донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.08.2016 справа №908/758/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Не з'явився Не з'явився Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від13 квітня 2016 р. (повний текст складено та підписано 18.04.2016р.)
у справі№ 908/758/16 (суддя І.А.Попова)
за позовомПублічного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми
доПублічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя
простягнення заборгованості в сумі 32 408,42 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.04.2016р. у справі №908/758/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 32 408,42 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 29 261,11 грн., пені у розмірі 2946,84грн., 3% річних у розмірі 200,47грн. - задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 29261,11 грн.- основного боргу, 194,64грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору.
Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано доказів виконання п.4.1.2., 3.4.1. та 3.4.2 Договору щодо надання відповідачу рахунку на оплату поставленого товару та інших документів.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 32 408,42 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 29 261,11 грн., пені у розмірі 2946,84грн. та 3% річних у розмірі 200,47грн.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №384 від 16.04.2014р. в частині оплати вартості продукції, отриманої за видатковими накладними №1248 від 29.09.2015р. та №1548 від 03.12.2015р.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на суму 29261,11грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач не оплатив, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 29 261,11 грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня та 3 % річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №384 від 16.04.2014р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції. При цьому, з огляду на невизначення сторонами договору розміру пені, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 16.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (надалі - Покупець) та Публічним акціонерним товариством “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш” (надалі - Постачальник) укладено договір поставки №384 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - Товар), в асортименті та за цінами, вказавши у Додатку (специфікації) та додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України.
Приписами п. 2.2. Договору зазначено, що у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору зазначаються також такі відомості, зокрема, повне найменування товару, загальна кількість товару, кількість кожного найменування товару, ціна кожного найменування товару, тощо.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що разом з поставкою товару Постачальник зобов'язується надати Покупцю оригінали документів, зокрема, рахунок-фактуру, видаткову накладну на відпуск товару, акт приймання-передачі товару (за згодою сторін).
Відповідно до 4.1.2. договору передбачено, що разом з поставкою товару продавець зобов'язаний надати покупцеві оригінали документів, передбачені п. 3.4 договору, оформлені державною мовою, з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар і є даними цього договору, додатків (специфікацій) до договору.
Пунктом 5.6. Договору передбачено, що порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього Договору.
Договір поставки №384 від 16.04.2014р. підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами до договору № 384 від 16.04.2014 р. укладено додаткові угоди № 5 від 31.08.2015 р., № 6 від 03.09.2015 р.
Додатковою угодою № 5 від 31.08.2015 р. встановлено, що поставка товару виконується постачальником на умовах СРТ склад постачальника у м. Запоріжжя, вул. Нахімова, 3 (Інкотермс 2010), строк поставки: 3 квартал 2015 р.
Додатковою угодою № 6 від 03.09.2015 р. встановлено, що поставка товару виконується постачальником на умовах СРТ склад постачальника у м. Запоріжжя, вул. Нахімова, 3 (Інкотермс 2010), строк поставки: 4 квартал 2015 р.
Також, вказаними додатковими угодами, сторонами узгоджено найменування, кількість, ціну товару, який Постачальник зобов'язується передати Покупцю.
Порядок розрахунків узгоджено сторонами пунктом 4 додаткових угод № 5 та № 6, яким передбачено, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 60 календарних днів з моменту поставки товару (дати складання видаткової накладної) за умови виконання п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4 та 4.1.5 договору № 384 від 16.04.2014 р. При простроченні надання оригіналів документів, зазначених у п. 3.4 договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів.
Як встановлено господарським судом, позивач поставив, а відповідач за видатковими накладними №1248 від 29.09.2015р. та №1548 від 03.12.2015р. отримав товар до вказаного договору, загальною вартістю 26 261,11грн.
Фактичне отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладній в графі „отримав(ла)" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №1015 від 23.09.2015р. та № 1316 від 27.11.2015р. (копії залучені до матеріалів справи), а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.
При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що свої зобов'язання за вказаною накладною позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №384 від 16.04.2014р., оскільки у видаткових накладних № 1248 від 29.09.2015р. та №1548 від 03.12.2015р. наявні посилання на договір поставки №384 від 16.04.2014р., в матеріалах справи наявні додаткові угоди, укладені саме в межах договору поставки №384 від 16.04.2014р., а також будь- які заперечення з цього приводу від сторін не надходили. До того ж, вказаний у вищезазначених видаткових накладних товар, цілком узгоджується із товаром, який отримано відповідачем відповідно до довіреностей на отримання ТМЦ.
Виходячи з вищевикладених умов Договору та факту здійснення поставки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо обов'язку відповідача сплатити вартість отриманого від позивача за видатковою накладною №1248 від 29.09.2015р. товару в строк до 30.11.2015р. (оскільки 28.11.2015р. є вихідним днем) та за видатковою накладною №1548 від 03.12.2015р. у строк до 01.02.2016р.
При цьому, колегією суддів не приймається посилання апелянта на порушення з боку позивача п. 4.1.2 Договору, а саме, в зв'язку з відсутністю доказів надання або направлення рахунків відповідачу за Договором, з огляду на наступне:
Пунктом 3.4., п.п. 3.4.1. Договору встановлено, що разом з поставкою товару Постачальник зобов'язується надати Покупцю оригінали документів, оформлених на державній мові та відповідно до вимог п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зокрема, рахунок-фактуру, видаткову накладну на відпуск товару, акт приймання-передачі товару (за згодою сторін).
Розділ 6 Договору передбачає, що приймання товару по кількості та по фактичній якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.65. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.66р. № П-7 (п.п. 6.2, 6.3 Договору).
Приписами п. 12 “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю”, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15.06.65. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.
Положеннями п. 14 “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості” № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.66., визначено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.
За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).
Крім того, пунктом 3.5. договору №384 від 16.04.2014р. передбачене право відповідача відмовитися від прийняття товару, без надання пояснень у випадку складання документів, передбачених п.3.4 Договору, з порушеням вимог або найменування та/або номенклатура, якісні та кількісні характеристики не відповідають назві та/або номенклатурі, якісним і кількісним характеристикам поставленого товару.
Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався, не надав доказів відмови від договору поставки №384 від 16.04.2014р., доказів повернення товару або відмови від його прийняття і іншого відповідачем не доведено, судова колегія вважає, що вказане свідчить про передання відповідачу, документів, передбачених п.3.4. Договору у повному обсязі.
Як зазначалось вище, пунктом 4 додаткових угод № 5 від 31.08.2015р. та № 6 від 03.09.2015р. до Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару з відстрочкою 60 календарних днів.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено господарським судом, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 04/09-002871 від 29.02.16р., відповідно до якої Публічне акціонерне товариство “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми зазначило про наявність заборгованості Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” перед позивачем та про необхідність оплати вказаної вище заборгованості.
Однак, зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 29 261,11грн.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 29 261,11грн., Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 29 261,11грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2946,84грн. за видатковою накладною 1248 від 29.09.2015р. за період з 29.11.2015р. по 03.03.2016р. та за видатковою накладною №1548 від 03.12.2015р. за період з 01.02.2016р. по 03.03.2016р.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на невизначення сторонами договору конкретного розміру пені за порушення строків оплати товару.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Пункт 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Таким чином, неустойка поділяється на законну і договірну.
Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується, і конкретний її розмір.
Як зазначалось вище, пунктом. 10.6 Договору сторони передбачили, що в разі порушення термінів оплати за поставлений Товар згідно даного Договору більше 10-ти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11 календарного дня прострочення.
В свою чергу, господарським судом встановлено відсутність у спірному договорі пункту про узгодження конкретного розміру пені у разі порушення замовником строків оплати поставленого товару, а іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 200,47грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 200,47грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині у зазначеному судом першої інстанції розмірі з огляду на невірне визначення позивачем періоду прострочення в силу приписів ст. 254 Цивільного кодексу України.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 194,64 грн.
Наразі, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Інші доводи та твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13 квітня 2016 р. у справі № 908/758/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3