ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
29 серпня 2016 року №826/13807/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомдержавного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна»
додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 №0003362205 та №0003372205, рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 №1775/26-58-23-01-23 та податкової вимоги від 28.08.2015 №9307-23,
Державне підприємство «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 №0003362205 та №0003372205, рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 №1775/26-58-23-01-23 та податкової вимоги від 28.08.2015 №9307-23 (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Н», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалбуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал. Сервіс» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом, зокрема, зроблено висновок про такі порушення державним підприємством «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» вимог податкового законодавства:
- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2., 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 576 376,00 грн., в тому числі за періодами: 2012 рік в сумі 304 712,00 грн., 2013 рік в сумі 271 664,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 576 169,00 грн., у тому числі: травень 2012 року у сумі 8250,00 грн., червень 2012 року у сумі 4167,00 грн., липень 2012 року у сумі 19767,00 грн., серпень 2012 року у сумі 64786,00 грн., вересень 2012 року у сумі 68972,00 грн., жовтень 2012 року у сумі 32107,00 грн., грудень 2012 року у сумі 92155,00 грн., березень 2013 року у сумі 19609,00 грн., квітень 2013 року у сумі 7334,00 грн., травень 2013 року у сумі 6959,00 грн., червень 2013 року у сумі 39151,00 грн., липень 2013 року у сумі 88966,00 грн., серпень 2013 року у сумі 981,00 грн., вересень 2013 року у сумі 66239,00 грн., жовтень 2013 року у сумі 35046,00 грн., листопад 2013 року у сумі 10981,00 грн., грудень 2013 року у сумі 10699,00 грн.
На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 09.06.2015 №3062/26-58-22-05-11/03450778 та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015:
№0003362205, яким державному підприємству «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 720 470,00 грн., з яких 576 376,00 грн. за основним платежем та 144 094,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№0003372205, яким державному підприємству «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 709899,00 грн., з яких 567 919,00 грн. за основним платежем та 141 980,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Крім того, у зв'язку з наявним у державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» узгодженим податковим боргом станом на 27.08.2015 у розмірі 873 140,39 грн., з яких податок на прибуток приватних підприємств складає 93 656,47 грн. (пеня), а податок на додану вартість - 779 483,92 грн. (533 508,01 грн. - основний платіж, 141 980,00 грн. штрафні санкції, 103 995,91 грн. - пеня), державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано податкову вимогу від 28.08.2015 №9307-23 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 №1775/26-58-23-01-23.
Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).
Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.
Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.06.2015 №3062/26-58-22-05-11/03450778, висновки про заниження державним підприємством «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість відповідачем зроблено з огляду на те, що операції між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Н», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалбуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал. Сервіс» - не мають економічної суті (не є господарськими) та свідчать про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, контролюючим органом наголошено на тому, що позивачем отримано від вказаних контрагентів паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі нереальності господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліках.
Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Н» укладено ряд договорів, предметом яких є виконання робіт, а саме: від 02.09.2013 №02/09-2013, від 22.07.2013 №07/07/2013, від 22.07.2013 №06/07-2013, від 22.07.2013 №05/07-2013, від 17.06.2013 №07/06-2013. від 17.06.2013 №06/06-2013, від 17.06.2013 №05/06-2013, від 22.04.2013 №09/04-2013, від 22.04.2013 №10/04-2013, 13.05.2013 №03/05/2013, 19.04.2013 №07/04-2013, 19.04.2013 №06/04-2013, 19.04.2013 №05/04-2013, від 02.01.2013 №03/01-2013.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 02.09.2013 №02/09-2013, від 22.07.2013 №07/07/2013, від 22.07.2013 №06/07-2013, від 22.07.2013 №05/07-2013, від 17.06.2013 №07/06-2013. від 17.06.2013 №06/06-2013, від 17.06.2013 №05/06-2013, від 22.04.2013 №09/04-2013, від 22.04.2013 №10/04-2013, 13.05.2013 №03/05/2013, 19.04.2013 №07/04-2013, 19.04.2013 №06/04-2013, 19.04.2013 №05/04-2013, від 02.01.2013 №03/01-2013 та додатків до них; актів здавання-приймання робіт, податкових накладних; технічних звітів, виписки з банківського рахунку.
