Справа № 466/9658/15-а
18 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Білінської Г.Б.
при секретарі Бішко Б.М.
представника відповідача ПФШР Перхач С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,-
25.11.2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що вона, ОСОБА_2, 26.04.2011 року звільнена з посади старшого судового розпорядника Франківського районного суду м. Львова у зв'язку з виходом на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» і, згідно з законодавством, їй була призначена пенсія державного службовця.
На момент призначення пенсії державного службовця Управлінню Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова ТУ Державною судовою адміністрацією України було надано відповідні документи, в тому числі довідку про складові заробітної плати від 18.03.2011 року для нарахування пенсії, в яку була включена матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у сумі, які не були враховані при обчисленні пенсії.
Позивач зазначає, що під час роботи у Франківському районному суді м. Львова вона щорічно отримувала матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань і індексацію заробітної плати, з яких утримувались страхові внески.
На її заяву про прохання при нарахуванні пенсії державного службовця врахувати у заробітну плату суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань і індексацію заробітної плати, з яких утрималися страхові внески, до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 09.10.2015 року, вона отримала лист відповідача від 20.10.2015 року за №12623/0312 про відмову.
З рішенням, про відмову у перерахунку пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова позивач не згідна та вважає його неправомірним та таким, що не відповідає законодавству та порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення в розмірі, відповідному її заробітній платі, у зв'язку з чим звертається до суду з позовом.
З огляду на такі факти та з урахуванням уточнень до позовної заяви від 17.08.2016 року просить поновити строк на звернення до суду; визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 протиправними; скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова від 08.06.2016 року №5717/03-15 про відмову в перерахунку пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії державного службовця, включивши у суму середньомісячної плати для обчислення пенсії фактично нараховані та сплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, інших виплат, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», в розмірі 88% середньомісячної заробітної плати, з 26.04.2011 року за виключенням проведених виплат.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання 18.08.2016 року не з'явилась, однак подала суду заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова - Перхач С.М. в судовому засіданні позов не визнала, підтримала подане письмове заперечення, у якому відповідач позов не визнав і зазначив, що такі виплати як матеріальна допомога, індексація заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку не передбачені ст. 33 Закону України «Про державну службу» як складові частини заробітної плати державного службовця. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.04.2011 року.
01.06.2016 року позивач звернулася до УПФУ в Шевченківському районі м. Львова з письмовою заявою про здійснення перерахунку пенсії державного службовця згідно довідки від 06.06.2016 року про складові заробітної плати. 08.06.2016 року вона отримала відповідь за №5717/03-15, в якій їй відмовлено у такому перерахунку пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу», державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачено виплату державним службовцям допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
У ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану роботу. Статтею 2 даного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить - основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Положення цих статей дають підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань, грошові винагороди, різниця до окладу та індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплат праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України «Про державну службу».
Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці державних службовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІУ не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з заробітної плати (доходу), яка враховується при обчислення пенсії, повинні бути сплачені страхові внески.
Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця установлений постановами Кабінету Міністрів від 31 травня 2000 року № 865 та від 23 квітня 2003 року №581.
Закон України «Про оплату праці» та Закон України «Про державну службу» є загальними по відношенню до даних правовідносин, в той час як перевагу мають спеціальні норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з наведеного вбачається, що усі інші виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода, різниця до окладу та індексація), які проводилися позивачу, є частиною заробітної плати державного службовця і здійснювалися за рахунок та у межах фонду оплати праці. Вони враховуються при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за державним службовцем відповідно до законодавства, на них нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинні враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця у розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, у даному випадку пенсію державного службовця.
Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається у відсотковому співвідношенні від суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Незважаючи на вказані норми закону, відповідачем при розрахунку пенсії позивачці не включено до складу заробітної плати суми виплат матеріальної допомоги на оздоровлення для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди, різниці до окладу, а також індексації заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого пенсія позивачці нараховується та виплачується в меншому розмірі, ніж повинна бути.
В своїй постанові від 20 лютого 2012 року Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права, вважає неправильними висновки суду про те, що оскільки матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не включається до складу заробітної плати державного службовця, то вона не враховується при обчисленні розміру його пенсії.
Суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальні допомоги, індексація заробітної плати, інші виплати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 та 28 травня 2013 року (справи №№ 21-125а13, 21-97а13).
Частиною 1 статті 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковими для всіх судів України.
Отже, вимоги позивача про визнання протиправною відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, і зобов'язання відповідача провести такий перерахунок та виплату пенсії є підставними.
Однак, позивач просить суд зобов'язати відповідача повести перерахунок та виплату їй пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати починаючи з 26.04.2011 року - дати призначення пенсії. Проте, із заявою про проведення перерахунку вона звернулася до відповідача лише 01.06.2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити частково, в межах шестимісячного строку звернення до суду, з 01.12.2015 року.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», позивачу з державного бюджету слід відшкодувати сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн.
Керуючись ст.ст.6,8,9,11,69,71,86,158,160,162,163 КАС України, ст.ст.33,35,37 Закону України «Про державну службу», ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці», ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-
Позов задовольнити частково.
Поновити строк звернення до суду ОСОБА_2, вважаючи його пропущеним з поважних причин.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо відмови включити суми індексації заробітної плати, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та інші виплати з яких нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в заробітну плату для призначення ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та скасувати рішення від 08.06.2016 року №5717/03-15.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», починаючи з 01 грудня 2015 року, включивши у суму середньомісячної плати для обчислення пенсії фактично нараховані та сплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, інших виплат, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», в розмірі 88% середньомісячної заробітної плати.
Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України 551,20 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 10 днів з часу проголошення постанови.
Суддя Г. Б. Білінська