31 травня 2016 р. Справа № 804/1821/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28084095 від 04.02.2016 року;
- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав, проведеної згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28084095 від 04.02.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.08.2007 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір іпотеки №11202709000/1. В подальшому, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» 12.12.2012 року укладено договір про відступлення права за даним іпотечним договором та 04.02.2016 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28084095, а саме про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 Позивач вважає, що дії відповідача вчинені з грубим порушенням норм чинного законодавства, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, вказавши про обґрунтованість оскаржуваних дій та рішень, вчинених (прийнятих) у межах та на підставі наявних у відповідача, як державного реєстратора, повноважень.
В подальшому замінено первинного позивача ОСОБА_4 на ОСОБА_2, у зв'язку зі зміною прізвища позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» були укладені кредитні договори №11202709000 та №11203074000.
Для забезпечення виконання зобов'язань між ОСОБА_5 та ПАТ «УкрСиббанк», 22 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки №11202709000/1, предметом застави за яким є квартира за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. та зареєстровано в реєстрі за №2451
Відповідно до п.1.1, 1.2 договору іпотеки ОСОБА_4 з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_5 по укладеним між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» кредитним договорам №11202709000 від 22.08.2007 року та №11203074000 від 22.08.2007 року, передає в іпотеку нерухоме майно - житлове приміщення, зазначене в п.1.4 Договору.
Згідно п.1.4 договору іпотеки житлове приміщення, що передається в іпотеку по даному договору є квартира, реєстраційний номер 20009217, місцезнаходження якої АДРЕСА_2, за житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 68,4 кв.м.
В подальшому, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» 12.12.2012 року укладено договір про відступлення права за іпотечним договором №11202709000/1 та 04.02.2016 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28084095, а саме про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру місцезнаходження якої АДРЕСА_2, за житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 68,4 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №55416769 від 18.03.2016 року, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси під час вчинення нотаріальних дій повинні дотримуватися Законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1952- IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ч.4 ст.15 Закону №1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Підстави та процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі Порядок).
Відповідно до п.6. Порядку Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотарiуса, крім випадкiв, передбачених цим Порядком.
Згідно з п.9. Порядку разом iз заявою заявник подає оригінали документiв, необхiднi для вiдповiдної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адмiнiстративного збору та/або внесення плати за надання iнформацiї з Державного реєстру прав.
Відповідно до п.10. Порядку з поданих оригіналів документiв, необхiдних для державної реєстрацiї прав, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрацiї прав, нотарiус або його помiчник виготовляє електроннi копiї таких документiв шляхом їх сканування, якi долучаються до заяви, зареєстрованої у базi даних заяв.
Згідно з п. 24. Порядку за результатом розгляду заяви уповноважена особа суб'єкта державної реєстрацiї прав, нотарiус або його помiчник невiдкладно повертає заявникові оригінали документiв, поданих для державної реєстрацiї, а також за бажанням заявника надає iнформацiю з Державного реєстру прав чи рiшення державного реєстратора щодо вiдмови в державнiй реєстрацiї прав у паперовiй формi. На примiрнику поданої заяви, що долучався до документiв, поданих для державної реєстрацiї прав, заявником зазначаються вiдомостi про отримання документiв в повному обсязi.
Відповідно до п.53 Порядку для державної реєстрацiї права власностi та iнших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або вiдповiдний правочин пов'язує можливiсть виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що пiдтверджує наявнiсть факту виконання вiдповiдних умов правочину.
Згідно з п 57 Порядку для державної реєстрацiї права власностi на пiдставi договору iпотеки, що мiстить застереження про задоволення вимог iпотекодержателя шляхом набуття права власностi на предмет iпотеки, також подаються: 1) копiя письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотеко держателем iпотекодавцевi та боржниковi, якщо вiн є вiдмiнним від iпотекодавця; 2) документ, що пiдтверджує наявнiсть факту завершення 30-денного строку з моменту отримання iпотекодавцем та боржником, якщо вiн є вiдмiнним від iпотекодавця, письмової вимоги iпотекодержателя у разi, коли бiльш тривалий строк не зазначений у вiдповiднiй письмовiй вимозi; 3) заставна (якщо iпотечним договором передбачено її видачу).
У договорі іпотеки від 22.08.2007 сторонами обумовлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів, передбачених в повідомлені, яке направляється на адресу іпотекодавця, а саме шляхом:
- набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ст..37 Закону України "Про іпотеку");
- продажу предмета іпотеки (ст..38 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, згідно з вимог іпотекодержателя.
Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
З цього випливає, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А., на підставі ст.84 Закону України "Про нотаріат" посвідчено передачу нею вимоги ТОВ "Кей-Колект" ОСОБА_4 про наявність заборгованості за кредитними договорами та у зв'язку з невиконанням основного зобов'язання, про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Вимога передана цінним рекомендованим листом із зворотнім повідомленням через "Укрпошта" та повернута за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, позивач вказану вимогу не отримував, що і підтверджується матеріалами справи.
Отже, дії відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 вчинені протиправно з порушенням норм чинного законодавства.
Крім того, 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII, згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Згідно з пунктом 4 Закону №1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Пунктом 3 Закону №1304-VII передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.
Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільний кодекс України).
Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).
Саме до цього зводяться правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 28 травня 2015 року (справа №6-57цс15), від 11.11.2015 року (справа №6-9цс15), від 15.04.2015 року (справа №6-46цс15), та інші щодо застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав, проведеної згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28084095 від 04.02.2016 року суд зазначає наступне.
Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за №1429/20167 (далі - Порядок №3502/5).
Відповідно до пункту 2.1. Порядку №3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 2.6 даного Порядку визначено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Отже, єдиною підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації прав є рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності.
З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, про що наголошено у постанові Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року №П-278/10.
Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28084095 від 04.02.2016 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова