Справа № 761/18934/16-ц
Провадження № 2/761/5630/2016
(заочне)
16 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Вольда М.А.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовір»я» про визнання договору недійсним та повернення коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним та повернення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2014 року між позивачем та відповідачем ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» (далі ПрАТ «СК «УСГ «Життя») було укладено договір добровільного страхування життя, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з життям, працездатністю та здоров'ям застрахованої особи. Метою укладання даного договору зі сторони страхувальника було отримання у власність квартири № 5 в буд. № 1 в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області.
Позивач в позовній заяві зазначив, що представник страховика пояснив йому, що вказаний договір укладається саме з метою придбання квартири та страховик є гарантом виконання своїх обов'язків сторонами, зокрема це вказується в п. 5.1 попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Позивач вважає, що при укладанні оспорюваного договору він помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо предмета правочину, оскільки вважав, що укладав цей договір з метою придбання квартири, а з'ясувалось, що предметом страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям, працездатністю та здоров'ям.
З урахуванням викладеного позивач просить визнати недійсним договір добровільного страхування НОМЕР_1 від 10.10.2014 року, укладений між ПрАТ «СК «УСГ «Життя» та ОСОБА_1; застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: зобов'язати відповідача повернути позивачу сплачені страхові платежі в загальному розмірів 87000 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представники відповідача ПрАТ «СК «УСГ «Життя» та третьої особи ТОВ «Благовір»я» в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без їх участі, ухваливши за згодою представника позивача, відповідно до ст. 224-226 ЦПК України, заочне рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 10.10.2014 року між ПрАТ «СК «УСГ «Життя» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування життя НОМЕР_1, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з життям, працездатністю та здоров'ям застрахованої особи. Страхова сума за цим договором становить 296478 грн. Термін дії даного договору до 09.10.2019 року.
На виконання цього договору позивач сплатив страхові внески на загальну суму 87000 грн, що підтверджується квитанціями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку ( страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Також судом встановлено, що 08.06.2015 року між ТОВ «Благовір»я» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено попередній договір № 13 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири).
Відповідно до п. 1.3 попереднього договору продавець зобов'язується продати, а покупець купити квартиру за загальною вартістю 227 556 грн.
Пунктом 5.1 попереднього договору передбачено, що сторони керуючись цивільним законодавством, за взаємною згодою встановили, що в якості забезпечення виконання покупцем зобов'язання купити у продавця квартиру та оплатити її вартість, покупець зобов'язується надати підтвердження забезпечення виконання зобов'язань відповідно до п. 1.3 цього договору, шляхом укладання з ПрАТ «СК «УСГ «Життя» договору добровільного страхування життя. При цьому цей договір повинен містити наступні умови: розмір страхових платежів за договором має дорівнювати загальній вартості квартири, визначений п. 1.3 цього договору; останній день дії договору страхування 09.10.2019 року.
Позивач вважав, що укладав договір добровільного страхування життя саме з метою придбання квартири, а не з метою страхування життя та здоров'ю. В зв'язку з чим позивач вважає, що він помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо предмета правочину, а тому оспорюваний договір в силу ст. 229 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 3 ст.. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 рок «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Слід звернути увагу на ту обставину, що договір добровільного страхування був укладений сторонами 10.10.2014 року, а попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) позивач уклав 08.06.2015 року. При цьому позивач протягом певного часу на виконання оспорюваного договору сплачував страхові внески, а отже, з цього випливає, що позивачу були зрозумілі умови договору та він був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦК України, не довів на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст..ст. 15, 16, 627, 203, 215, 229 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовір»я» про визнання договору недійсним та повернення коштів, - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: