Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" серпня 2009 р. Справа № 60/136-09
вх. № 4804/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Літвін К.І., дов. б/н від 03.01.2007р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - фарм", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ізюм
про стягнення 4736,60 грн.
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - фарм") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 4736,60 грн. основного боргу.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 10.08.2009р. у зв'язку з знаходженням на лікарняному судді Чистякової І.О., справу №60/136-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.
Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити. Надав заяву про зменшення позовних вимог, а саме просить суд стягнути на його користь 3336,60 грн. основного боргу та просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 1400,00 грн.
Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що зменшення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 02 березня 2009 року було укладено договір №135/Ф.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач бере на себе зобов'язання передати (поставити) відповідачеві протягом строку дії договору товар в асортименті і кількості, зазначеному у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Відповідач зобов'язується прийняти цей товар та вчасно здійснити його оплату на умовах визначених договором.
Пунктом 1.3. Договору встановлено, що ціна на товар вказується в кожній накладній.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 7506,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №97011 від 12.03.2009р. на суму 3194,98 грн., №97013 на суму 2472,40 грн., №97014 на суму 567,70 грн., №97872 від 19.03.2009р. на суму 243,74 грн., №97873 на суму 1027,78 грн.
Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.3.5. Договору покупець зобов'язаний повністю сплатити вартість отриманого товару не пізніше строку, вказаного в супровідних документах - накладних, на кожну партію товару окремо.
Як вбачається із матеріалів справи, строк за видатковими накладним №97011 від 12.03.2009р. на суму 3194,98 грн., №97013 на суму 2472,40 грн., №97014 на суму 567,70 грн. закінчився 27.03.2009р., за видатковими накладними №97872 від 19.03.2009р. на суму 243,74 грн., №97873 на суму 1027,78 грн. - 03.04.2009р.
Відповідач частково розрахувався за отриманий по видатковим накладним товар за спірним договором в сумі 4170,00 грн., в тому числі 1400,00 грн. було сплачено відповідачем після подачі позову до суду, що підтверджується відповідними копіями банківських виписок, які надані до матеріалів справи.
За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 3336,60 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3336,60 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1.1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При таких обставинах, враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 1400,00 грн. після подачі позову до суду, суд вважає за необхідне в цій частині провадження по справі припинити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Заяву позивача про зменшення позовних вимог прийняти до розгляду.
2. Позов задовольнити повністю в сумі 3336,60 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (64300, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Ізюмському відділенні ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, ідент. код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - Фарм" (61115, м. Харків, проспект Касіора, буд. 116-А, к. 91, п/р №2600901004493 в ВАТ "Кредобанк", МФО 350415, код ЄДРПОУ 32869878) 3336,60 грн. основного боргу, 102,00 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Провадження по справі припинити в частині стягнення 1400,00 грн. основного боргу.
Повний текст рішення підписано 19.08.2009р.
Суддя
справа №60/136-09