№2-29/08
іменем України
14 липня 2008 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Бережної Н.М. при секретарі Шелудько Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі ОСОБА_2 ТЕС, первинної профспілкової організації ОСОБА_2 ТЕС, про поновлення на роботі, скасування рішення профспілкового комітету, відшкодування збитків та моральної шкоди,
встановив:
26 січня 2004 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі ОСОБА_2 ТЕС, первинної профспілкової організації ОСОБА_2 ТЕС про поновлення на роботі, скасування рішення профспілкового комітету, відшкодування збитків та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що працювала на підприємстві з 01.06.2002 року на посаді юрисконсульта житлово - комунального відділу ОСОБА_2 ТЕС.
31 грудня 2003 року житлово-комунальний відділ був ліквідований в зв'язку з передачею соціально-житлової сфери в комунальну власність Комсомольської селищної ради.
ОСОБА_1 зверталась до керівництва підприємства з вимогою повідомити її про місце роботи, вказані звернення були проігноровані, як заступником директора ОСОБА_2 ТЕС з кадрової роботи так і директором ОСОБА_2 ТЕС не було надано відповіді на її письмове звернення.
15 січня 2004 року на засіданні первинної профспілки ОСОБА_2 ТЕС була надана згода на
звільнення позивачки.
Наказом директора ОСОБА_2 ТЕС від 21 січня 2004 року № 7-К ОСОБА_1 звільнена з посади згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України, на підставі відмови працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Позивач ОСОБА_1 вважала своє звільнення незаконним, в зв'язку з чим була вимушена звернутися з позовом до суду.
Шкоду спричинену їй та її малолітній дитині оцінює в сумі 13000 грн., моральну шкоду в сумі 25000 грн.
23.11.2004 року змінила позовні вимоги, просила визнати дії ОСОБА_2 ТЕС по її звільненню незаконними, зобов'язати відповідача виправити запис в трудовій книжці, поновити на посаді юрисконсульта ОСОБА_2 ТЕС, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, визнати рішення профспілки незаконним, зобов'язати первинну профспілку ОСОБА_2 ТЕС відшкодувати суму моральної шкоди в сумі 4000 грн., ОСОБА_2 ТЕС в сумі 5000 грн., зобов'язати відшкодувати спричинену винними діями шкоду їй та молодшій дитини в сумі 1000 грн. з первинної профспілки ОСОБА_2 ТЕС, зі ОСОБА_2 ТЕС - 5000 грн.
17.08.2007 року ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просила визнати дії ОСОБА_2 ТЕС по її звільненню незаконними, зобов'язати відповідача виправити запис в трудовій книжці, поновити на посаді юрисконсульта ОСОБА_2 ТЕС, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати на підприємстві, визнати рішення профспілки незаконним, зобов'язати первинну профспілку ОСОБА_2 ТЕС відшкодувати суму моральної шкоди в сумі 4000 грн., ОСОБА_2 ТЕС в сумі 10000 грн.
В подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги в частині суми виплати заробітної плати за вимушений прогул, вказуючи, що розмір середнього заробітку за вимушений прогул з 14.01.2004 року по 14.07.2008 рік складає 77721 грн. 27 коп., враховуючи, що кількість робочих днів з 15.01.2004 року по 14.07.2008 рік становить 1141 день, заробітна плата за 1 день - 27, 60 грн. Загальний
2
коефіцієит підвищення заробітної плати на ОСОБА_2 ТЕС ВАТ , Дентренерго" за період 14.01.2004 року по 14.07.2008 рік згідно довідок ВАТ "Центренерго" складає 246, 8%.
У судовому засіданні від 14.07.2008 року ОСОБА_1 в своїй заяві відмовилася від позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виправити запис в її трудовій книжці та наполягла на задоволенні в іншій частині позову, вважала незаконним, що її відмова від виконання роботи, яка не передбачена трудовим договором, могла стати підставою її звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Порушення відповідачами її законних прав, грубе безпідставне відношення представників адміністрації ОСОБА_2 ТЕС до неї, неспроможність первинної профспілки ОСОБА_2 ТЕС за захистом її трудових прав привело до моральних страждань, які виявилися у депресії, безсонні, боязні спілкування з оточуючими, з'явилася біль в області серця. Вона втратила нормальні життєві зв'язки, які виразилися в трудовій діяльності по її спеціальності, яка приносила їй моральне задоволення. Пережиті нервові потрясіння зв'язані з незаконним звільненням привели до того, що в неї пропало грудне молоко, чим спричинено фізичну шкоду здоров'ю її одинадцятимісячній дитини. Незаконне звільнення потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. В зв'язку з чим, вона оцінює достатньо високо моральну шкоду, яка спричинена їй відповідачами.
Представник відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу ОСОБА_2 ТЕС ОСОБА_3 позов не визнав, вказуючи, що ОСОБА_1 з 09.02.1994 року працювала педагогом організатором в житлово-комунальному відділі ОСОБА_2 ТЕС, а з 01.06.2002 року була переведена на посаду юрисконсульта цього відділу. Згідно Наказів Міністерства палива та енергетики, ВАТ " Центренерго" на ОСОБА_2 ТЕС були виконані дії по передачі соціальної інфраструктури з балансу Зміївької ТЕС у комунальну власність. Оскільки позивач працювала в житлово-комунальному відділі, була повідомлена про перевід в зв'язку з суттєвими змінами умов праці, але відмовилася від переводу, тому законно була звільнена на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Представник первинної профспілкової організації ОСОБА_2 ТЕС ОСОБА_4 позов не визнав пояснив, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви, про скасування рішення профспілкового комітету від 15.01.2004 року, оскільки ОСОБА_1 звільнена з посади за ініціативою власника підприємства, а вказане рішення не враховувалось адміністрацією ОСОБА_2 ТЕС при вирішенні питання про її звільнення.
Вислухавши учасників судового розгляду, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Згідно розпорядження 313-К від 07.02.1994 року, ОСОБА_1 була прийнята в житлово-комунальний відділ ОСОБА_2 ТЕС 9 лютого 1994 року на посаду педагога-організатора виховної роботи з дітьми та підлітками.
Розпорядженням №67-К від 30.06.1996 року позивач переведена на посаду паспортистки житлово-комунального відділу ОСОБА_2 ТЕС. У 2002 році, у зв'язку з зростанням дебіторської заборгованості та необхідністю проведення претензійно-позивної роботи з споживачами комунальних послуг, що надавались житлово-комунальним відділом ОСОБА_2 ТЕС, до штатного розпису вказаного відділу була введена посада юрисконсульта і згідно розпорядження № 21-К від 17.06.2002 року ОСОБА_1 переведена на цю посаду.
Наказом Міністерства палива та енергетики №61 від 10.02.2003 року "Про передачу соціальної інфраструктури ОСОБА_2 ТЕС ВАТ "Центренерго" в комунальну власність територіальної громади сел. Комсомольського Зміївського району Харківської області та наказом ВАТ "Центренерго" №46 від 31.03.2003 року "Про граничну чисельність працівників ОСОБА_2 ТЕС", №103 від 25.07.2003 року "Про впорядкування чисельності персоналу Компанії" на директора ОСОБА_2 ТЕС був покладений обов'язок по передачі соціальної інфраструктури, що не увійшла в уставний фонд товариства та знаходилась на балансі ОСОБА_2 ТЕС ВАТ "Центренерго" в комунальну власність територіальної громади. (а.с. 23, 27, 28 т. 1)
30 липня 2003 року у виконання вищевказаних наказів, по ОСОБА_2 ТЕС був виданий наказ № 281 "Про передачу об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність", згідно якого відповідальним посадовим особам ОСОБА_2 ТЕС необхідно було оформити перевід працівників житлово - комунального відділу в комунальне підприємство "Комунальних" з їх згоди.
3
В зв'язку з тим, що позивач працювала у структурному підрозділі ОСОБА_2 ТЕС житлово-комунального відділу, на виконання даних наказів їй було запропоновано перевід в КП "Комунальник", про те від переводу вона відмовилась. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.
15 січня 2004 року на засіданні первинної профспілки ОСОБА_2 ТЕС була надана згода на звільнення позивачки за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 51, 52 т. 1).
Наказом директора ОСОБА_2 ТЕС від 15 січня 2004 року № 7-К ОСОБА_1В, звільнена з посади згідно п. б ст. 36 КЗпП України, на підставі відмови працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, з копії вказаного наказу, яка знаходиться в матеріалах справи, а оригінал був оглянутий у судовому засіданні вбачається, що позивач ознайомлена з наказом та отримала трудову книжку 21.01.2004 року. (а.с. 42 т. 1)
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 9-10).
Оцінюючи вищевказані докази, еуд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням трудового законодавства.
Згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, звільнення працівників можливо, якщо він відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Так, судом встановлено і ці висновки випливають із матеріалів справи, що позивач працювала у житлово - комунальному відділі ОСОБА_2 ТЕС. Вказане підприємство було реорганізовано шляхом ліквідації житлово - комунального відділу, що потягло з собою скорочення всіх посад цього відділу. Вся документація та матеріальна база передана до новоутвореного КП "Комунальник", куди запропоновано було перевестися позивачці. Вона від переведення в це підприємство відмовилася.
Таким чином, в даному випадку відповідачем ОСОБА_2 ТЕС позивач була безпідставно звільнена за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі.
В силу ст. 235 КЗпП України, при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи, що кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з 15.01.2004 року по 14.07.2008 рік становить 1141 день, а заробітна плата за 1 день складає 27, 60 грн., загальний коефіцієнт підвищення заробітної плати на ОСОБА_2 ТЕС ВАТ "Центренерго" за вказаний період згідно довідок ВАТ "Центренерго" складає 246, 8 %, тому з відповідача ОСОБА_2 ТЕС слід стягнути середній заробіток за вимушений прогул з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати в сумі 77721 грн. 27 коп.
Ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, судом встановлено, що порушення відповідачем ОСОБА_2 ТЕС законних прав позивача спричинило їй моральну шкоду.
З урахуванням наведених вище обставин, глибини фізичних та душевних страждань позивача, в зв'язку з погіршенням можливості протягом тривалого часу вести повноцінне життя, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 5000 грн., що відповідає вимогам розумності і справедливості.
Стосовно вимог позивача до первинної профспілкової організації ОСОБА_2 ТЕС про скасування рішення профспілкового комітету, відшкодування збитків та моральної шкоди, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню за таких підстав:
Як встановлено судом, первинна профспілкова організація ОСОБА_2 ТЕС дала згоду на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 була звільнена не з ініціативи власника, а за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП; України, тому рішення профспілки не враховувалось при її звільненні, таким чином діями відповідача не порушені права позивача при її звільненні.
4
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір на користь держави в сумі 785 грн. 71 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 32, 36, 237-1, 235 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 213, 214, 215, 367 п. 2 ч. 1 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі ОСОБА_2 ТЕС, первинної профспілкової організації ОСОБА_2 ТЕС, про поновлення на роботі, скасування рішення профспілкового комітету, відшкодування збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ОСОБА_2 ТЕС Відкритого акціонерного товариства, Державна енергогенеруюча компанія "Дентренерго".
Стягнути зі ОСОБА_2 ТЕС Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати в сумі 77721 (сімдесят сім тисяч сімсот двадцять одну) грн. 27 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути зі ОСОБА_2 ТЕС Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 ТЕС Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь держави судовий збір в розмірі 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 71 коп., які перерахувати на розрахунковий рахунок: 31418537700228, код платежу 22090100, одержувач ОСОБА_2 міська рада Харківської області, код ОКПУ 24134337 УДК в Харківській області, МФО 851011.
Стягнути зі ОСОБА_2 ТЕС Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" на користь держави витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи в ОСОБА_2 районному суді Харківської області в розмірі 7 (сім) грн.. 50 коп., які перерахувати на розрахунковий рахунок: 31214259700227, одержувач коштів - УДК у ОСОБА_2 районі, код ЄДРПООУ 24134337, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050000.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.