04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" серпня 2016 р. Справа№ 910/6968/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Разіної Т.І.
Остапенка О.М.
За участі представників сторін:
від ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства національної акціонерної компанії "Нафтогаз України": представник Никеруй Т.М., що діє на підставі довіреності № 14-81 від 25.04.2016.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства
"Укрветсанзавод"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2016
у справі № 910/6968/16 (суддя Яковенко А.В.)
за заявою Публічного акціонерного товариства національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
до Державного підприємства "Укрветсанзавод"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 порушено провадження у справі № 910/6968/16 про банкрутство державного підприємства (далі за текстом - ДП) "Укрветсанзавод" (ідентифікаційний код 38519326), визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства (далі за текстом - ПАТ) Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ДП "Укрветсанзавод" в розмірі 4478872,95 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником арбітражного керуючого Талана Л.Г.; вирішено інші процесуальні питання, пов'язані з подальшим розглядом справи.
Згадана ухвала мотивована тим, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/5050/15-г від 13.05.2015, наказом господарського суду м. Києва у справі № 910/5050/15-г від 29.05.2015 та постановою про відкриття виконавчого провадження № 48768809 від 22.09.2015 підтверджується обґрунтованість тверджень ПАТ Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про невиконання ДП "Укрветсанзавод" грошових зобов'язань в сумі 4478872,95 грн у понад тримісячний строк від встановленого законодавством моменту їх погашення, безспірність грошових вимог до боржника в розмірі 4478872,95 грн та вжиття заходів примусового стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку з наступним пред'явленням виконавчого документу до виконання.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду першої інстанції, ДП "Укрветсанзавод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6968/16 та припинити провадження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" зазначає, що вважає вказану ухвалу Господарського суду м. Києва у справі № 910/6968/16 про порушення провадження у справі про банкрутство від 15.06.2016 незаконною та такою, що винесена із порушенням норм чинного законодавства України.
В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що ініціюючий кредитор з метою підтвердження обгрунтованості порушення, відносно боржника, провадження у справі про банкрутство, повинен надати господарському суду постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про хід виконання рішення та наказу суду органом державної виконавчої служби або відповідний документ, який би свідчив про стан виконавчого провадження на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство.
Також апелянт наголошує на тому, що вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи про банкрутство, оскільки, на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків, а відтак, за відсутності наведених доказів неплатоспроможності, порушення провадження у справі про банкрутство може бути визнано безпідставним та передчасним (скаржником зазначено, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 10.12.2013 у справі № 42/45Б та від 18.02.2014 у справі № 12/5009/210/11).
Позивачем не надано відомостей про те, чи стягувались грошові кошти з боржника в межах виконавчого провадження на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України», або будь-яких інших доказів, які б свідчили про неможливість стягнення з ДП «Укрветсанзавод» грошових коштів за наказом Господарського суду м. Києва № 910/5050/15-г від 29.05.2015.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 910/6968/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Верховця А.А., суддів: Разіної Т.І., Остапенка О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.08.2016 о 14:30.
23.08.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта Митрофанова М.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.
Обґрунтовуючи необхідність відкладення судового розгляду, апелянт посилається на неможливість представника товариства бути присутнім у судовому засіданні 23.08.2016 у зв'язку з відрядженням в с. Пищики, Сквирського району, Київської області для надання правової допомоги Сквирській філії ДП "Укрветсанзавод".
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів відзначає, що ДП "Укрветсанзавод" не було позбавлене права направити у судове засідання іншого уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.
Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі статті 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення сторони чи її представника за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним тоді, коли причини неявки є поважними та обґрунтованими, і неявка сторони чи її представника перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Також суд наголошує на недопущенні порушення процесуального строку розгляду справи апеляційною інстанцією. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, наявність матеріалів справи, які є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами і відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 23.08.2016 представник ініціюючого кредитора Никеруй Т.М. заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 без змін.
По закінченні судового засідання, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон про банкрутство).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2343-XII, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 106 вищевказаного кодексу передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.
При цьому, положеннями Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013, положення якого застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено обов'язку ініціюючого кредитора долучати до заяви про порушення щодо боржника справи про банкрутство даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів за рішенням суду та перевіряти в підготовчому засіданні повноту дій виконавчої служби в ході виконавчого провадження. Боржник, як сторона у справі про банкрутство наділений повноваженнями спростувати доводи ініціюючого кредитора та надати докази її погашення (припинення).
