Справа № 640/3600/15-к
н/п 1-кп/640/66/16
"30" серпня 2016 р. м. Харків
Колегія суддів Київського районного суду м. Харкова в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участю прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні в залі Київського суду в м. Харкова клопотання захисника та прокурора про зміну та продовження дії запобіжного заходу, який застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, -
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12015220490000010 за обвинуваченням ОСОБА_6 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
На досудовому слідстві ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами суду був продовжений до 02 вересня 2016 року.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судове провадження не закінчено та обвинувачений може переховуватися від суду, вплинути на свідків, вчинити новий злочин.
Захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, заявив клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу на домашній арешт та привів доводи, які на його думку дають суду обґрунтовані підстави для такої зміни.
Обвинувачений клопотання свого захисника підтримав, у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Суд, заслухавши клопотання та думку учасників кримінального провадження, встановив наступне.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключено у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, в судовому засіданні прокурор наполягав, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, які існують, а також просив суд врахувати ступень тяжкості інкримінованого злочину та прийняти до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під варту не відпали, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Суд, досліджуючи вищевказані посилання виходить з того, що доводи сторони захисту на відсутність перелічених ризиків є безпідставними, оскільки підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі слідчого судді при його обранні на теперішній час відпали, що в свою чергу доведено не було.
Крім того суд вважає безпідставним посилання захисника на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості його підзахисного у вчиненні ним інкримінованого йому діяння, оскільки суд встановлює винуватість чи невинуватість особи при винесенні судового рішення по суті та вже після дослідження всіх доказів та матеріалів кримінального провадження, які наявні або будуть в подальшому долучатися до матеріалів справи, допиту всіх свідків.
При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину, що спричинило загибель людини, можливість незаконного впливу на свідків,які ще судом не допитані, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів, в тому числі при врахуванні даних про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, поряд з тим не працює та не одружений, не має постійного джерела доходів, що оцінено у сукупності із тяжкістю інкримінованого ОСОБА_6 злочину та тяжкістю ймовірного покарання, вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 діб, тобто до 28.10.2016 року .
У відповідності до п. 2 ч.4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у виді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27), продовживши строк цього запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 28.10.2016 року без визначення застави.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, який застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_3
ОСОБА_2