ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
29 серпня 2016 року № 826/22037/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 №0003771701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2014 №Ф-2805/17-01 та рішення від 05.02.2015 №0003761701,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 №0003771701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2014 №Ф-2805/17-01 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.02.2015 №0003761701.
Позовні вимоги мотивовано тим, що контролюючим органом перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані рішення, проведено із суттєвими порушеннями, які вплинули на її результат, а саме: позивач вказує про порушення порядку повідомлення фізичної особи-підприємця про факт проведення перевірки, оскільки останній не отримував наказу на перевірку, а також про відсутність обґрунтованої підстави для проведення даної перевірки на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015 №0003771701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2015 №Ф-2805/17-01 та рішення про застосування штрафних санкцій від 05.02.2015 №0003761701. При цьому, останнім наголошено, що позивача було повідомлено про факт перевірки належним чином, у відповідності до положень податкового законодавства України.
Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, правонаступником якої наразі є державна податкова інспекція у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та дотримання вимог обліку і збору єдиного соціального внеску за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за наслідками якої складено акт від 29.12.2014 №2399/17-01/НОМЕР_1.
Згідно з вказаним актом перевірки контролюючим органом встановлено порушення статті 36, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а саме: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 6 842,60 грн., за 2013 рік в сумі 10 018,88 грн. Всього в перевіреному періоді не нараховано та не сплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 16 861,48 грн.
У зв'язку з цим, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 №0003771701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 21 076,85 грн., у тому числі: за основним платежем (податок з доходів фізичних осіб) 16 861,48 грн. та за штрафними санкціями 4 215,37 грн.
Також, під час перевірки відповідачем встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 6 статті 1, пункту 4 статті 6, пункту 2 статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в сумі 21 652,80 грн.
З урахуванням викладеного, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2014 №Ф-2805/17-01 в сумі 21 652,80 грн., а також прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.02.2015 №0003761701, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1082,64 грн.
Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що піддягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, досліджувана перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена на підставі наказу державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.12.2014 №2013 та підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до яких документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.
При цьому, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що передумовою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є повідомлення відповідного платника податку про її проведення або шляхом направлення копії наказу про її проведення засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення або безпосереднє вручення під розписку. Тобто, податковим законодавством у даному випадку передбачено два окремих та рівнозначних варіанта повідомлення платника податку про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Так, про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомлявся відповідачем шляхом направлення йому рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу копії наказу від 19.12.2014 №2013 та повідомлення від 19.12.2014 №9408/Гр/26-59-17-01-23. Однак, поштова кореспонденція повернута зі зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Сама невиїзна документальна перевірка позивача проведена в приміщенні державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві у його відсутність та з урахуванням інформації, наявної у контролюючого органу.
Таким чином, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, позивач був належним чином повідомлений про проведення досліджуваної перевірки, а саме: у відповідності до положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.
Щодо доводів позивача про відсутність правових підстав для проведення досліджуваної перевірки на підставі положень підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки контролюючим органом не деталізовано яка саме податкова декларація не була подана останнім, суд зазначає, що і в акті перевірці, і в запереченнях відповідача на позов наголошено на тому, що ОСОБА_1 не подано звітності по єдиному внеску за 2013 рік.
Крім того, згідно копії "розписки про одержання звіту територіальним органом доходів і зборів за 2013", наданої позивачем в якості доказу підтвердження подання звітності, вбачається про отримання контролюючим органом відповідного звіту за 2013 рік лише 16.12.2016, тобто вже після проведення досліджуваної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Водночас, обов'язкового зазначення контролюючим органом безпосередньо у наказі на проведення перевірки конкретної податкової декларації та/або розрахунку, з яким пов'язується факт проведення перевірки, положеннями податкового законодавства не передбачено.
Щодо суті порушень, встановлених під час перевірки, то з акту перевірки та матеріалів, доданих відповідачем до своїх письмових заперечень вбачається, що згідно податкових розрахунків юридичних осіб, які в силу приписів положень Податкового кодексу України виступають податковими агентами (товариство з обмеженою відповідальністю "Мері кей (Україна) ЛТД", акціонерний банк "Укргазбанк", товариство з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна"), останніми в 2012 та 2013 роках на користь ОСОБА_1 Проте, за результатами перевірки встановлено, що сума задекларованого у 2013 році валового доходу (62 297,00 грн.) не відповідає фактично отриманій сумі доходу, отриманого позивачем за результатами фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Мері кей (Україна) ЛТД", яка складає 62 400,00 грн., відтак, контролюючим органом зроблено висновок, що сума валового доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2013 рік складає 62 400,00 грн., що позивачем під час судового розгляду справи не заперечувалось.
При цьому, при перевірці правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації встановлено, що до перевірки не надано первинних документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, до витрат включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, у зв'язку з чим підприємцем не підтверджено документально суми задекларованих витрат у 2012 році на загальну суму 41 600,00 грн. та у 2013 році на загальну суму 60 181,00 грн.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, поданої позивачем до контролюючого органу, у додатку 5 останньої в якості суми одержаного доходу за 2013 рік вказано 62 297,00 грн., вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, - 60 181,00 грн.
На підтвердження правомірності включення витрат, розмір яких визначено у додатку 5 до декларації за 2013 рік, позивачем надано до суду копії товарних чеків від 31.03.2013 та від 16.08.2013 №8/287, у відповідності до яких останнім придбано Canon 16-35/2/8 на суму 12 001,00 грн., Canon ЕОС 1 DX та Canon LP-e4N на суму 50 181,00 грн., що у загальному розмірі складає 62 182,00 грн.
Враховуючи види економічної діяльності позивача - 74.81 (основний) "Діяльність у сфері фотографії", що підтверджується змістом акту перевірки, суд дійшов до висновку, що вказані витрати у розмірі 62 182,00 грн. відносяться до валових витрат. У той же час, через відсутність у відповідача під час перевірки первинних документів позивача, питання правильності формування позивачем валових витрат, контролюючим органом під час перевірки не досліджувалось.
Натомість, твердження контролюючого органу щодо не підтвердження документально суми задекларованих витрат у 2012 році на загальну суму 41 600,00 грн. наявними у матеріалах справи доказами не спростовано, а позивачем під час судового розгляду справи не заперечувалось.
З урахуванням викладеного, висновки контролюючого органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в частині документального не підтвердження позивачем задекларованих у 2012 році витрат не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 №0003771701 (з урахуванням розрахунку визначення відповідного грошового зобовязання, поданого відповідачем) є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 018,88 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 504,72 грн. (10 018,88 грн.*25%), тобто по епізоду порушення за 2013 рік. В іншій частині суд вказує про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (по епізоду правопорушення за 2012 рік).
Щодо решти позовних вимог суд зазначає про таке.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для нарахування позивачу єдиного внеску за 2013 рік, внаслідок чого контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2014 №Ф-2805/17-01 та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.02.2015 №0003761701, слугували висновки про не підтвердження задекларованих валових витрат, які судом визнані необґрунтованими.
Відтак, враховуючи похідний характер вказаних рішень, останні також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.02.2015 №0003771701 в частині збільшення податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 018,88 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 504,72 грн.
Визнати протиправними та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2014 №Ф-2805/17-01 та рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.02.2015 №0003761701.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.