04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" серпня 2016 р. Справа№ 910/24481/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Зубець Л.П.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.В.
представників сторін:
від позивача - Драчова М.С. - дов. № 494 від 01.07.2016 р.;
від відповідача-1 - Алавердян Т.О. - дов. № 91/2015/10/21-2 від 21.10.2015 р.;
від відповідача-2 - не з'явилися,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія
«Київводоканал»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.05.2016 року
у справі № 910/24481/15 (суддя Балац С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія
«Київводоканал»
до 1. Публічного акціонерного товариства «Київенерго»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-
Трейдінг»
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/24481/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/24481/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2016 року.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/24481/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Трейдінг» у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.09.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - відповідач-1, кредитор, ПАТ «Київенерго») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Трейдінг» (далі - відпвідач-2, боржник, ТОВ «Дельта-Трейдінг») укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1089-15 (далі - Договір).
За умовами Договору кредитор відступає, а боржник набуває право вимоги щодо стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, ПАТ «АК «Київводоканал»), належне кредиторові відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 року у справі № 6/49, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2010 року у даній справі, на виконання якого виданий наказ від 29.09.2010 року № 6/49 про стягнення з ПАТ «АК «Київводоканал» на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості в загальному розмірі 9 621 532,45 грн., залишок якої на день укладання цього договору складається з 498 641,35 грн. 3 % річних від простроченої суми, 2 924 332,91 грн. інфляційних втрат, 293 949,53 грн. штрафу, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та становить 3 742 541,79 грн.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що після його підписання та винесення Господарським судом міста Києва в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України ухвали про заміну сторони (стягувача) у судовій справі № 6/49 боржник набуває усіх прав кредитора по наказу Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року у справі № 6/49, та відповідно, право вимагати від ПАТ «АК «Київводоканал» сплати грошового зобов'язання в розмірі 3 742 541,79 грн.
Відповідно до п. 1.3 Договору боржник за отримане право вимоги в розмірі 3 742 541,79 грн. сплачує кредитору суму коштів у розмірі 3 742 541,79 грн. у порядку, вказаному у п.п. 2.1 та 2.2 Договору.
Як передбачено п. 2.1 Договору, за відступлене згідно з Договором право вимоги боржник сплачує кредитору грошову суму у розмірі 3 742 541,79 грн. порядок та умови оплати можуть бути узгоджені кредитором та боржником за окремою угодою.
Пунктом 3.1.2 Договору визначено, що кредитор зобов'язався не пізніше п'яти робочих днів з дня винесення ухвали Господарським судом міста Києва про заміну сторони у справі № 6/49 передати боржнику засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а саме: копію наказу Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року № 6/49, копію рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 року у справі № 6/49, а також копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 року і постанови Вищого господарського суду України від 18.11.2010 року у даній справі.
Листом від 04.09.2015 року № 93/24/6108 ПАТ «Київенерго» повідомило позивача про відступлення права вимоги, який отримано останнім 09.09.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі № 6/49, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року, задоволено заяву ПАТ «Київенерго» про заміну сторони виконавчого провадження, замінено сторону виконавчого провадження стягувача - ПАТ «Київенерго» його правонаступником - ТОВ «Дельта-Трейдінг».
15.09.2015 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві по виконавчому провадженню № 46539079 було замінено сторону виконавчого провадження.
Звертаючись з даним позовом ПАТ «АК «Київводоканал» стверджує, що при укладенні оспорюваного Договору уступки права вимоги відповідачі не замінюючи кредитора у зобов'язанні, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена і тому такі дії відповідачів порушують ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та права позивача щодо виконання рішення суду належній стороні.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами ст. 515 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на зазначене, а також умови Договору та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі № 6/49 про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - ПАТ «Київенерго» на його правонаступника - ТОВ «Дельта-Трейдінг», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборони щодо відступлення прав вимоги грошових зобов'язань, які підтверджені рішенням суду, закон не містить (оскільки стягнення заборгованості за рішенням ґрунтується на договірному зобов'язанні), в тому числі не містить заборони щодо часткового відступлення прав вимоги, зокрема зобов'язань з оплати інфляційних втрат, 3 % річних, штрафу та судових витрат.
Доводи апелянта зводяться до неможливості здійснити відступлення права вимоги між відповідачами за рішенням суду на підставі спірного Договору. Проте зазначені обставини були предметом розгляду під час внесення ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі № 6/49 про заміну сторони виконавчого провадження № 46539079, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року.
При цьому, позивачем не доведено належним чином порушення будь-якої норми з якою закон пов'язує недійсність оспорюваного правочину.
Стосовно послання апелянта на те, що він позбавлений права виконати зобов'язання належному кредитору, колегія суддів відмічає наступне. До моменту повідомлення відповідача про зміну кредитора, навіть у випадку погашення заборгованості після укладення Договору цесії, належним є виконання первісному кредитору (ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України). Після такого повідомлення - зобов'язання має бути виконане на користь нового кредитора.
Таким чином, жодних прав та інтересів позивача при укладенні оспорюваного договору порушено не було.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність визначених законом підстав для визнання спірного Договору недійсним.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» в апеляційній скарзі, знайшли часткове підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/24481/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/24481/15 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/24481/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
Л.П. Зубець
Повний текст рішення складено 29.08.2016 року.