради та ОСОБА_1 Пред»явлені вимоги були обгрунтовані тим, що 31 липня 2007 року ОСОБА_1 подарувала йому нежилі приміщення по вулиці Заросянській, 1-а міста Богуслава. Право власності на вказані приміщення за нею визнано рішенням Богуславського районного суду від 14 вересня 2006 року. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на будівлі та розпорядилась ними на власний розсуд. Правовстановлююче рішення суду було скасовано лише через два роки після винесення. На час прийняття будівель в дарунок та укладання відповідної угоди йому не були відомі обставини щодо неправомірності рішення суду, а тому вважає себе добросовісним набувачем майна. Оскільки подароване майно не було загублено чи викрадено ним, передано у його власність з волі власника, то вважає, що воно не може бути витребуване. Вимоги про визнання права власності на нежилі приміщення обгрунтував тими обставинами, що в даний час це право оспорюється Богуславською міською радою.
Пред»явлені ОСОБА_2 позовні вимоги фактично були зустрічними щодо вимог, заявлених до нього Богуславською міською радою, а тому за клопотанням даного відповідача ухвалою Миронівського районного суду від 9 липня 2009 року пред»явлений зустрічний позов об»єднано в одне провадження з позовом, пред»явленим Богуславською міською радою.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги доповнила вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке було видано відповідачу ОСОБА_1 виконкомом Богуславської міської ради 26.09.2006 року. В ході розгляду справи заявлені вимоги уточнила та просить скасувати вказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно як незаконне, визнати недійсним укладений між відповідачами договір дарування нерухомого майна, зустрічний позов не визнала. В поясненнях зіслалась на обставини, викладені в позовній заяві. В обгрунтування вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно зіслалась на ті обставини, що воно дублювало рішення Богуславського районного суду та не відповідало вимогам чинного законодавства, оскільки земельна ділянка під будівлі не виділялась, відсутній належний акт про прийняття об»єктів нерухомого майна в експлуатацію. Зустрічні вимоги вважає необгрунтованими з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 на даний час являється власником спірного майна, а тому його право власності на дане майно не підлягає встановленню в судовому порядку.
Відповідач ОСОБА_2 пред»явлені позовні вимоги не визнав, зустрічний позов підтримав. В поясненнях зіслався на ті обставини, що ОСОБА_1 у встановленому порядку набула права власності на нерухоме майно, на правах власника вона розпорядилась ним шляхом укладення договору дарування. Вказаний договір було вчинено та зареєстровано відповідно до вимог закону. Він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Вказане майно не може бути витребуване, а тому, за правилами ст. 330 ЦК України, він набув права власності на нього.
Відповідач ОСОБА_1 позов Богуславської міської ради не визнала, посилаючись на те, що право власності на нерухоме майно набула правомірно, відчужила майно у встановленому законом порядку. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно отримала на підставі рішення Богуславського районного суду від 14.09.2006 року, оскільки до набрання рішенням чинності свідоцтво не видавалось. Маючи відповідні правовстановлюючі документи, подарувала майно сину ОСОБА_2 Вважає його власником спірного майна, пред»явлені ним позовні вимоги визнає.
Третя особа ОСОБА_3 пред»явлені Богуславською міською радою вимоги вважає обгрунтованими, зустрічні вимоги - безпідставними. Суду пояснила, що являючись власником будівлі, до якої неправомірним шляхом прибудовані спірні приміщення, протягом тривалого часу не може використовувати будинок за призначенням. Спірні будівлі є самочинним будівництвом. Вказані обставини встановлені судовими рішеннями. Самочинне будівництво не набуло статусу об»єкту цивільних прав, виникнення будь-яких прав щодо такого майна неможливе, воно підлягає знесенню. Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно було видано з порушенням вимог чинного законодавства та на підставі рішення суду, яке скасовано. Вказаний правовстановлюючий документ вважає незаконним.
Представник третьої особи ВАТ КБ «Надра» в судове засідання не з»явився. Про час та місце розгляду справи вказана третя особа була повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Стаття 215 ЦК України, визначаючи підстави недійсності правочину, вказує на необхідність дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу. Отже, умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності, які у загальному вигляді визначені у ст. 203 ЦК.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що в разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі 31.07.2007 року уклали договір, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар нежиле приміщення під номером 2, що складається з гаража площею 27,50 кв.м., гаража площею 30,60 кв.м., підсобних приміщень площею 7,80 кв.м. та 7,70 кв.м., та розташоване по вулиці Заросянській, 1-а міста Богуслава. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Київської області 31.07.2007 року та зареєстровано у реєстрі за № 1964. На підставі договору дарування Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації було прийнято рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 Вказані обставини підтверджуються договором дарування, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16021091 від 21.09.2007 року.
