Справа № 761/14348/16-ц
Провадження № 2/761/5002/2016
15 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Вольда М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» до Приватного підприємства «Україна Молода», ОСОБА_2 про захист честі і гідності, ділової репутації,-
Позивач ПАТ «Турбоатом» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів Приватного підприємства «Україна молода», ОСОБА_2, в якому просив суд визнати визнати недостовірними, та такими, що не відповідають дійсності відомості, опубліковані 31.03.2016 року у статті під назвою «Раз начальник, два начальник…», розміщені у виданні №40 (5033) щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода», а саме: «Але нахабству керівництва «Турбоатома» немає меж, і його оперативна реакція була абсолютно протилежна тій, якої чекав уряд. Укотре ВАТ звертається до суду, цього разу скаргу від 21.03.2016 року за номером 820/11659/15 зареєстрував Вищий Адміністративний суд України (головуючий суддя Заяць В.С.) щодо тиску з боку перевіряючи органів.», а також просив зобов'язати відповідача протягом 10-ти днів з дня набрання рішення законної сили спростувати поширену ними недостовірну інформацію про ПАТ «Турбоатом» у такий саме спосіб, у який вона була поширена, а саме шляхом розміщення у тому ж самому друкованому виданні статті відповідного змісту під заголовком «Спростування», зазначивши вищевказану інформацію із поміткою, що вона є не достовірною та не відповідає дійсності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у вказаній статті йдеться мова про начебто чинення перешкод ПАТ «Турбоатом» у здійсненні своїх повноважень інспекторами Державної аудиторської служби та у цій статті автор наголошує на вчинення перешкоди перевіряючим органам у здійсненні перевірки шляхом звернення до суду. Між тим, позивач лише захищав свої порушені права , будучи вимушеним звернутись до суду на незаконні дії Фінансової інспекції щодо проведення перевірки підприємства. При цьому, судами першої та апеляційної інстанції позов ПАТ «Турбоатом» щодо визнання незаконними дії по проведенню перевірки було задоволено та скасовано наказ про її проведення. В той же час, не позивачем, а Державною фінансовою інспекцією було подано до суду касаційну скаргу на судові рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанції, що вказує на недостовірність опублікованої відповідачем інформацію про ніби-то звернення до Вищого адміністративного суду ПАТ «Турбоатом». Очевидно, що вказана інформація стосується позивача, є негативною та сповіщає обставини, які не відповідають дійсності, дискредитує позивача у громадській думці з точки зору дотримання під час своєї діяльності законів України, а саме зневажає їх, а тому позивач вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, пояснивши, що вищезазначена інформація є недостовірною щодо позивача, а вказане у статті слово «нахабство» є таким, що принижує ділову репутацію підприємства перед контрагентами та діловими партнерами.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, зазначивши, що в силу внесених змін в ст..277 ЦК України доказування усіх обставин у справах вказаної категорії належить позивачу, а ним не доведено сукупності усіх обставин, необхідних для задоволення позову, а саме викладене у статті слово «нахабство» - це літературне слово, що відповідно до ст..30 ЗУ «Про інформацію» є оціночним судженням. Відповідно до позиції у відповідних справах Європейського суду з прав людини у статтях та висловленнях журналістів є презумпція правомірності. Інші речення у статті відповідача викладають також правомірну інформацію відносно позивача, а сам про те, що дійсно ПАТ зверталось до суду, а щодо тиску з боку контролюючих органів, то жодних доказів заподіяння будь-якої шкоди позивача вказаною статтею в цілому або порушення немайнових прав не надано. Не зазначено як вказана стаття порушує права позивача, порушує і ганьбить його честь і гідність.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Стаття 297 Цивільного кодексу України встановлює, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що саме у статті в газеті «Україна молода» під назвою «Раз, начальник, два начальник..», що опублікований 31.03.2016 року у виданні №40, було оприлюднено відомості стосовно ПАТ «Турбоатом», які на думку представника є неправдивими, порушують майнові та немайнові права позивача.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
У зв'язку зі внесенням з 27.03.2014р. змін до Цивільного кодексу України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було скасовано, а тому доказування Позивачем обгрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем 1 і 2 та її недостовірності поширеної Відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. №1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як встановлено судом, то дійсно в газеті «Україна молода» у статті під назвою «Раз, начальник, два начальник..», що опублікований 31.03.2016 року у виданні №40, було оприлюднено відомості стосовно ПАТ «Турбоатом», де дійсно вказано «Але нахабству керівництва ПАТ Турбоатома» немає меж ….. Укотре ВАТ звертається до суду …… щодо тиску з боку перевіряючи органів».
Дійсно позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій Державної фінансової інспекції України з проведення перевірки незаконними та зобов»язання вчинити дії щодо скасування наказу про її проведення. Постановою суду від 21.12.2015 року позов було задоволено, визнано дії Державної фінансової інспекції України щодо проведення перевірки у ПАТ «Турбоатом» незаконними та скасовано наказ про її проведення. Вказана постанова Харківського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 23.02.2016 року була залишена без змін.
Зазначені обставини підтверджують поширення щодо позивача саме правдивої інформації про звернення останнього до суду саме на дії перевіряючи органів, яким є Державна фінансова інспекції України.
Посилання у позовній заяві на те, що слово «нахабство» у вказані статті відповідача є таким, що порушує немайнові права позивача та характеризує його в контексті статті як злісного порушника законів, суд не приймає до уваги та вважає вказане посилання помилковим, а також за змістом статті такого висновку не вбачається. Вказане висловлювання суд вважає оціночним судженням, оскільки не містять конкретних даних щодо оцінки дій позивача при подачі позову до суду як злісного порушника законів з огляду на те, що право на звернення до суду з позовом мають усі фізичні та юридичні особи, а також з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. №1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями ст.10 ЦПК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Також, на думку суду, позивачем в судовому засіданні не доведено, що уся поширена відповідачем уу вказаній статті в газеті інформація у наведеному контексті порушує особисті немайнові права ПАТ «Турбоатом» або завдає шкоди особистим немайновим благам або перешкоджає товариству повно та своєчасно його здійснювати. Зокрема, ні представником при подачі позову, ні під час судового засідання суду не було надано доказів щодо існування негативних наслідків після опублікування зазначеної статті для фінансово-господарської діяльності позивача як учасника господарських угод, не наведено відповідних обставин відмови контрагентів від укладення відповідних угод чи іншого порушення немайнових прав внаслідок опублікування саме вказаної статті в газеті.
Таким чином, судом не встановлено сукупності чотирьох обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому визнати вказані у статті газети «Україна молода» відомості такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачу у суду підстав немає.
Крім того, у відповідності до вимог п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. №1 відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст.277, 297 ЦК України; постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» до Приватного підприємства «Україна Молода», ОСОБА_2 про захист честі і гідності, ділової репутації, - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: