79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" серпня 2016 р. Справа № 907/1127/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,
за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.
та представників:
стягувача: не з'явились;
боржника: ОСОБА_1
органу виконання судових рішень: Сухан М.М. - державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області;
розглянувши матеріали апеляційної скарги міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, вих № 07-54/14568 від 25.07.2016
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 (суддя Ушак І.Г.), винесену за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби
у справі № 907/1127/14
стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Катрін", м. Рівне
боржник: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Ужгород.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі № 907/1127/14 скаргу ФОП ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) ограну Державної виконавчої служби задоволено.
Визнано незаконною бездіяльність міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження №47654001 у період з 30.03.2016 по 18.04.2016.
Скасовано постанову державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 18.08.2015 у виконавчому провадженні №47654001 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій на суму 44, 40 грн.
Припинено провадження в частині вимоги про зобов'язання міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції закінчити виконавче провадження № 47654001.
При прийнятті ухвали, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що 16.06.2015 боржником самостійно виконано судове рішення. Надалі, 30.03.2016 боржник звернувся з заявою до ДВС щодо закінчення виконавчого провадження, однак таке було закінчено лише 18.04.2016, тобто під час розгляду даної скарги ФОП ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) ДВС. Відтак, суд дійшов висновку про неправомірну бездіяльність державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження у період з 30.03.2016 по 18.04.2016 та наявність підстав для припинення провадження в частині вимоги про зобов'язання органу виконання судових рішень закінчити виконавче провадження № 47654001, оскільки під час розгляду заяви, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також, судом скасовано постанову державного виконавця від 18.08.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, оскільки у даній справі не доведено наявності станом на день винесення оскаржуваної постанови розпочатого примусового виконання рішення суду органом ДВС та документально підтверджено самостійне виконання рішення боржником.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, міський відділ Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 та винести нове судове рішення, яким в задоволенні скарги боржника на дії (бездіяльність) ДВС відмовити в повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що місцевий господарський суд вийшов за межі вимог боржника, викладених в скарзі від 15.04.2016, оскільки такий просив визнати бездіяльність в частині нескасування постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 18.08.2015, в той час, як судом визнано незаконною бездіяльність органу виконання судових рішень щодо незакінчення виконавчого провадження №47654001 у період з 30.03.2016 по 18.04.2016. Вказує, що такої вимоги боржник не заявляв.
Також скаржник з посиланням на постанову пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 вказує, що постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій є окремим виконавчим документом та підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, зазначає, що боржником скаргу на дії (бездіяльність) ДВС подано із пропущеним строком та без клопотання про його поновлення.
В дане судове засідання з'явився державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, в задоволенні заяви боржника відмовити.
Боржник в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Стягувач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення державного виконавця та боржника, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі № 907/1127/14, з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2015 у даній справі позов задоволено частково та присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „ТЕК „Катрін" заборгованість на суму 83 216, 49 грн, розстрочивши сплату присудженої суми на три місяці рівними частинами по 27 738, 83 грн щомісяця, та у відшкодування судових витрат - суму 1691,09 грн. В задоволенні стягнення основного боргу на суму 6 687, 79 грн відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Після набрання рішенням законної сили на його примусове виконання 03.02.2015 видано наказ, відкрито виконавче провадження та надано можливість самостійного виконання рішення суду до 03.06.2015.
Надалі, 05.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання рішення суду до 16.06.2015.
16 червня 2015 року боржником самостійно виконано рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2015.
В судовому засіданні державний виконавець зазначив, що боржником сплачено кошти безпосередньо на рахунок стягувача, який в телефонному режимі підтвердив надходження коштів.
15 квітня 2016 року боржник - ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії (бездіяльність) ограну Державної виконавчої служби, в якій просила:
- визнати бездіяльність міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ в особі головного державного виконавця Сухана М.М., щодо не скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.08.2015 у виконавчому провадженні № 47654001 незаконною (протиправною);
- скасувати постанову міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.08.2015 у виконавчому провадженні № 47654001;
- зобов'язати міський відділ ДВС Ужгородського МУЮ в особі головного державного виконавця Сухана М.М. закінчити виконавче провадження № 47654001 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», про що прийняти відповідну постанову, яку надіслати на адресу боржника в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження».
5 травня 2016 року боржником подано заяву про зміну вимог, викладених в скарзі на дії (бездіяльність) ДВС, однак вона не прийнята місцевим господарським судом, оскільки така за своїм змістом не є зміною раніше заявленого предмету оскарження дій ДВС, а фактично є оскарженням додатково до раніше заявлених інших дій органу виконання судових рішень, у тому числі, у межах іншого виконавчого провадження.
Як вказувалось вище, ухвалою місцевого господарського суду від 31.05.2016 скаргу боржника задоволено. Визнано незаконною бездіяльність міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ щодо незакінчення виконавчого провадження № 47654001 у період з 30.03.2016 по 18.04.2016; скасовано постанову державного виконавця від 18.08.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та припинено провадження по вимозі про зобов'язання ДВС закінчити виконавче провадження № 47654001.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що місцевий господарський суд вийшов за межі вимог, які викладені боржником в скарзі на дії (бездіяльність) ДВС, а саме - визнав незаконною бездіяльність міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ щодо незакінчення виконавчого провадження № 47654001 у період з 30.03.2016 по 18.04.2016 та не розглянув вимогу боржника щодо визнання бездіяльності міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ в особі головного державного виконавця Сухана М.М., щодо не скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.08.2015 у виконавчому провадженні № 47654001 незаконною (протиправною).