Статтею 328 ЦК України передбаченно, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Нежиле приміщення, що було предметом договору, належало дарителю ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Богуславської міської ради та зареєстрованого в Білоцерківському МБТІ 25 вересня 2006 року за № 163. Вказана обставина зазначена в договорі дарування та підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оглянутим в судовому засіданні оригіналом свідоцтва, яке зберігається в матеріалах приватного нотаріуса.
Із оглянутого свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що його видано на підставі рішення виконкому Богуславської міської ради від 14 вересня 2006 року № 189/10. Вказаним рішенням виконком затвердив акти державної технічної комісії приймання в експлуатацію завершених будівництвом та реконструкцією будівель та дозволив Білоцерківському МБТІ видати відповідні правовстановлюючі документи на будинок, що підтверджується копією рішення, що додана до матеріалів справи.
За правилами, встановленими Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 157/6445 від 18.02.2002 року, оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна дійсно провадиться з видачею свідоцтва про право власності. При цьому п. 6.1 Положення передбачено, що місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування видають вказане свідоцтво на новозбудовані, перебудовані чи реконструйовані об»єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об»єкта і введення його в експлуатацію.
Отже, об»єкт нерухомого майна, на який може бути видано свідоцтво, ні в якому разі не може бути самочинним будівництвом. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Узаконення самочинно збудованого об»єкту станом на час видачі відповідачу ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідно до вимог ст. 376 ЦК України могло відбуватись за наявності певних умов та виключно за рішенням суду.
Таке рішення суду було прийнято Богуславським районним судом 14.09.2006 року. Вказаним рішенням відповідно до вимог ч.3 ст. 376 ЦК України за ОСОБА_1 було визнано право на самочинно збудоване нерухоме майно.
Вказане судове рішення було скасовано ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 17.07.2008 року. При новому розгляді справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1, орендуючи будівлю по вулиці Заросянській, 1-а та земельну ділянку, на якій вона розміщена, в період з червня 2002 року по серпень 2003 року, в порушення умов договорів оренди, без погодження з власником будівлі та без дозволу на будівництво Богуславської міської ради здійснила реконструкцію об»єкту оренди шляхом прибудови до орендованої будівлі на орендованій земельній ділянці двох гаражів і двох підсобних приміщень. Оскільки прибудови були зведені на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належного дозволу, здійснене будівництво було самочинним та не надавало позивачу підстав для набуття права власності на нього.
Судовим рішенням встановлено, що після проведення будівництва земельна ділянка в установленому законом порядку ОСОБА_1 не виділялась, Богуславська міська рада, як власник земельної ділянки, категорично заперечила проти визнання права власності на створене нерухоме майно, проведенням самочинної забудови були порушені права Богуславського комбінату комунальних підприємств, який був власником будівлі, до якої здійснено прибудову, та порушуються права третьої особи ОСОБА_3, яка являється власником вказаної будівлі в даний час.
За відсутності умов узаконення проведеного відповідачем ОСОБА_1 самочинного будівництва, якими є відведення для цієї мети в установленому порядку земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника /користувача/ земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб, рішенням Миронівського районного суду від від 21.11.2008 року в задоволенні позову їй було відмовлено. Рішення оскаржувалось в апеляційному порядку, залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 04.02.2009 року та набрало чинності.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не набула права на нерухоме майно, що було самочинним будівництвом, у встановленому законом порядку та не могла розпоряджатись ним на власний розсуд.
Правовстановлюючий документ на самочинне будівництво, який їй було видано позивачем у формі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та на підставі якого було зареєстровано право власності на вказане майно, не відповідав вимогам діючого законодавства, зокрема вказаному Тимчасовому положенню про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та вимогам ст. 376 ЦК України.
Із пояснень сторін та третьої особи вбачається, що Богуславська міська рада свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 видала після набрання чинності рішенням Богуславського районного суду Київської області від 14.09.2006 року, яким відповідно до вимог ч.3 ст. 376 ЦК України за ОСОБА_1 було визнано право на самочинно збудоване нерухоме майно. Фактично саме вказане рішення суду було підставою для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Наявність судового рішення як правовстановлюючого документу, на підставі якого могла бути проведена реєстрація права власності на об»єкти нерухомого майна, виключала необхідність видачі іншого правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Вказаний документ було видано неправомірно, оскільки він засвідчував право на самочинне будівництво, яке могло бути підтверджене лише рішенням суду, та виданий за наявності іншого правовстановлюючого документу.
