Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула в судовому засіданні 22 серпня 2016 року у м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2016 року щодо ОСОБА_4 .
Зазначеною ухвалою залишено без зміни вирок Геніченського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2016 року, яким
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
такого, що судимості не мав,
засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
За вироком суду, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаною особою, маючи військове звання «рядового», та військову спеціальність «стрілець», достовірно знаючи про проведення на території України часткової мобілізації до Збройних Сил України, яка була оголошена президентом України №607/2014 від 21 липня 2014 року, пройшовши військово-лікарську комісію на підставі Указу Президента України №454/2014 від 06 травня 2014 року «Про часткову мобілізацію», та відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 09 липня 2014 року за №568 визнаним придатним до військової служби за мобілізацією, 23 серпня 2014 року отримав повістку з роз'ясненням та вимогою прибуття 26 серпня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вручалася йому особисто за місцем проживання, підтвердженням чого є його підпис на відривному корінці від повістки, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 на встановлену дату, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме обов'язок військовозобов'язаних прибувати до військового комісаріату за викликом, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України.
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Крім того, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке убачає у невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ст. 336 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є необґрунтованими.
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК в достатній мірі взяв до увагихарактер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4 , який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, зважив на думку прокурора, який вважав за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК, а також врахував відсутність обтяжуючих покарання обставин та обставини, що пом'якшують покарання, якими визнав стан здоров'я ОСОБА_4 , наявність у нього на утриманні дружини та малолітньої дитини.
На підставі цих даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, однак дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення останнього без реального його відбування та застосував до нього положення ст. 75 КК.
Крім того, як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, стверджуючи про правильність застосування судом першої інстанції до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК, надав обґрунтовані відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, які аналогічні доводам його касаційної скарги.
Свій висновок суд апеляційної інстанції переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на те, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 цього ж Кодексу, адже перебування засудженого під наглядом кримінально-виконавчої інспекції найефективніше сприятиме його виправленню та перевихованню.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,
Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 травня 2016 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3