донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.08.2016 справа №913/387/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді За участю представників сторін: Від позивача Від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю №1127/ЭК від 20.10.15р. ОСОБА_5 - за довіреністю №01-026/874 від 26.06.16р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від10 травня 2016 р. (повний текст підписано 12.05.16р.)
у справі№ 913/387/16 (суддя Вінніков С.В.)
за позовомОб'єднання підприємств “Електротехнічна корпорація “Елкор”, м. Харків
доПублічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
простягнення 182 833 грн. 46 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.05.2016р. у справі №913/387/16 позовні вимоги Об'єднання підприємств “Електротехнічна корпорація “Елкор”, м. Харків до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 182 833 грн. 46 коп. - задоволені у повному обсязі.
Публічним акціонерним товариством “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Апелянт також зазначає, що місцевим судом при винесенні рішення не вірно застосовано приписи ст.ст. 538, 693 Цивільного кодексу України, адже чинним законодавством не передбачено захист порушеного права шляхом стягнення попередньої оплати.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у запереченнях на апеляційну скаргу.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім того, представником позивача під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції надано додаткову угоду №2 від 31.03.2016р. до договору поставки № АМК-1676-2014-пст від 29.05.2014р., якою сторони продовжили строк дії договору та змінили місце поставки товару.
Проте, колегія суддів, не приймає представлені позивачем додаткові докази з огляду на наступне.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»: відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Наразі, позивачем не доведено об'єктивних причин неможливості подання додаткової угоди №2 до договору поставки № АМК-1676-2014-пст від 29.05.2014р. до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Об'єднання підприємств “Електротехнічна корпорація “Елкор”, м. Харків звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 182 833 грн. 46 коп.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № АМК-1676-2014-пст від 29.05.2014р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки № АМК-1676-2014-пст від 29.05.2014р. щодо своєчасної та повної оплати вартості товару.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №913/387/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 29.05.2014р. між Об'єднанням підприємств “Електротехнічна корпорація “Елкор” (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Алчевський металургійний комбінат” (Покупець) укладено договір поставки № АМК-1676-2014-пст (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити Покупцеві (відповідач) товар, а Покупець прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. (п.1.1. Договору)
Пунктом 1.2 Договору визначено, що ціна, кількість, асортимент, якісні характеристики та строки поставки оговорюються Сторонами у відповідних специфікаціях які є невід'ємною частиною договору. В специфікаціях, окрім вищевказаних даних, можуть зазначаитись відомості про пункти поставки та інші данні, які мають відношення до поставки товару.
Згідно п. 4.3. Договору сума договору становить 360 000,00 у т.ч. ПДВ - 20% 60 000,00грн.
Відповідно до розділу 5 договору розрахунки за цим договором здійснюється в національній валюті України. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. По письмовому погодженню сторін допускається інша форма розрахунків, яка не протирічить законодавству України.
Згідно п. 10.5 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014р., але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою № 1 від 28.11.2014р. сторони продовжили строк дії договору поставки № АМК-1676-2014-пст від 29.05.2014р., виклавши п. 10.5. договору в наступній редакції: «Строк дії договора з моменту підписання до 01.07.2015р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.»
Одночасно, між сторонами підписано специфікацію № 1 від 29.05.2014р., якою сторони погодили ціну, асортимент та умови поставки товару. Зокрема, згідно з п. 3 специфікації до договору оплата товару здійснюється на наступних умовах:
- 50% від загальної суми договору протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору;
- 50% від вартості товару сплачуються покупцем протягом 5 банківських днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським Кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265)
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
В матеріалах справи наявний рахунок №90 від 03.07.2014р. на суму 360 000,00грн.
Як встановлено господарським судом, відповідачем, відповідно до банківської виписки, 10.07.2014р. сплачено частину вартості товару у розмірі 177 166 грн. 54 коп.
В свою чергу, як зазначено вище, умовами специфікації визначений обов'язок відповідача про сплату 50% від вартості товару протягом 5 банківських днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, внаслідок чого позивачем на адресу відповідача направлено лист № 751/ЭК від 12.11.2015р., в якому останній зазначив про готовність відвантажити товар відповідачу та зазначав про необхідність сплати 50% від вартості товару в сумі 180 000 грн. 00 коп.
Вказаний лист отриманий відповідачем 23.11.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Також, як свідчать матеріали справи, позивачем на електронну пошту відповідача направлялись листи вих. № 1138/ЭК від 25.09.2014р., вих. №1229/ЭК від 28.10.2014р., вих. №1299/ЭК від 28.10.2014р. вих. №1378/ЭК від 17.11.2014р., вих. №378/ЭК від 17.06.2015р., вих. №751/ЭК від 17.07.2015р. з аналогічними вимогами про сплату 50% вартості товару.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, повідомивши покупця про готовність товару до відвантаження, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 182 833,46грн.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 182 833,46грн., Публічним акціонерним товариством “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 182 833,46грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Крім того у судовому засіданні 02.08.2016р., сторонами підтверджено, що товар, який буде поставлятись, на підставі договору поставки № АМК-1676-2014-пст від 29.05.2014р., виготовлено на замовлення саме відповідача.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Зокрема, доводи апелянта стосовно відсутності права постачальника вимагати від іншої сторони виконання грошового зобов'язання в частині сплати попередньої оплати з посиланням на правову позицію Вищого господарського суду України у справі №18/365 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки обставини, які досліджувались у справі №18/365 не є тотожними з обставинами даної справи.
В свою чергу, відповідно до позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/752/15 від 01.03.2016р. - визначено протилежну позицію зі спірних обставин.
Крім того, відповідачем під час розгляду справи вже надавались аналогічні заперечення у відзиві на позовну заяву, які були розглянуті під час прийняття рішення, з підставами у відмові яких погоджується суд апеляційної інстанції. Будь - яких інших доводів або обставин для скасування рішення господарського суду, апелянтом на наведено.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 10.05.2016р. у справі №913/387/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Сєвєродонецьк Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 10 травня 2016 р. у справі № 913/387/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3