79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.08.2016р. Справа№ 914/1998/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький метизний завод», м. Запоріжжя,
до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів,
про стягнення 27' 982,21 грн.
Суддя Яворський Б.І. при секретарі Зусько І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2
На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький метизний завод» подано позов до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про стягнення 27' 982,21 грн.
Ухвалою суду від 03.08.2016р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 15.08.2016р. розгляд справи відкладався на 29.08.2016р.
У судове засідання 29.08.2016р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №130 від 11.01.2016 р. не оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого існує заборгованість у сумі 22' 680,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3' 994,86грн. пені, 997,92 грн. інфляційних втрат та 309,43 грн. 3%.
У судове засідання 29.08.2016р. представник відповідача з'явився, усно визнав заборгованість за поставлений товар, пояснив, що така виникла через важку фінансову ситуацію на підприємстві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
11.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький метизний завод» та Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» укладено договір поставки №130, відповідно до п.1.1 якого, постачальник (позивач у справі) зобов'язується виготовити та поставити дріт сталевий зварювальний Св08Г2С, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.
Відповідно до п.5.1-5.3 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договору. Покупець здійснює оплату погодженої сторонами партії продукції протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару - на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, сформованих на основі специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору на кожну окрему партію товару. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
У Додатку №1 від 11.01.2016р. «Специфікація №1» до договору сторони погодили найменування товару, кількість, ціну за одиницю без ПДВ та загальну вартість товару без ПДВ - 18' 900,00 грн. ціна товару, 3' 780.00 -ПДВ 20%, всього -22' 680,00 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною №48 від 27.01.2016р. на суму із ПДВ 22' 680,00 грн. та довіреністю №73 від 26.01.2016р. на отримання товару, експрес-накладною №10019316877 від 27.01.2016р.
Станом на дату прийняття рішення відповідачем не сплачено заборгованість за договором.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки.
Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як підтверджується матеріалами справи, товар відповідачу поставлений позивачем, проте повна вартість поставленого товару відповідачем не оплачена. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 22' 680,00 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню. За порушення строків оплати товару на підставі п.7.2 договору відповідачу правомірно нараховано 3' 994,86 грн. пені.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно просить стягнути з відповідача 997,92 грн. інфляційних втрат та 309,43 грн. 3%.
Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, код ЄДРПОУ 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький метизний завод» (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 22Д, код ЄДРПОУ 39989779) 22' 680,00 грн. основного боргу, 3' 994,86 грн. пені, 997,92 грн. інфляційних втрат, 309,43 грн. 3%, 1'378,00 грн. судового збору.
У судовому засіданні 29.08.2016р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 30.08.2016 р.
Суддя Яворський Б.І.