Україна
про залишення апеляційної скарги без руху
03 березня 2011 р. справа № 2а-12150/10/0519
Суддя Донецького апеляційного адміністративного суду Гайдар А.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від08 грудня 2010 р. у справі№ 2а-12150/10/0519 (суддя Ковтуненко В.О.) за позовом ОСОБА_1 до
Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної державної допомоги на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку, -
До Донецького апеляційного адміністративного суду 01 березня 2011 року надійшла адміністративна справа разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької областівід 08 грудня 2010 року у справі № 2а-12150/10/0519 .
Зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до приписів пункту 7 статті 4 Декрету КМУ “Про державне мито”від 21 січня 1993 року, пільги щодо сплати державного мита мають органи соціального страхування та органи соціального забезпечення -за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і пенсій, виплачених потерпілому або членам його родини, а органи соціального забезпечення -також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій.
В апеляційної скарги апелянт не надає доказів про сплату судового збору, або про законні обґрунтування про не сплату його.
Згідно частини 1 статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги додаються їхні копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору :
1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;
2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93), крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;
3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.
Згідно пункту “з”частини 1 статті 3 Декрету “Про державне мито”ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв і скарг, що подаються до суду : із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Оскільки постановою суду вирішений спір з вимогами як немайнового, так і майнового характеру , то саме виходячи з наведеної вище норми і в зазначених нею розмірах підлягає сплаті державного мита для подання апеляційної скарги, що апелянтом не було зроблено.
З врахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 108, 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької областівід 08 грудня 2010 року у справі №2а-12150/10/0519 - залишити без руху.
Скаржнику усунути встановлені при подання апеляційної скарги недоліки шляхом подання доказів сплати судового збору в строк до 23 березня 2011 року.
Роз'яснити заявникові, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга повертається апелянту.
Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.