печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38729/16-к
12 серпня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України,
Прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України радник юстиції ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110100001641 від 21.12.2012,звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, яке підтримав під час його розгляду та обґрунтовував наступним. Слідчими управління спеціальних розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012110100001641 від 21.12.2012 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 351 КК України.
Під час проведеного у вказаному кримінальному провадженні досудового розслідування встановлено, що народний депутат України 6 скликання від партії Регіонів ОСОБА_7 , який також являвся головою ради Всеукраїнської громадської організації «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна», бажаючи поширити серед представників різних корінних етнічних національностей України, об'єднаних єдиним українським народом, розбрат та ворожнечу, подальший розкол України, а також формування негативної громадської думки про національно- визвольний рух українського народу в роки Другої Світової війни і зокрема ролі Організації українських націоналістів і Української Повстанської Армії стосовно польського та єврейського народів, організував проведення з 08.04.2010 до 10.04.2010 виставки фотографій і документів під назвою «Волинська різня - польські та єврейські жертви ОУН-УПА» у Великій виставковій залі ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2.
Розуміючи, що інформація та матеріали фотовиставки можуть викликати негативну реакцію та суспільне загострення з боку окремих патріотично налаштованих громадян, представників політичних партій та націоналістичних рухів, для яких ОУН-УПА та її лідери є ідейними беззаперечними авторитетами, маючи на меті спровокувати конфлікт між громадянами, які мають різне світоглядне бачення щодо діяльності ОУН- УПА, а також причин та обставин перебігу подій Волинської трагедії в роки війни, ОСОБА_7 спільно із невстановленими слідством особами з числа вищих посадових осіб держави та керівниками ГУМВС України в м.Києві розробив план по силовому придушенню патріотизму та громадянської самосвідомості у відвідувачів даної виставки, шляхом застосування до них працівниками правоохоронних органів фізичної сили, спричинення тілесних ушкоджень, затримань і притягнення до відповідальності.
Для безпосереднього виконання указаного плану ОСОБА_7 вступив у змову із керівниками МВС України та ГУМВС України в м. Києві, якими у свою чергу для його реалізації залучено заступника начальника управління громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_8 , начальника ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9 , його заступника ОСОБА_10 , а також командира першої оперативної роти ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 з особовим складом підпорядкованої йому роти, у тому числі міліціонерами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та командиром першого взводу ОСОБА_14 та іншими, які погодилися вчинити незаконні насильницькі дії щодо відвідувачів виставки.
Приблизно о 07 год. 00 хв. 08.04.2010 до ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2 прибули заступник начальника УГБ - начальник відділу організації охорони громадського порядку ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_8 , начальник ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9 , його заступник ОСОБА_10 , командир першої оперативної роти ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 з особовим складом підпорядкованої йому роти, у тому числі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та іншими співробітниками міліції.
Керівництво і координацію дій зазначених нарядів і працівників міліції здійснював особисто ОСОБА_8 . У день відкриття виставки 08.04.2010, дізнавшись із засобів масової інформації про її проведення, з метою вивчення представлених на ній документів та фотоматеріалів, висловлення своєї громадянської позиції щодо справжнього, на їх думку, перебігу відповідних історичних подій, участі у презентації виставки до ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2 прибули патріотично налаштовані громадяни, зокрема, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та інші, а також Почесний Голова Української республіканської партії - Герой України ОСОБА_28 .
При цьому, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_25 прибули на виставку також в якості журналістів у зв'язку із виконанням редакційного завдання газети ВО «Свободи» по підготовці репортажу та висвітленню у засобах масової інформації змісту даної виставки.
У свою чергу ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , знаходячись в приміщенні ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», близько 10 год. ЗО хв. 08.04.2010, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на застосування насильства до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , Героя України ОСОБА_28 та інших осіб, які з ними прибули, перевищуючи владу та надані йому службові повноваження, всупереч вимогам ст. ст. З, 15, 19, 21-24, 28, 29, 34, 39, 64, 68 Конституції України від 28.06.1996, п. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1 - 5, 10 - 13, 20 Закону України «Про міліцію», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, відразу ж продублювали вищевказану вказівку ОСОБА_7 і надали незаконний наказ ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та іншим співробітникам міліції застосувати насильство, вивести із приміщення, затримати і помістити в службовий автотранспорт міліції вищевказаних відвідувачів виставки, залучивши таким чином своїх підлеглих до вчинення злочину, що останні погодились вчинити та вчинили.
Внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_9 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та іншими невстановленими на даний час співробітниками міліції у зв'язку з протиправним застосуванням фізичної сили та насильства заподіяно фізичний біль громадянам ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 та Герою України Лук'яненку, а громадянину похилого віку ОСОБА_24 завдано легкі тілесні ушкодження у вигляді садна подовженої форми на долонній поверхні основної фаланги 1 пальця лівої кисті, по 1-му синцю на внутрішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині, з переходом у проекцію ліктьового суглобу, на зовнішню та бокову поверхні та верхню третину передпліччя.
В подальшому, завершуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_9 , діючи у змові та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та іншими невстановленими на даний час співробітниками міліції, на виконання вказівки ОСОБА_8 , на службовому автотранспорті доставили затриманих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_26 до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, де на підставі поданих ними рапортів про нібито вчинення хуліганських дій та опору працівникам міліції стосовно затриманих співробітниками цього райуправління міліції складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП, а після цього супроводжено до Шевченківського районного суду м. Києва.
За результатами судових розглйдів цих проваджень ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та
ОСОБА_29 визнано судом невинними у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень та закрито відповідні справи.
Крім фізичного болю та тілесних ушкоджень вищевказаним потерпілим протиправними діями ОСОБА_4 принижено їх честь та гідність, а також заподіяно істотної шкоди їх гарантованим Конституцією України правам на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, право на повагу до своєї гідності, на свободу та особисту недоторканість.
Крім того, ОСОБА_4 , 08.04.2010 в орієнтовний період часу із 10 год. 56 хв. до 10 год. 58 хв., знаходячись у тамбурі службового виходу на першому поверсі ДП «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» по вул. Хрещатик, 2 в м. Києві, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб у складі групи підлеглих міліціонерів першої оперативної роти ПМОП «Беркут» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , на виконання наказу своїх безпосередніх керівників - командира ПМОП «Беркут» ОСОБА_9 , заступника командира ПМОП «Беркут» ОСОБА_10 , а також заступника начальника УГБ - начальника відділу організації охорони громадського порядку ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_8 , маючи на меті приховати протиправні дії працівників міліції, які в той час незаконно затримували із застосуванням насильства громадян - відвідувачів виставки, достовірно знаючи про відсутність підстав для застосування заходів фізичного впливу та наочно переконавшись у цьому, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та настання наслідків у вигляді шкоди для здоров'я, перевищуючи владу та явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, вчинив насильство щодо журналіста-кореспондента телекомпанії «Новий канал» (ТОВ «Новий канал») ОСОБА_30 та перешкодив законній професійній діяльності журналіста.
09.08.2016р. слідчим згідно вимог ст.276-278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України в редакції Закону № 270-УІ від 15.04.2008, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 171 КК України, а саме в перевищенні влади та службових повноважень за попередньою змовою групою осіб, тобто в умисному вчиненні за попередньою змовою групою осіб працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями; умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів за попередньою змовою групою осіб.
Вказана підозра, яка повідомлена ОСОБА_4 обґрунтовується матеріалами кримінального провадження зібраними під час розслідування, зокрема, показами потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , свідків, висновками експертиз, документами отриманими під час тимчасового доступу, відповідно до яких осіб, які були затримані ОСОБА_4 , та іншими за вчинення нібито адміністративного правопорушення судом виправдано.
Прокурор вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, оскільки він може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, без застосування вказаного запобіжного заходу ОСОБА_4 може:
1) переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані ризики підтверджується наступним:
на виклик за телефоном, здійсненим 27.04.2016 об 15:39, про явку на 29.04.2016 об 12:00 год. ОСОБА_4 повідомив, що прибуде своєчасно, однак за викликом не з'явився.
Також ОСОБА_4 не з'явився за повісткою про виклик для допиту на 04.05.2016, мотивувавши це перебуванням на лікуванні в Госпіталі (з поліклінікою) ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву». Направлену поштою повістку ОСОБА_4 відмовився отримувати, у зв'язку з чим вона повернулась за закінченням строку зберігання.
