донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.08.2016 справа №913/665/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді За участю представників сторін: Выд прокуратури: Від позивача Від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за посвідченням №028256 Не з'явився Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, м. Тячив
на рішення господарського суду Луганської області
від24 квітня 2014 р. (повний текст підписано 28.04.14р.)
у справі№ 913/665/14 (суддя Голенко І.П.)
за позовомГенеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України, м. Київ
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, м. Тячив
простягнення 2 026 521 грн. 04 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.04.2014р. у справі №913/665/14 позовні вимоги Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Ютейр-Україна”, м. Луганськ про стягнення заборгованості зі сплати державного збору за надані послуги з перевезення пасажирів і вантажів повітряним транспортом у розмірі 2 026 521 грн. 04 коп.- задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 1 776 256 грн. 31 коп., провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 250 264 грн. 73 коп. припинено на підставі п. п.11 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Ютейр-Україна”, м. Луганськ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення та припинити провадження у справі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Апелянт також зазначає, що місцевий суд при винесенні рішення дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача з огляду на ненастання строків оплати заборгованості, а також не врахував здійснення відповідачем платежу до прийняття рішення у розмірі 250 000,00грн.
09.08.2016р. від відповідача надійшла заява, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, м. Тячив повідомило, що з 02.11.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Ютейр-Україна”, м. Луганськ змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, м. Тячив. В обґрунтування означеного додано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 02.11.2015р.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та про відкладення розгляду апеляційної скарги сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Генеральна прокуратура України в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України, м. Київ звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Ютейр-Україна”, м. Луганськ (назва якого змінена на час розгляду апеляційної скарги на Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, код ЄДРПОУ 36129430) про стягнення заборгованості зі сплати державного збору за надані послуги з перевезення пасажирів і вантажів повітряним транспортом у розмірі 2 026 521 грн. 04 коп. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
За твердженням прокурора та позивача, відповідач, надавши в період з вересня по грудень 2013 року послуги та отримавши державний збір від пасажирів і відправників під час продажу чартерних рейсів, не сплатив державних зборів, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 2 026 521 грн. 04 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань з оплати державного збору за послуги з перевезення пасажирів і вантажів.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №913/665/14; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
За результатами проведеної Генеральною прокуратурою України перевірки встановлено, що відповідачем допущено порушення вимог законодавства щодо сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях (надалі - Фонд).
Так, Державною авіаційною службою України, на підставі Звітів щодо діяльності згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_6”, сформовано до оплати відповідачу суму державного збору у загальній сумі 2 026 521 грн. 04 коп., про що відповідачу виставлено відповідні рахунки-фактури, а саме: № 78 від 08.10.2013 на суму 175572 грн. 24 коп., № 232к від 08.10.2013 на суму 524692 грн. 49 коп., № 84 від 08.11.2013 на суму 164871 грн. 61 коп., № 256к від 08.11.2013 на суму 384639 грн. 15 коп., № 91 від 06.12.2013 на суму 136889 грн. 92 коп., № 275к від 06.12.2013 на суму 255568 грн. 18 коп., № 3 від 11.01.2014 на суму 129358 грн. 71 коп., № 12к від 11.01.2014 на суму 254928 грн. 74 коп.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати державного збору за надані послуги з перевезення пасажирів і вантажів повітряним транспортом у розмірі 2 026 521 грн. 04 коп., що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Згідно п. 5 ст. 12 Повітряного кодексу України: надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності: 1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності; 2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній; 3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; 4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України; 5) за вчинення офіційних дій, пов'язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів; 6) з авіаційної безпеки; 7) з інших передбачених законом надходжень.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України, забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.
Згідно з п. 1. Положення про Державну авіаційну службу України, яке затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УКраїни № 520 від 08.10.2014р., Державна авіаційна служба України (Державіаслужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України. Державіаслужба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.
Підпунктом 289 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Державіаслужба України організовує надходження коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і їх цільове використання.
Згідно з Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 819 від 28.09.1993, Фонд створюється при Державному департаменті авіаційного транспорту (Укравіатранс - нині Укравіаслужба) з метою фінансування заходів щодо забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні відповідно до вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіації та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Так, відповідно до п. 5 розділу ІІ Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №819 від 28.09.1993р. зі змінами - далі Положення) при видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній у межах України державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США, які стягуються із споживача.
Таким чином, п. 9 розділу ІІ Положення, яким передбачено сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропортів України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, є відсилочною нормою до п. 5 цього ж розділу додатку, яка саме не регулює сплату цього збору, проте містить в собі дані щодо його розміру.
Крім того, вказані збори прямо передбачені п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 Повітряного кодексу України, в той час як збір за надання прав на експлуатацію повітряних ліній передбачено п. 2 ч. 5 зазначеної статті.
Одночасно, пунктом 2.4.18. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства транспорту України № 139/821 від 26.11.2001, зареєстрованого в Мінюсті за № 1010/6201 від 01.12.2001 передбачено, що суб'єкти господарської діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом повинні своєчасно перераховувати до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях державні збори згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 16.09.1998, зі змінами, внесеними постановою № 819 від 28.09.1993.
