16 серпня 2016 року Чернігів Справа № 825/684/16
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Мхитаряна В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулась до суду з уточненим адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - ГУ МВС України в Луганській області) про стягнення з відповідача 1369,00 грн. невиплаченого грошового забезпечення та 7283,08 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, а всього 8652,08 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі № 825/2135/15-а позивача поновлено в посаді з дати незаконного звільнення, тобто з 27.04.2015. Проте зазначеним судовим рішенням не вирішено питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначає, що з 05.08.2001 вона проходила службу в органах внутрішніх справ України та до 23.03.2015 перебувала у декретній відпустці. При цьому, ОСОБА_1 наголошує, що з 24.03.2015 по 26.04.2015 їй грошове забезпечення сплачене не було, у зв'язку з тим, що її незаконно не допустили до виконання службових обов'язків. 06.11.2015 позивача наказом від 01.03.2016 № 3 о/с у було звільнено з ОВС та посади слідчого СВ Артемівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Луганській області за скороченням штатів.
З таких підстав, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві ставить питання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення до 06.11.2015 у розмірі 7283,08 грн. та зазначає про необхідність стягнення на її користь невиплаченого грошового забезпечення з 23.03.2015 по 27.04.2015 у розмірі 1369,00 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці за доглядом за дитиною та ніяких нарахувань та виплат протягом 2014-2015 роки не отримувала, а тому відсутня база для нарахування будь-яких виплат.
Крім того, вважає, що позивача було поновлено на посаді слідчого СВ Артемівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Луганській області, а тому у відповідача відсутні повноваження на виплату позивачу будь-якого виду грошового забезпечення, у т.ч. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі 825/2135/15-а за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Луганській області було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Луганській області від 20.04.2015 № 1039 про покарання слідчого СВ Артемівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Луганській області капітана ОСОБА_1; визнано протиправним та скасовано наказ від 27.04.2015 № 142 о/с про звільнення капітана ОСОБА_1, слідчого СВ Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді слідчого відділення розслідування загальнокримінальних злочинів слідчого СВ Артемівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області з 27.04.2015; постанову суду в частині поновлення на роботі допусщено до негайного виконання (а.с. 12-15).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 у справі № 825/2135/15-а апеляційну скаргу ГУ МВС України у Луганській області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі 825/2135/15-а залишено без змін (а.с. 12-15).
Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 01.03.2016 № 3 о/с капітана міліції ОСОБА_1 було звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) з посади слідчого СВ Артемівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Луганській області (а.с. 6).
Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 05.05.2016 № 10 о/с було частково змінено наказ ГУ МВС України у Луганській області від 01.03.2016 № 3 о/с та капітана міліції ОСОБА_1 слідчого СВ Артемівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Луганській області було звільнено з ОВС у запас Збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів), з 06.11.2015, з вислугою років у календарному обчисленні 14 років 03 місяці 01 день (а.с. 47).
Дослідивши фактичні підстави виникнення спірних правовідносин, суд зазначає, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Відповідно до п. 3.5.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 № 499 (далі - Інструкція № 499), особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.
Як визначено постановою Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Судом встановлено, що питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було предметом вирішення справи № 825/2135/15-а.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з абз 4 п. 2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за передні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не працював жодного робочого дня середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку, в iнших випадках, коли нарахування проводяться виходячи iз середньої заробiтної плати, працiвник не мав заробiтку не з вини працiвника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорi тарифної ставки, посадового (мiсячного) окладу.
Середньоденна (годинна) заробiтна плата визначається дiленням заробiтної плати за фактично вiдпрацьованi протягом двох мiсяцiв робочi (календарні) днi на число вiдпрацьованих робочих днiв (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днiв за цей перiод.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Відповідно до наданої ГУ МВС України у Луганській області оклад за посадою та за спеціальне звання на момент звільнення ОСОБА_1 складав 800,00 грн. та 120,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі № 825/684/16 судом було витребувано від відповідача розрахунок середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати».
ГУ МВС України у Луганській області надало лист від 03.08.2016 № 241/111/22-2016, в якому зазначено, що база для нарахування будь-яких виплат ОСОБА_1 відсутня, оскільки остання перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено 27.04.2015, постановою від 10.11.2015 позивача поновлено на посаді.
Отже, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 27.04.2015 по 10.11.2015 становить 134 робочий день. Середньоденна (годинна) заробітна плата відповідно до п. 4, 8 Порядку складає 44,00 грн. (920,00 грн./21 день). Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу становить (134*44) 5896,00 грн.
Враховуючи викладене, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2015 по 10.11.2015 у розмірі 5896,00 грн.
Розрахунок середньоденної (годинної) заробітної плати позивача здійснений виходячи з того, що ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували її звільненню, не мала заробітку у зв'язку із встановленими постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі 825/2135/15-а обставинами.
Так, 17.03.2015 ОСОБА_1 звернулась з рапортом до ГУ МВС України в Луганській області про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням та надала відповідні пояснення від 17.03.2015, в яких зазначила, що причиною звільнення стала необхідність переїзду на нове місце постійного проживання до м. Чернігова, де з 2010 року проживає її сім'я.
24.03.2015 та 31.03.2015 ОСОБА_1 направлялись рапорти про перебування останньої на лікарняному, що підтверджується довідкою №14 про тимчасову непрацездатність особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.
У свою чергу, з вищевказаного листа непрацездатності вбачається, що позивач повинен приступити до роботи 31.03.2015. При цьому, позивач вважаючи себе звільненим з органів внутрішніх справ, на підставі поданих ним рапортів, 31.03.2015 на роботу не вийшов.
20.04.2015 начальником ГУ МВС України у Луганській області А.В. Науменко видано наказ №1039 «Про покарання слідчого слідчого відділення Артемівського районного відділу Луганського міського управління ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_1.», яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно наказу ГУ МВС України у Чернігівській області від 27.04.2015 №142 о/с капітана слідчого відділення розслідування загальнокримінальних злочинів слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 "є" (за порушення дисципліни).
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з вищенаведеного, суд спростовує твердження позивача про те, що її незаконно не допустили до виконання обов'язків та про необхідність сплати їй грошового забезпечення у період з 23.03.2015 по 27.04.2015, оскільки ОСОБА_1 з 24.03.2015 по 31.03.2015 перебувала на лікарняному, а з 31.03.2015 остання була відсутня на роботі про що ГУ МВС України у Луганській області складено відповідні акти від 05.04.2015, 12.04.2015, 19.04.2015, що також підтверджується постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі 825/2135/15-а.
З таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення у сумі 1369,00 грн. невиплаченого грошового забезпечення у період з 23.03.2015 по 27.04.2015.
При цьому, враховуючи надані пояснення відповідача, суд наголошує, що питання про стягнення з останнього грошового забезпечення у зв'язку зі звільненням за скороченням штатів, ОСОБА_1 згідно змінених позовних вимог у заяві від 13.07.2016, - не ставиться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з ГУ МВС України у Луганській області 5896,00 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу
В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 70-72 160-163, 122, 186 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області 5896,00 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: Ю.О.Скалозуб