З інформації ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву» №33/31-322 від 29.04.2016 встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні в Госпіталі з поліклінікою (м. Київ, вул. Майбороди, 19) з 13.04.2016 по теперішній час.
Водночас, інспектором Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області за дорученням слідчого ОСОБА_4 28.04.2016 за місцем проживання в АДРЕСА_1 вручено повістку про виклик на 29.04.2016, що свідчить про те, що ОСОБА_4 не перебував в цей час на стаціонарному лікуванні та повідомив неправду органу досудового розслідування з метою ухилення від прибуття за викликом.
Також наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , будучи колишнім міліціонером, впливав у незаконний спосіб на адміністрацію лікувального закладу системи МВС України з метою надання неправдивої інформації слідчому про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні.
З метою уникнення прибуття за викликом слідчого, ОСОБА_4 упродовж трьох тижнів не отримував на пошті повістки від 05.07.2016 про явку на 11.07.2016 об 16:00 год. та від 11.07.2016 про явку на 18.07.2016 об 16:00 год., та за цими викликами не прибував.
На допитах 04.05.2016 та 25.07.2016 ОСОБА_4 мовчав, не повідомивши слідчому ані адресу фактичного місця проживання, ані контактний телефон, а його адвокат ОСОБА_6 зазначив свій номер телефону для того, щоб слідчий повідомляв його про виклик ОСОБА_31 , а адвокат в свою чергу знайде ОСОБА_4 та повідомить його про виклик.
При цьому, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований у відомчому гуртожитку ГУНП в АДРЕСА_2 , а фактично проживає в АДРЕСА_1 , та приховує вказану адресу від органу досудового розслідування, з метою уникнення отримання повісток, інших процесуальних документів, а також проведення обшуку та інших слідчих дій за місцем його проживання.
Також ОСОБА_4 у кримінальному провадженні -№42016000000000434 від 12.02.2016 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень проти правосуддя та у сфері службової діяльності, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. З ст. 365, ч. 1 ст. 365 КК України в редакції Закону від 21.02.2014, ч. 1 ст. 366, ч. З ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону від 18.04.2013, ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 384 КК України в редакції Закону від 16.05.2013.
При цьому, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.05.2016 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та покладено на нього обов'язки:
прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора та суду;
не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора та суду;
носити електронний засіб контролю.
За таких обставин, ухиляючись від отримання повісток слідчого, від прибуття за викликами, ОСОБА_4 порушив умови раніше застосованого щодо нього запобіжного заходу, у зв'язку з чим щодо нього має бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Як колишній командир першої оперативної роти ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в м. Києві має значні зв'язки у правоохоронних органах.
Його колишні підлеглі міліціонери першої оперативної роти ПМОП Беркут» ОСОБА_12 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 на даний час працюють в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України, яким здійснюється оперативне супроводження розслідування у даному кримінальному провадженні, та які ймовірно інформують ОСОБА_4 про відомі слідству обставини, з метою формування правильної лінії захисту та уникнення встановленої законом кримінальної відповідальності, а також за проханням ОСОБА_4 перешкоджають розслідуванню шляхом неналежного виконання доручень слідчого органами Національної поліції України.
При цьому, ОСОБА_32 є заступником начальника управління ДВБ НП України.
Так, з інформації ГУ НП в м. Києві від 22.03.2016 №885вх/125/26/05- 2016 встановлено, що на підставі доручення Генеральної прокуратури України розпочато службове розслідування за фактами вчинення працівниками ПМОП «Беркут» вказаних діянь.
Разом з цим, у висновку службового розслідування від 15.04.2016 вказано, що попередньою перевіркою УГБ ГУМВС України в м. Києві за даним фактом порушень чинного законодавства не встановлено.
Водночас, при допиті в якості свідка старшого інспектора з особливих доручень УПД ГУНП в м. Києві ОСОБА_35 встановлено, що перевірка УГБ ГУМВС України в м. Києві за цим фактом не проводилась, а висновок від 22.04.2010 складено ним без жодних перевірочних дій під диктовку начальника УГБ ОСОБА_8 .