У свою чергу, фінансово-господарські відносини позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Глобалбуд» за перевіряємий період ґрунтуються на ряді договорів, а саме: від 01.11.2012 №95/2012, 03.07.2012 №47/2012, від 01.11.2012 №94/2012, від 15.10.2012 №83/2012, від 03.09.2012 №79/2012, 03.09.2012 №78/2012, від 01.06.2012 №43/2012, від 11.06.2012 №51/2012, від 20.07.2012 №61/2012, від 04.06.2012 №48/2012, 02.07.2012 №55/2012, 09.07.2012 №58/2012, предметом яких є виконання робіт.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 01.11.2012 №95/2012, 03.07.2012 №47/2012, від 01.11.2012 №94/2012, від 15.10.2012 №83/2012, від 03.09.2012 №79/2012, 03.09.2012 №78/2012, від 01.06.2012 №43/2012, від 11.06.2012 №51/2012, від 20.07.2012 №61/2012, від 04.06.2012 №48/2012, 02.07.2012 №55/2012, 09.07.2012 №58/2012 та додатків до них; актів здавання-приймання робіт, податкових накладних; технічних звітів, виписки з банківського рахунку.
Також, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал. Сервіс» укладено ряд договорів від 26.04.2012 №66, від 30.05.2013 №579, від 30.01.2013 №469, від 20.06.2013 №600, від 03.06.2013 №590, від 19.04.2013 №542, від 01.07.2013 №618, від 01.07.2013 №619, від 30.08.2013 №646, від 19.04.2013 №548, від 01.08.2012 №165, від 15.08.2012 №216, від 28.06.2012 №138, від 31.10.2012 №326, від 01.08.2012 №169, від 28.06.2012 №136, від 28.06.2012 №137, від 03.05.2012 №96, від 03.05.2012 №94, від 30.11.2012 №382, від 01.08.2012 №167, від 01.08.2012 №168.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 26.04.2012 №66, від 30.05.2013 №579, від 30.01.2013 №469, від 20.06.2013 №600, від 03.06.2013 №590, від 19.04.2013 №542, від 01.07.2013 №618, від 01.07.2013 №619, від 30.08.2013 №646, від 19.04.2013 №548, від 01.08.2012 №165, від 15.08.2012 №216, від 28.06.2012 №138, від 31.10.2012 №326, від 01.08.2012 №169, від 28.06.2012 №136, від 28.06.2012 №137, від 03.05.2012 №96, від 03.05.2012 №94, від 30.11.2012 №382, від 01.08.2012 №167, від 01.08.2012 №168 та додатків до них; актів надання послуг, податкових накладних; звітів, виписки з банківського рахунку.
У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період вказано про акт державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 12.12.2013 №815/26-54-22-03-07/38119444 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал. Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Мегафудз», товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС ПОЛ», приватним підприємством «Буковина Сонячна» та публічним акціонерним товариством «Миронівський Хлібопродукт», у висновках якого зазначено про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал. Сервіс» з постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Мегафудз», товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС ПОЛ», приватним підприємством «Буковина Сонячна». Крім того, за твердженнями контролюючого органу, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 у справі №904/2656/14 товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Н» визнано банкрутом, а постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2013 у справі №904/4923/13 банкрутом визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалбуд» (тобто банкрутство вказаних товариств мало місце вже після здійснення фінансово-господарських операцій позивача з останніми).
Слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.
При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.
У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 у справі №742/11/13-11.
Аналіз взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Н», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал. Сервіс» свідчить, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток; під час перевірки державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» контролюючим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, відповідачем не надано суду доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.
При цьому, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Н», товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал. Сервіс» - діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 №0003362205 та №0003372205 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання даних податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, приписами пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної податкової вимоги, остання сформована відповідачем на підставі наявної у позивача узгодженої податкової заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, з урахуванням чого також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 №1775/26-58-23-01-23.
Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, винесення відповідачем вказаних рішень пов'язано з наявною у позивача податковою заборгованістю, яка сформована на підставі податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 №0003362205 та №0003372205, щодо яких суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування. Іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.
Отже, враховуючи похідний характер податкової вимоги від 28.08.2015 №9307-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 №1775/26-58-23-01-23 від нарахування контролюючим органом державному підприємству «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на прибуток, суд вказує про визнання протиправними та скасування вказаних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.06.2015 №0003362205 та №0003372205.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.08.2015 №9307-23.
Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 №1775/26-58-23-01-23.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.