Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
21 липня 2009 р. № 2а-30739/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді- Самойлової В.В.
при секретарі - Ланцевич Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до військової частини А-1451
про стягнення грошової компенсації замість речового майна ,
встановив:
Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо незабезпечення його під час проходження військової служби належним речовим майном та стягнути з останнього на його користь грошову компенсацію замість належного до видачі станом до 11.03.2000р. речового майна в сумі 1259,77 грн., відповідно до довідки № 33 від 11.12.2007р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у військовій частині А 1451 та наказом командира зазначеної частини (по стройовій частині) № 268 від 10.12.2007 року був звільнений з військової служби у відставку та виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
В період проходження військової служби він знаходився на речовому забезпеченні у відповідача, яким в повному обсязі не забезпечувався.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.
На день виключення його зі списків особового складу частини сума грошової компенсації замість належного до видачі речового майна станом до 11.03.2000р. становить в розмірі 1259,77 грн., відповідно до довідки № 33 від 11.12.2007р.
Оскільки, на момент виключення його зі списків особового складу частини, відповідач не розрахувався з ним стосовно належного до видачі речового майна або грошової компенсації замість нього, тому він вважає, що з боку останнього має місце противоправність, яка порушує його право на відшкодування вказаної заборгованості.
Позивач в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття та не надав заяву про розгляд справи за його відсутності і заперечення на адміністративний позов.
Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.
Дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову зі слідуючих підстав.
Встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А 1451 та наказом командира останньої (по стройовій частині) № 268 від 10.12.2007 року був звільнений з військової служби у відставку та виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
В період проходження військової служби він знаходився на речовому забезпеченні у відповідача, яким в повному обсязі не забезпечувався.
На день виключення його зі списків особового складу частини сума грошової компенсації замість належного до видачі речового майна станом до 11.03.2000р. становить в розмірі 1259,77 грн., відповідно до довідки № 33 від 11.12.2007р., виданої відповідачем.
Згідно п.27 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444, передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Відповідно до ст. ст. 9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000р. призупинена дія п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства Оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Оскільки, позивач не відноситься до категорії осіб, які використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців, а дія положення про отримання грошової компенсації замість речового майна відносно решти військовослужбовців з 11.03.2000р. зупинена була, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р.»від 28.12.2007р. № 107-VI п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключено, проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 3 пункту 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. №107-VI. Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Водночас, суд зазначає, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р., на теперішній час не скасовано та є чинним. А тому вимоги позивача щодо відшкодування грошової компенсації речового майна, яким він не забезпечувався до 11.03.2000р. у розмірі 1259,77 грн. підлягає задоволенню на підставі вищевикладеного.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно Законами України визначаються
- права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод: основні обов'язки громадянина, а також встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України.
Ст.95 Конституції України передбачає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що в період проходження військової служби позивач мав право на забезпечення речовим майном, а тому маються підстави для задоволення позову зазначеним шляхом, тобто позивач має право на отримання грошової компенсації замість речового майна, заборгованість по якому утворилась до 11.03.2000р. з підстав вищевикладеного.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 128, 159 КАСУ, ст. ст. 92, 95 Конституції України, ст. ст. 9, 91 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, Постановою КМУ “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії військової частини А 1451 щодо незабезпеченя ОСОБА_1 за час проходження військової служби належним речовим майном.
Стягнути з військової частини А 1451 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належного до видачі станом до 11.03.2000 р. речового майна в сумі 1259,77 грн.( одна тисяча двісті п"ятдесят дев"ять) грн. 77 коп. .
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
У повному обсязі постанова виготовлена 24.07.09р.
Суддя Самойлова В.В.