Справа № 462/6207/15-ц
16 серпня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючої - судді Румілової Н.М., при секретарі Кіптіла В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Актив-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Актив-Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину,
Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариства «Актив-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Актив-Банк» ОСОБА_1 31.08.2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору прощення боргу за кредитним договором № 1219/02 -П від 19.12.2007 року, укладеного між ПАТ «КБ «Актив - Банк» та ОСОБА_2, шляхом стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив- Банк» з ОСОБА_2 прощеної частини заборгованості за Кредитним договором № 1219/02 -П від 19.12.2007 року 9872, 72 дол. США. Свої вимоги мотивує тим, що 12 травня 2014 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством «Комерційний Банк «Актив-Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір прощення боргу за кредитним договором № 1219/02 -П від 19.12.2007 року за яким банк простив відповідачу частину боргу за цим договором у розмірі 9872.72 дол. США. Відповідно до Постанови правління Національного банку України від 23 грудня 2014 №838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 грудня 2014 року №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» ОСОБА_1 строком на 1 рік з 24 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно. Згідно із ч.1-2 ст.38 Закону, Уповноважена особа Фонду зобов'язана протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Здійснюючи перевірку договорів, виконання яких спричинило або може спричинити погіршання фінансового стану банку, Уповноваженою особою Фонду було виявлено зазначений Договір прощення боргу, якій за положеннями ч.3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемний. Тому вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав заяву у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, справу просить розглядати за його відсутністю. Просив позов задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, про час та розгляд справи були повідомлені належним чином, причина неявки суду невідома.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 травня 2014 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством «Комерційний Банк «Актив-Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір прощення боргу за кредитним договором № 1219/02 -П від 19.12.2007 року, за яким банк простив відповідачу частину боргу за цим договором у розмірі 9872,72 дол. США.
02 вересня 2014 року постановою Правління Національного банку України №545 ПАТ «КБ «Актив-Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. 03 вересня 2014 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №79 від 02 вересня 2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Актив-Банк».
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 23 грудня 2014 №838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 грудня 2014 року № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_4 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» строком на 1 рік з 24 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року включно.
Здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків регулюється Законом України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про Систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 22 вересня 2012 р.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку є Фонд.
Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від Імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно ч.ч.1,2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом і одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі Договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчиненні відповідних майнових дій, відмовився від масних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна; отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Положенням про виведення Неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05 липня 2012 p., що діє зі змінами і доповненнями, абзацами 5 та 6 пункту 1.18 глави 1 розділу 3, передбачено перелік правочинів виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану неплатоспроможного банку, який повністю відповідає переліку зазначеному в ч.3 ст. 38 Закону.
Здійснюючи на підставі статті 38 Закону перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Актив-Банк» на виконання вимог ст.ст.37,38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявлено факт нікчемності правочину, що укладений 12 травня 2014 року між ПАТ «КБ «Актив-Банк», а саме Договір прощення боргу за кредитним договором № 1219/02 -П від 19.12.2007 року, за яким банк простив відповідачу частину боргу за цим договором у розмірі 9872,72 дол. США.
Нормами частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Пунктом 1.19 Положення регламентовано, що Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за договорами, визначеними у пункті 1.18 цієї глави, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2015 року Уповноваженою особою на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» на адресу було направлено повідомлення 920/11 про нікчемність правочину, а саме Договору прощення боргу за кредитним договором №1219/02 -П від 19.12.2007 року та вимога про здійснення оплати на користь Банку грошових коштів сумі 9872, 72 дол. США.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч.5. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч.3 ст. 38 вказаного закону, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Як встановлено судом, відповідач не сплатив суму в розмірі 9872, 72 дол. США, чим порушує не лише права позивача, але і вкладників ПАТ «КБ «Актив-Банк», вимоги яких підлягають задоволенню в результаті здійснення ліквідаційної процедури.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, які викладені в п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Частиною 1 ст.236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповіді до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «КБ «Актив-Банк» підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому суд враховує, що станом на час розгляду справи 9872,72 дол. США. становить 248002,73 грн. (з розрахунку 25,12 грн. за 1 дол.США за ставкою НБУ).
На підставі ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягають витрати по сплаті судового збору в розмірі 3720,05 грн.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,213-215,218,224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Актив-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Актив-Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину задовольнити.
Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Договір прощення боргу за кредитним договором № 1219/02 -П від 19.12.2007 року, укладеного між ПАТ «КБ «Актив та ОСОБА_2, шляхом стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» (місцезнаходження 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26253000) з ОСОБА_2, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації 79054 АДРЕСА_1), прощеної частини заборгованості за Договором прощення боргу за Кредитним договором 1219/02 -П від 19.12.2007 року - 9872,72 дол. США.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 3720,05 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова протягом десяти днів , з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Н.М.Румілова