Справа №442/3095/16-ц
Провадження №2/442/1183/2016
Заочне
22 серпня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі :
головуючого - судді Хомика А.П.,
за участю секретаря - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 27 серпня 2005 року перебуває у шлюбі з відповідачем, у якому у них народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що останнім часом між ними погіршилися подружні відносини, виникають сварки та непорозуміння, в зв'язку з чим відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Крім того, зазначає, що відповідач не цікавиться життям доньок, ухиляється від їх утримання, матеріальної допомоги не надає, а сама позивачка не має змоги утримувати їх дітей. При таких обставинах, просить суд постановити рішення, яким стягувати з відповідача на її користь аліменти на дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Позивачка та її представник - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задоволити.
Відповідач двічі в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи по останньому відомому місцю проживання. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України, судова повістка надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за вказаною стороною в позовній заяві адресою місця проживання. У разі відсутності особи за такою адресою, вважається що судове повідомлення їй вручене належним чином. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
В судовому засіданні встановлено, що 11 квітня 2016 року рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серія І - СГ № 045414) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серія І - СГ № 287795, які, згідно довідки № 44 від 05.04.2016 року, виданої ОСББ «Єдність-90» проживають та знаходиться на утриманні матері.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі та виплачуються щомісячно.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, які мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених статтею 184 СК України.
Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Доказів щодо свого матеріально стану відповідач суду не надав.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітню дитину, суд враховує стан здоров'я позивачки і дітей, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов'язків обох батьків щодо дітей, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вимоги розумності та справедливості і визначає їх в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
На думку суду, саме такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дітей, враховуючи її вік та матеріальні потреби.
Крім цього, при наявності у позивача доказів про одержання відповідачем доходів у більшому розмірі, позивач не позбавлена можливості заявити вимогу про збільшення розміру аліментів.
Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 551,20 грн.
Керуючись ст. ст. 10-11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 141, 180-184 СК України, суд, -
Позов задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 19 квітня 2016 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 551,20 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя А.П. Хомик