Сукупність вказаних обставин свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно на незаконних підставах. Дане право грунтувалося на юридичних фактах, які суперечать закону.
За правилами, передбаченими ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Маючи нікчемний правовстановлюючий документ на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_1 розпорядилася вказаним майном на власний розсуд. Укладений нею 31 липня 2007 року договір дарування нежитлового приміщення припускався таким, що породжує цивільні права та обов»язки. Проте, вказаний правочин було вчинено з порушенням загального правила, відповідно до якого приймати рішення про відчуження майна, тобто визначати його фактичну та юридичну долю, може лише власник, оскільки за договором відчужувач зобов»язаний передати не лише саме майно, а й право власності на нього.
Встановлення факту невідповідності вимогам закону правовстановлюючого документу на нерухоме майно свідчить про те, що укладений на підставі такого документу правочин по відчуженню майна не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Підстави, які свідчать про його недійсність, позивачем наведені та судом встановлені.
Зважаючи на вказані встановлені обставини та правові норми, вимоги позивача про визнання укладеного відповідачами правочину недійсним та скасування правовстановлюючого документу на майно, що було предметом правочину, являються обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Пред»явлені зустрічні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 обгрунтував тими обставинами, що являється добросовісним набувачем вказаного майна. Вказані вимоги суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.
Ст. 330 ЦК України встановлено загальні умови виникнення права власності у незаконного добросовісного набувача, коли відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього.
Ст. 388 ЦК України встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача. Згідно з положеннями вказаної статті власник може витребувати майно від добросовісного набувача в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння за його волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України віндикаційний позов власника до особи, яка набула його безвідплатно, підлягає задоволенню в усіх випадках.
Отже, право витребування майна від добросовісного набувача належить власнику та можливість витребування майна залежить від того, чи є набувач майна добросовісним чи недобросовісним та від того, набуто ним майно відплатно чи безвідплатно.
Встановлено, що приймаючи нерухоме майно в дарунок відповідач ОСОБА_2 отримав його безвідплатно, а тому в усіх випадках таке майно могло бути витребуване у нього власником.
Вказані правила не можуть бути застосовані в розглядуваному випадку, оскільки придбане майно є самочинним будівництвом та не набуло статусу об»єкту цивільних прав. Вказане нерухоме майно не має правомірного власника, виникнення будь-яких прав щодо цього майна є неможливим. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не спростував вказаних установлених фактів. Встановлено, що він являється незаконним володільцем вказаного нерухомого майна.
Поряд з цим, заявлені позовні вимоги за первісним позовом обгрунтовані тими обставинами, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці позивача, яка в установленому порядку не виділена жодному з відповідачів. Вказана земельна ділянка підлягає звільненню та поверненню позивачу за постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.07.2008 року. Земельною ділянкою, на якій розташовані самочинно збудовані приміщення, відповідач ОСОБА_2 також користується без відповідної правової підстави, а тому являється її незаконним володільцем. За укладеним неправомірним договором про відчуження самочинного будівництва та за відсутності відповідного рішення про виділення земельної ділянки під здійснене будівництво він не став правомірним набувачем нерухомого майна.
З урахуванням зазначених обставин вимоги відповідача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При подачі до суду заяви позивачем були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 гривень 50 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 139 від 03.04.2009 року.
Вказані понесені витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.
На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог підлягає стягненню судовий збір.
На підставі ст.4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” відповідача ОСОБА_1 необхідно звільнити від сплати судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст. 203, 204, 215, 317, 319, 328, 330, 376, 388, 392, 717, 718 ЦК України, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 157/6445 від 18.02.2002 року, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 61, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
позов Богуславської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволити.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежиле приміщення, розташоване по вулиці Заросянській, 1-а міста Богуслава Київської області, видане ОСОБА_1 виконавчим комітетом Богуславської міської ради 25 вересня 2006 року, скасувати.
Договір дарування нежилого приміщення, розташованого по вулиці Заросянській, 1-а міста Богуслава Київської області, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Київської області 31 липня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 1964, визнати недійсним.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Богуславської міської ради, ОСОБА_1, третя особа відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра», про визнання добросовісним набувачем нежилих приміщень та визнання права власності на приміщення залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Богуславської міської ради 7 гривень 50 копійок витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 754 гривні судового збору.
ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя підпис ОСОБА_4
Згідно з оригіналом
Суддя Л.О. Капшук