Головуючий у 1 інстанції - Чепланова О.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
03 березня 2011 року справа №2а-3190/10/0549 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сухарька М.Г.
суддів Білак С.В. , Гаврищук Т.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 20 грудня 2010 року по справі № 2а-3190/10/0549 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду, -
Постановою суду першої інстанції від 20 грудня 2010 року по справі № 2а-3190/10/0549 задоволений позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що згідно із ст.62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року №796-Х11 роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. На підставі ст.117 Конституцій України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених ПКМУ. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією вказаного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Зазначили, що держава гарантує виплату одноразової компенсації у разі встановлення групи інвалідності в розмірі, встановленому ПКМУ №836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно із висновком МСЕК від 22.07.2010 р. з 16.07.2010 р. позивачу первинно встановлено 3 групу інвалідності на строк до 01.08.2013 р. у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 22.07.2010 р. позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом в результаті Чорнобильської катастрофи, на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання одноразової компенсації, розмір якої становить інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. Згідно із довідкою Управлінням праці та соціального захисту населення Торезької міської ради позивачу призначена одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що став інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 р. у розмірі 189 грн. 60 коп..
Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи ... виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.
Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 3 групи - 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).
22.05.2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень Конституції України і Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: ст. 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої ст. 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституцій України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 4,5,6,8 п. 4 мотивувальної частини).
У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п. 1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України ( абз.1 п.5 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Згідно із ст. 63 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно із Положенням «Про Державне Казначейство України», затвердженим ПКМУ від 21.12.2005 р. за № 1232, основним завданням казначейства є забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського розрахунку, що серед іншого передбачає розрахунково-касове обслуговування і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений Кабінетом Міністрів України розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стали інвалідами в результаті Чорнобильської катастрофи, не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили - Закон. Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу здійснювалась УПСЗН у розмірі значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до ч.6 ст. 48 вказаного Закону, визначається на момент встановлення інвалідності.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є безпідставним, посилання відповідача на те, що для розрахунку одноразової компенсації позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р. В цієї постанові закріплено конкретні розмірі компенсації, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової компенсації залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, яким є ПКМУ № 836.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 20 грудня 2010 року по справі № 2а-3190/10/0549 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду - залишити без задоволення.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 20 грудня 2010 року по справі № 2а-3190/10/0549- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п*ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
ОСОБА_3