З огляду на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 31.05.2016 підлягає частковому скасуванню, а скарга боржника на дії (бездіяльність) ДВС частковому задоволенню.
Отже, з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України, апеляційна інстанція розглядає вимоги боржника, викладені в скарзі від 15.04.2016.
Відповідно до п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.
Керівник органу державної виконавчої служби вищого рівня в разі виявлення порушень вимог Закону своєю постановою визначає вказані порушення та надає доручення керівнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, визначених абзацами
другим та третім цього пункту.
Як вбачається з резолютивної частини скарги боржника, така просила визнати бездіяльність міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ в особі головного державного виконавця Сухана М.М., щодо не скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.08.2015 у виконавчому провадженні № 47654001 незаконною (протиправною). Однак, як вбачається з вищенаведених норм, державний виконавець Сухан М.М. не вправі самостійно скасовувати власні процесуальні документи, винесені під час виконавчого провадження. Вказаним правом володіє керівник органу державної виконавчої служби та такі документи можуть визнаватись недійсними в судовому порядку.
Відтак, вказана вимога скаржника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для припинення провадження в частині зобов'язання міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ в особі головного державного виконавця Сухана М.М. закінчити виконавче провадження № 47654001 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», про що прийняти відповідну постанову, яку надіслати на адресу боржника в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки після порушення провадження за скаргою боржника, державним виконавцем 18.05.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, з якою боржник ознайомлений.
Щодо скасування місцевим господарським судом постанови міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.08.2015 у виконавчому провадженні № 47654001, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 25 ЗУ «Про виконавчий збір» прийняття виконавчого документа до виконання здійснюється шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно з приписами ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір і витрати, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.
Системний аналіз наведених норм Закону свідчить про те, що стягнення з боржника коштів виконавчого провадження, в тому числі виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, обумовлено початком примусового виконання рішення органом ДВС після спливу строку наданого для добровільного виконання та за відсутності документального підтвердження виконання рішення боржником.
Вирішуючи дану скаргу на дії органу ДВС з питань правомірності стягнення із заявника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, місцевим господарським судом підставно взято до уваги, що питання правомірності стягнення органом ДВС у цьому ж виконавчому провадженні виконавчого збору, що разом із наведеними вище витратами є коштами виконавчого провадження, було предметом судового розгляду за скаргою ФОП ОСОБА_1, яку ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2015 у даній справі задоволено та скасовано постанову державного виконавця міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ від 04.06.2015 ВП № 47654001 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 5 700, 75 грн. Вказана ухвала мотивована тим, що державним виконавцем станом на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.06.2015 не було розпочате примусове виконання рішення, а відтак головний державний виконавець МВ ДВС Ужгородського МУЮ Сухан М.М. всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" безпідставно виніс 04.06.2015 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5 700,75 грн.
Зазначена ухвала суду залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2016, за текстом якої колегія суду також дійшла висновку, що фактично державним виконавцем станом на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.06.2015 не було розпочате примусове виконання рішення та погодилася з висновком суду першої інстанції, що головний державний виконавець МВ ДВС Ужгородського МУЮ Сухан М.М. всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" безпідставно виніс 04.06.2015 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5 700,75 грн.
Матеріали справи також і не містять жодних доказів проведення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій до 18.08.2015.
Більше того, суть винесення постанови про відкладення виконавчих дій і полягає в тому, що такі дії, з урахуванням несвоєчасного одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого вона була позбавлена можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, не здійнюватимуться протягом вказаного строку. Також законодавець встановив, що час відкладення провадження виконавчих дій не включається до строку здійснення виконавчого провадження (ст.30 ЗУ "Про виконавче провадження").
Тобто з огляду на те, що божником самостійно виконано судове рішення в стороки, встановлені державним виконавцем в постанові про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання рішення, підстав для покладення на нього витрат на проведення виконавчих дій, які не проводились, відсутні.
Водночас, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як вбачається з п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
У резолютивній частині оскаржуваної ухвали Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 помилково зазначено про скасування постанови про повернення стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, замість визнання її недійсною.
Відтак, в цій частині оскаржувана ухвала підлягає зміні.
Посилання органу виконання судових рішень на постанову пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 та твердження, що постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій є окремим виконавчим документом та підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства є безпідставними. Як вказано в п. 6 вищевказаної постанови, якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Однак, на момент винесення постанови від 18.08.2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та на момент подання скарги на дії ДВС, виконавче провадження ще не було закінчене. Більше того, як зазначено в абз. 2 п. 9.1 постанови пленуму ВГС України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012, оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні ст. 121-2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій органу виконання судових рішень, судовий збір за перегляд ухвали покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 43, 101, 103, 104, 105, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу задоволити частково.
2.Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі 907/1127/14 скасувати частково, а саме в частині підпункту 1.1 п. 1 про визнання незаконною бездіяльності міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження №47654001 у період з 30.03.2016 по 18.04.2016.
В частині підпункту 1.2 п. 1 резолютивної частини ухвалу змінити, замінивши слово "Скасувати" словами "Визнати недійсною".
В частині пункту 2 про припинення провадження за вимогою про зобов'язання міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції закінчити виконавче провадження № 47654001 ухвалу залишити без змін.
3. В задоволенні вимоги боржника про визнання бездіяльності міського відділу ДВС Ужгородського МУЮ в особі головного державного виконавця Сухана М.М., щодо не скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 18.08.2015 у виконавчому провадженні № 47654001 незаконною (протиправною) відмовити.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повна постанова складена 25.08.2016.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.