Пунктом 10 Положення передбачено, що Укравіаслужба кожного 20 числа місяця, що настає за звітним, перераховує 20 відсотків сум коштів, що надійшли на рахунок Фонду за звітний період з джерел, зазначених у пункті 2 цього Положення, до державного бюджету.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).
Як встановлено господарським судом, у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року позивачем на підставі звітів відповідача щодо діяльності згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, відповідачу виставлено рахунки-фактури на сплату передбачених ст. 12 Повітряного кодексу України державних зборів (за період з вересня по грудень 2013 року) на загальну суму 2 026 521 грн. 04 коп., а саме: рахунки - фактури № 78 від 08.10.2013 на суму 175572 грн. 24 коп., № 232к від 08.10.2013 на суму 524692 грн. 49 коп., № 84 від 08.11.2013 на суму 164871 грн. 61 коп., № 256к від 08.11.2013 на суму 384639 грн. 15 коп., № 91 від 06.12.2013 на суму 136889 грн. 92 коп., № 275к від 06.12.2013 на суму 255568 грн. 18 коп., № 3 від 11.01.2014 на суму 129358 грн. 71 коп., № 12к від 11.01.2014 на суму 254928 грн. 74 коп.
Проте, відповідач, отримавши грошові кошти за перевезення пасажирів та вантажів, у вартість яких включено збір за кожного пасажира, що відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у розмірі, що дорівнює ставці збору, який справляється зі споживача під час виконання аналогічних польотів, не здійснив перерахування 2026521 грн. 04 коп. до вищенаведеного Фонду, всупереч вимогам ч. ч. 5, 7, 9 ст. 12 Повітряного кодексу України, постанові Кабінету міністрів України від 28.09.1993р. № 819 (зі змінами).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач несе обов'язок зі сплати державного збору, отриманого від пасажирів та відправників вантажу під час спродажу регулярних та чартерних перевезень у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року на загальну суму 2 026 521 грн. 04 коп. згідно виставлених рахунків - фактур, з урахуванням того, що розміри ставок вказаного збору встановлені постановою Кабінету міністрів України від 28.09.1993 № 819 (зі змінами), зокрема, пунктом 5 розділу ІІ Додатка до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, яке затверджено постановою Кабінету міністрів України "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" від 28 вересня 1993 року N 819.
Одночасно, як встановлено господарським судом, відповідачем після порушення провадження у справі частково сплачено суму боргу у розмірі 250 264 грн. 73 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 8311 від 20.03.2014р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо припинення провадження в частині погашення суми основної заборгованості у розмірі 250 264 грн. 73 коп. на підставі п.п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення заборгованості відповідачем відбулося після звернення із даним позовом до суду.
Крім того, рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, а представником позивача факт часткової оплати відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувався.
В свою чергу, як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідач просить скасувати рішення суду та припинити провадження з огляду на часткову оплату суми заборгованості у розмірі 250 000,00грн. відповідно до платіжного доручення № 8646 від 23.04.2014р., яке не було враховане судом першої інстанції під час прийняття рішення.
09.08.2016р. відповідачем через канцелярію суду надано оригінал платіжного доручення № 8646 від 23.04.2014р. з відміткою банку про зарахування зазначеної суми в доход Державного бюджету 23.04.2014р.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що відповідач дійсно до прийняття рішення, а саме 23.04.2014р., здійснив часткову оплату зі сплати державного збору, отриманого від пасажирів та відправників вантажу під час спродажу регулярних та чартерних перевезень в сумі 250 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 8646 від 23.04.2014р. з призначенням платежу «держ.збір рах.232 К», стягнення коштів за яким є предметом спору у даній справі.
Згідно п. 11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 250 000 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а рішення господарського суду Луганської області від 24 квітня 2014 р. підлягає частковому скасуванню.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Зокрема, доводи апелянта стосовно ненастання строку оплати по зобов'язанню та відсутності підстав для задоволення позову не приймається колегією суддів до уваги, оскільки останні не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства.
Виходячи з чого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, м. Тячив підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 24.04.2014р. у справі № 913/665/14 підлягає скасуванню в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 250 000,00грн. з наведених вище підстав, а в іншій частині оскаржуване рішення залишає без змін як законне та обґрунтоване.
Також, частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. (п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р.)
Враховуючи підтвердження матеріалами справи виникнення спору з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, м. Тячив - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 24 квітня 2014 р. у справі № 913/665/14 скасувати частково.
Викласти пункти 2,3,4 резолютивної частини в наступній редакції:
“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, 90500, Закарпатська область, м. Тячив, вул. Незалежності, б.90-А, код ЄДРПОУ 36129430, на користь Державної авіаційної служби України, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код 37536026, заборгованість у розмірі 1 526 256 грн. 31 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 500 264 грн. 73 коп. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “ОСОБА_5 Україна”, 90500, Закарпатська область, м. Тячив, вул. Незалежності, б.90-А, код ЄДРПОУ 36129430, на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 40 530,42грн., видати наказ місцевому органу державної податкової служби після набрання рішенням законної сили. ”
В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 24 квітня 2014 р. у справі № 913/665/14 залишити без змін.
Господарському суду Луганської області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3