Відтак, безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує із встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення постановою органу державної виконавчої служби виконавчого провадження за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задоволити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму.
Виходячи з положень статті 16 Закону про банкрутство, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство на предмет обґрунтованості його вимог, їх безспірності та вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, господарський суд приймає рішення (ухвалу) про порушення або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство.
Доводи апелянта щодо дотримання аналогічної правової позиції Вищим господарським судом України (у своїх постановах від 10.12.2013 у справі № 42/45Б та від 18.02.2014 у справі № 12/5009/210/11) та позиції, якою скаржник обгрунтовує апеляційну скаргу відхиляються, як необгрунтовані. Оскільки, у судових рішеннях на які посилається апелянт підлягали застосуванню норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.2013. Проте, як було зазначено вище, у даній справі - за № 910/6968/16, застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство у редакції, що набула чинності 19.01.2013.
Більше того, правова позиція зазначена апеляційним судом вище, узгоджується з висновком зробленим Вищим господарським судом України та викладеним в постанові від 05.07.2016 у справі № 904/4861/15. У наведеній постанові Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що виходячи з приписів статей 10, 16 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013, положення якого застосовуються господарським судом у підготовчому засіданні у даній справі про банкрутство, належним та достатнім доказом на підтвердження вжиття заходів щодо примусового стягнення в порядку виконавчого провадження є постанова про відкриття виконавчого провадження, тому встановлення господарським судом обставин ненадання ініціюючим кредитором даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду про стягнення з боржника грошових коштів не може бути підставою для висновку про недоведення ініціюючим кредитором ознак неплатоспроможності боржника, як однієї з обов'язкових умов для порушення провадження у справі про банкрутство.
Матеріалами даної справи підтверджується та встановлено господарським судом першої інстанції, що у зв'язку з наявністю у ДП "Укрветсанзавод" заборгованості, заявник звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2015 у справі № 910/5050/15-г з ДП "Укрветсанзавод" на користь Кредитора стягнуто основного боргу у розмірі 3834356,88 грн, 454842,70 грн - пені, 274353,15 грн - штрафу, 68051,88 грн - 3% річних, 503384,19 грн - інфляційних втрат та 73080,00грн - витрат по сплаті судового збору (а.с. 13).
На виконання вказаного рішення Господарським судом м. Києва видано наказ від 29.05.2015 (а.с. 16). Заявник звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управдління юстиції у м. Києві з примусового виконання наказу № 910/5050/15-г від 29.05.2015 (а.с.17-18), за наслідками чого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48768809 від 22.09.2015 (а.с. 19).
Судова колегія також звертає увагу, що заявником, як додаток до заяви про порушення провадження у даній справі про банкрутство додано витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, яким підтверджується, що самостійно рішення суду боржником не виконано. Сума стягнення за виконавчим документом з урахування стягнення виконавчого збору в розмірі 520806,88 грн, згідно постанови № 48768809 від 29.10.2015 ВПВР УДВС ГСТУЮ у м. Києві на час винесення постанови складає 5728875,68 грн. Згідно довідки ДПС України боржником відкриті рахунки в банківських установах. 29.10.2015 у виконавчому провадженні № 48768809 винесено постанову про арешт коштів боржника, а також постанову про розшук майна боржника (а.с. 20-21).
З огляду на суму безспірних вимог до боржника, яка становить 4478872,95 грн, невиконання ДП "Укрветсанзавод" даних грошових зобов'язань у понад тримісячний строк від встановленого законодавством моменту їх погашення та вжиття заходів примусового стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку з наступним пред'явленням виконавчого документу до виконання, а також враховуючи дані з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, відповідно до яких 29.10.2015 у виконавчому провадженні № 48768809 винесено постанову про арешт коштів боржника. Колегія суддів повною мірою погоджується з висновками місцевого господарського суду про доведення ініціюючим кредитором невиконання боржником грошового зобов'язання упродовж більш як трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, що свідчить про безспірність вимог ініціюючого кредитора для порушення справи про банкрутство боржника відповідно до частини 3 статті 10 Закону про банкрутство.
За насідками системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до скасування оскаржуваної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали нормам чинного законодавства та матеріалам даної справи на підставі чого, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6968/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6968/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6968/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/6968/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді Т.І. Разіна
О.М. Остапенко