Справа № 2а -634 / 09/ 0114
30 червня 2009 року Нижньогірський районний суд АР Крим у складі:
головуючого судді - Чернецької В.В.
при секретарі Круглик К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Нижньогірське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі про визнання дій відповідача протиправними та нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік,
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з вимогами до Управління Пенсійного Фонду України у Нижньогірському районі АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік. Адміністративний позов мотивований тим, що позивач має статус „дитина війни” та має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, з 01 січня 2006 року на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але вказана грошова допомога йому не виплачується. При цьому позивач посилається на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 , яким дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена. Вважає, що його права порушено тому, що Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп /2008 рік від 22.05.2008 положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнано неконституційними. Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги проводить на підставі статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», якою встановлено розмір мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також Законами України про Державний бюджет на поточний рік, якими встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 рік в сумі 1737 грн.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву в якій просить суд розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити вимоги з мотивів, які наведено у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, а також надав письмові заперечення проти позову. Свої заперечення мотивує тим, що позивач має статус дитини війни, але права на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком не має тому, що дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена. Рішеннями Конституційного Суду України тільки на певний час, до правовідносин за даною суперечкою треба застосовувати той закон або нормативно - правовий акт, під час дії якого вони наступили або мали місце. Фінансування виплат здійснюється з Державного бюджету України, відповідач розпоряджається бюджетними коштами тільки у встановленому і затвердженому державою розмірі. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач має статус „дитина війни” в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Судом встановлено, що відповідач не нараховує державну соціальну допомогу, що повинна виплачуватися позивачеві замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на норми Законів України Про Державний бюджет України відповідного року , яким зупиняється дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів(їх окремих положень), лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача щодо невиплати позивачеві у 2008 році щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності з діючою статтею 6 Закону „Про соціальний захист дітей війни”
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Як вбачається з письмового заперечення на адміністративний позов представника Управління Пенсійного Фонду України у Нижньогірському районі розмір виплат спірного підвищення до пенсії складав : з січня 2008 по березень 2008рр.(включно) - 47 гривень на місяць, з квітня 2008 по червень 2008рр.(включно) - 48 гривень 10 копійок щомісячно, з липня 2008 по вересень 2008рр.(включно)-48 гривень 20 копійок щомісячно, з жовтня 2008 по грудень 2008рр.(включно) -49 гривень 80 копійок щомісячно.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, у тому числі і для дітей війни.
Таким чином, стаття 6 Закону України „ Про соціальний захист” з 22.05.2008 року з часу ухвалення вищевказаного рішення Конституційним Судом України діє у редакції, згідно з якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що у період з 01.01.2008 по 21.05.2008рр. розмір спірного підвищення, яке нараховувалося та фактично виплачувалося позивачеві відповідало вимогам діючого у цей час законодавства (до ухвалення рішення 22.05.2008 року Конституційним Судом України), а з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ж фактично виплачувалося у заниженому розмірі.
Тому вимоги позивача у частині неправомірності дій відповідача щодо сплати щомісячного підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни у заниженому розмірі у період з 01.01.2008 по 01.01.2009рр. підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Таким чином, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” допомога дітям війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачем та державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Посилання відповідача на частину третю статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, щодо її застосування виключно для визначення розміру пенсії, призначених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” безпідставні та необґрунтовані, так як згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 № 08/111, 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та не може змінювати норми інших законів.
З наведених підстав, суд дійшов до висновку, про необґрунтованість заперечень представника відповідача щодо законодавчого не визначення порядку виконання положень статті 6 спеціального Закону та відсутністю коштів у відділу Пенсійного Фонду України на проведення вказаних виплат у законодавчо визначеному розмірі.
Таким чином, розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві у відповідності з діючою у період з 22.05.2008 по 01.01.2009рр. редакцією статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як зазначалося судом вище, повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2008 - 481,00грн., з 01.07.2008 - 482,00грн., з 01.10.2008 - 498,00грн.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з травня по грудень(включно) 2008 року, яка підлягає виплаті позивачу, складає 1170, 60 грн. згідно наступного розрахунку в межах заявлених позовних вимог:
з травня по червень 2008 року 144,30 грн. (481,00грн. х 30%);
з липня по вересень 2008 року 144,60 грн. (482,00грн. х 30%),
з жовтня по грудень 2008 року 149,40 грн. (498,00грн. х 30%), щомісячно,
але ж фактично позивачу за вказаний період було виплачено 390 гривень 20 копійок, тобто недоплачена сума складає 780 гривень 40 копійок та підлягає до виплаті позивачеві.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання незаконним, протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов до висновку, що порушенні діями Управління Пенсійного Фонду України в Нижньогірському районі АР Крим права позивача у сфері публічно-правових відносин, будуть захищені та відновлені шляхом: визнання судом незаконними дій відповідача щодо виплати позивачеві у період з травня 2008р. по грудень(включно) 2008р. щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у заниженому розмірі та покладення на відповідача обов'язків нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з травня 2008р. по грудень(включно) 2008р., як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 780, 40 гривень. У задоволенні решти вимог, позивачеві слід відмовити, з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.
На підставі ст.ст..1,3,6,8,19,21,22,46,56,58,64,68,75,92,95,96,152 Конституції України, ст..ст.2,6,7,9-11,17-18,94,162-163,167,185,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Нижньогірському районі про визнання дій відповідача протиправними та нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік задовольнити частково.
Рішення Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , як дитині війни за 2008 рік визнати незаконним та скасувати.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Нижньогірському районі на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 40 копійок.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі у десятиденній строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий: