справа 2а-233\2009 р.
9 червня 2009 року м. Євпаторія
Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Абзатової Г.Г. при секретарі Зуєвої К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Євпаторія адміністративну справу по позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Євпаторія про визнання дій неправомірними, спонуку виконати певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України в м. Євпаторія про визнання дій неправомірними щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної пенсії, та спонуку виконати певні дії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Крім того, його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі - Постанова КМУ № 1), виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії. ОСОБА_1 вказує, що Законом встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування пенсії. Він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову. Просить визнати протиправною вказану відмову УПФ України у м. Євпаторія та зобов'язати відповідача нарахувати йому пенсію з 1.01.2008 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Представник відповідача УПФ України у м. Євпаторія позовні вимоги не визнав, просить у задоволенні позову відмовити оскільки призначена позивачу пенсія відповідає вимогам діючого законодавства, порядок обчислення пенсії визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 3.01.2002 року, для обчислення пенсії застосовувалася розрахункова величина 19 гр. 91 коп.3гідно Постанови КМУ від 27.12.2005 року № 1293 розмір пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ст.. 54 Закону був збільшений і не може бути нижчим ніж 500 гривень для інвалідів 2 групи. При таких обставинах розмір пенсії позивача не може бути доцільним, оскільки розмір пенсії із заробітку, перевищує цей розмір. В подальшому, після прийняття рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року, порядок обчислення пенсій, передбачених ст.. 54 Закону залишився з 22 травня 2008 року неврегульованим. З 22.05.2008 року постановою КМУ №530 встановлено, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими 965 гривень ( для інвалідів 2 групи). Додаткова пенсія за шкоду виплачується у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. З такого рахунку призначення пенсії позивачу не може бути доцільним, тому що основний розмір пенсії у розмірі фактичних збитків з коефіцієнтом поетапного підвищення складає 2814 гр., перевищує мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений законами. Стосовно визнання дій неправомірними, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Управління робило те, що передбачено законодавством, у межах повноважень, наданих законодавством, прав і інтересів позивача не порушував, тому просить у задоволенні позову у цей частині відмовити .
Вислухав пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями статті 14 Закону його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.( а.с. 7,8)
Відповідно до частини першої статті 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд прийшов до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону , а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Частиною п'ятою статті 54 Закону передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяти до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону , яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу
1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Виходячи із аналізу приведених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в м. Євпаторія повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію, виходячи з розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від З січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу виплату пенсії, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
На підставі ст. ст.1, 3, 46, 64 Конституції України, Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року, керуючись ст. ст. 7 - 12, 99,100, 102,158, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Євпаторія про визнання дій неправомірними, спонуку виконати певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія з нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності 2 групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС в частині нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі меншому ніж 75% мінімальної пенсії за віком, та виплати загального розміру пенсії у розмірі меншому ніж 8 мінімальних пенсій за віком з розрахунку, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія Автономної Республіці Крим здійснити перерахунок ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії, як інваліду 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування ", згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести відповідні виплати:
- за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням фактично отриманої позивачем пенсії
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.