донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.08.2016 справа №905/2046/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третіх осіб:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю №ББУ/ПУ189/ВП16 від 13.06.2016р. ОСОБА_5 - за довіреністю №01/18-1 від 01.08.2016р. Не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Донецької області
від 17 травня 2016 р. (повний текст рішення складено та підписано 23.05.2016р.)
у справі № 905/2046/16 (суддя Кротінова О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області
до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: про Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення”, м.Селідове Донецької області 1. Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ 2. Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк стягнення 183 677,88 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2046/16 позов Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення”, м.Селідове Донецької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ; 2. Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення збитків у розмірі 183 677,88 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.03.16р.) - відмовлено у повному обсязі.
Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідальність за ризики, пов'язані із загибеллю, псуванням, нестачею, розкраданням концентрату при траспортуванні концентрату до станції вантажоодержувача покладено на відповідача у відповідності до п.1.1.3. договору, на підставі якого заявлено позов, а тому, внаслідок неправомірних дій відповідача - позивачем понесено збитки у вигляді неотриманого прибутку за втрачений вантаж, який не було продано покупцеві.
Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники третіх осіб наданим їм правом не скористались, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Одночасно, у судовому засіданні 23.08.2016р. позивачем надано клопотання про зміну найменування з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області на Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства на підставі протоколу №1/2016 річних загальних зборів від 19.04.2016р., на підставі чого до правоустановчих документів позивача внесено відповідні зміни, про що свідчать витяг з ЄДРПОУ №22010972 від 10.06.2016р., відомості з ЄДРПОУ та статут Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”.
Дослідивши представлені позивачем докази та додані до клопотання документи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання, у зв'язку з чим найменуванням позивача слід вважати Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля” через зміну організаційно - правової форми останнього.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області (найменування змінено на Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення”, м.Селідове Донецької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ 2. Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення збитків у розмірі 183 677,88 грн.
Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення”, м. Селідове Донецької області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №13-15-162-У від 23.12.2013р. в частині поставки товару.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній передав відповідачу на переробку (збагачення) вугілля кам'яне, однак відповідач в порушення умов договору не поставив отриманий в результаті збагачення вугілля (концентрат) позивачу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, а відтак позовні вимоги про стягнення збитків є необгрунтованими.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/2046/16; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників сторін; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області та скасування рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2046/16 з огляду на наступне.
Так, 23.12.2013р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір №13-15-162-У, у відповідності з умовами якого останній зобов'язався передати (поставити) першому вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця пов'язані зі збагаченням вугілля та прийняти концентрат, а виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення і передати (поставити) отримане у результаті збагачення вугілля концентрат замовнику, у строки та на умовах, обумовлених цим договором та/або специфікаціями.
Згідно із п. 1.1.3. Договору, датою виконання виконавцем обумовлених цим договором зобовязань з поставки Концентрату є дата, зазначена у відтиску залізничної станції, зокрема, Енергодар Придніпровської залізниці та/або залізнична станція «Сороче» Донецької залізниці чи іншої станції вантажоодержувача, узгодженої сторонами в специфікації до цього договору.
Виконавець несе ризики, пов'язані із загибеллю, псуванням, недостачею, розкраданням концентрату при траспортуванні концентрату до станції вантажоодержувача.
Згідно п. 3.11. Договору, концентрат вважається поставленим виконавцем і прийнятим замовником за кількістю - за даними, зазначеним у залізничних накладних з урахуванням положень цього договору.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє з 31.01.2015р. (п.10.1договору в редакції додаткової угоди від 29.05.2015р.).
Одночасно, додатковою угодою від 29.05.2015р. сторонами погоджено обсяги, строки поставки та якісні характеристики продукції, що постачається.
Як встановлено господарським судом, у 2014році відповідачем здійснено наступні відправлення з вантажем- концентрат вугільний, а саме:
зі станції Гродівка Донецької залізниці вагон № 56030588 за залізничною накладною №50282649;
зі станції Кривий Торець Донецької залізниці вагон №59472530 за залізничною накладною №51612596;
зі станції Чумаково Донецької залізниці вагони №62110614 № 62199963 за залізничною накладною №51957397;
зі станції Чумаково Донецької залізниці вагон №61020640 за залізничною накладною №51957504;
на станції призначення Сороче Донецької залізниці та Енергодар Придніпровської залізниці. Проте, зазначений вантаж, позивачем отримано не було.