Крім того, у висновку службового розслідування від 15.04.2016 зазначено про ідентифікацію за відеозаписом подій лише чотирьох офіцерів, хоча фактично залучено 08.04.2010 для охорони вказаної фотовиставки понад 160 працівників міліції, і слідчим шляхом їх встановлено більше десяти.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове
слідство прийшло до висновків :
- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
- у разі визнання винуватим, ОСОБА_4 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років;
- вік та фізичний стан ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування.
З метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та звернення до суду з обвинувальним актом у найкоротший строк, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема своєчасної явки за викликом до слідчого, прокурора і суду, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, використовуючи для цього майновий стан та колишні службові зв'язки, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладенням обов'язків, відповідно до вимог ст. 194 КПК України, строком на 60 діб.
Без застосування вказаного запобіжного заходу запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можливо. При цьому, більш м'який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт застосувати не можливо з урахуванням особи підозрюваного та тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється. Обов'язки, відповідно до ст. 194 КПК України, необхідно покласти з метою належного виконання підозрюваним застосованого запобіжного заходу і контролю за такою поведінкою підозрюваного з боку органу досудового розслідування та прокурора.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти застосування запобіжного заходу, вказуючи на відсутність достатніх даних які б свідчили про наявність обгрунтованої підозри, оскільки ті матеріали, що надані органом досудового розслідування не підтверджують винуватості ОСОБА_4 . Крім цього сторона захисту вказувала на те, що ОСОБА_4 тривалий час виконує обов'язки покладені на нього під час застосованого запобіжного заходу, не порушуючи їх. Покладення на підозрюваного інших обов'язків може перешкодити виконанню раніше обраних та призведе до їх порушення. Також сторона захисту вказувала на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, є інвалідом 2 групи, ветераном військової служби, має міцні соціальні зв'язки, зокрема одружений та має неповнолітню дитину,1998 року народження .
Слідчий суддя вислухавши прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дослідивши додані до клопотання матеріали та надані під час судового розгляду документи, прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваній особі слід виходити з наступного.
Додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень;
При цьому вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності , а з точки зору їх допустимості прийти до висновку, що підозрювана особа могла вчинити кримінальні правопорушення за викладених обставин.
Зокрема, згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
Отже слід визнати підозру обґрунтованою . При цьому слід прийти до переконання про недоведеність прокурором обставин які б підтверджували те, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України . Так, слід виходити з того, що ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у кримінальному провадженні №42016000000000434 внесеного до ЄРДР 12.02.2016р. Обвинувальний акт складений у вказаному кримінальному провадженні знаходиться на розгляді Подільського районного суду м. Києва. До підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього відповідних обов'язків. Посилання органу досудового розслідування на порушення вказаних обов'язків є надуманим, не підтверджено відповідними матеріалами.
Також встановлено, що ОСОБА_4 04 травня 2016 року та 25 липня 2016 року допитувався в якості свідка, зареєстрований в АДРЕСА_2 . Із пояснень наданих ОСОБА_4 28 квітня 2016 року вбачається, що останній вказав місце свого фактичного проживання та слідчим надсилались повідомлення на адресу : АДРЕСА_1 . Після отримання 23 липня 2016 року повістки ОСОБА_4 прибув до органу досудового розслідування 25 липня 2016 року та з ним проводилась слідча дія. Отже вказана частина обгрунтування спростована наданими прокурором матеріалами, а решта із вказаного обгрунтування в частині наявності ризиків не знайшла свого підтвердження.
Слід в цьому випадку врахувати те, що тривалий період часу підозрюваний ОСОБА_4 в іншому кримінальному провадженні виконує покладені на нього обов'язки під час застосованого запобіжного заходу. В даний час обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні знаходиться на розгляді в суді. З огляд на зазначене, та враховуючи положення діючого КПК України слід визнати безпідставним посилання прокурора на наявність ризиків визначених ст.177 КПК України. Крім того покладення на підозрюваного інших обов'язків може призвести до неможливості виконання раніше застосованого запобіжного заходу .
В цьому випадку слід дійти висновку про те, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри, проте не доведено наявність інших двох необхідних підстав для застосування запобіжного заходу, а тому є необхідність покласти на підозрюваного обов'язок прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді або суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст.177,178, 192-194,196,198, 205, 395,532,534 КПК України, слідчий суддя -
клопотання задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді або суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя ОСОБА_1