Листом № 1/1451 від 14.03.2015р. позивач звернувся до відповідача з проханням про сприяння у вирішенні питання щодо доставки спірних вагонів з продукцією.
Також, претензією №8/1544 від 30.03.15р., яка направлена на адресу відповідача 30.03.15р., про що свідчать фіскальний чек №1597 та опис вкладення у цінний лист, позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати збитки у розмірі 397 643,16грн.
Означені вимоги позивача на момент звернення до суду відповідачем залишені без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач, відповідно до умов договору, здійснив поставку спірного вугілля (концентрату) у вагонах № 56030588, №59472530, №61020640, у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 183 677,88 грн., що виникли, внаслідок непоставки вагонів №62110614 та №6219996 (заява №б/н від 23.03.2016р.)
Як вбачається з залізничної накладної №51957397, відповідачем 12.08.2014р. передано для відправлення залізницею визначеному позивачем одержувачу зі ст.“Чумаково Донецької залізниці” на станцію призначення “Енергодар Придніпровської залізниці” вугілля кам'яне у певній кількості, у тому числі, у вагоні №62110614 - 68000кг., №62199963 - 68300кг.
Одночасно, відповідно до комерційних актів №БИ568263/04 від 04.10.2014р. та №БИ568264/04 від 04.10.2014р., складених на ст.Кальміус Донецької залізниці, згідно актів загальної форми №5 та №6 від 03.10.2014р. означені вагони подані на під'їзну колію ТОВ “Макіївпромтранс” у завантаженому стані пам'яткою №1183 від 03.10.2014р. у 14год. 00хв.
Згідно відомостей, що містять ці комерційні акти, за актами загальної форми №07 та №08 від 04.10.2014р. вагони №62110614, №62199963 вийшли з під'їзної колії ТОВ “Макіївпромтранс” у порожньому стані, пам'ятка №3287 “А” від 04.10.2014р. у 17год. 20хв.
За твердженням позивача, вантаж у спірних вагонах відповідачем поставлено не було, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування збитків.
В свою чергу, порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч.2. ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст.225 Господарського кодексу України, зокрема:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:
1) протиправність поведінки;
2) збитки, як результат протиправної дії;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;
4) вина особи, що заподіяла збитки.
На ряду з зазначеним, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тобто, вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві, як підстави позовних вимог та саме на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:
- по-перше, факт заподіяння йому збитків;
- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;
- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як зазначалрсь вище, пунктом 1.1.3. Договору дійсно передбачено, що виконавець (відповідач) несе ризики, пов'язані із загибеллю, псуванням, нестачею, розкраданням концентрату при траспортуванні концентрату до станції вантажоодержувача.
При невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність за шкоду, спричинену іншою стороною та відшкодовує в повному об'ємі спричинені та документально підтверджені збитки, а також збитки у вигляді упущеної вигоди. (п.7.1. Договору)
Проте, як вбачається з матеріалів справи, факт відправлення відповідачем спірного вантажу на виконання умов договору - є доведеним, що підтверджується залізничною накладною №51957397.
В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей щодо понесення реальних збитків позивачем внаслідок неправомірних дій відповідача та, як наслідок причинного зв'язку між неправомірною поведінкою Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецьквуглезбагачення” і заподіяними збитками.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» N274/96-ВР від 4 липня 1996 року, обовязок щодо збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях покладено на підприємства залізничного транспорту загального користування.
Також, згідно зі статтею 23 зазначеного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для покладення відповідальності з відшкодування збитків на відповідача є правомірним з огляду на недоведеність Приватним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області одночасної наявності усіх чотирьох умов, зазначених вище, необхідних для стягнення збитків.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії. Виходячи з наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2046/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля”, м.Павлоград Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 17 травня 2016 р. у справі № 905/2046/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3О