Справа № 314/3075/16-ц Провадження № 2/314/663/2016
(заочне)
22.08.2016 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Капітонова Є.М.,
секретаря судового засідання Ластовець Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» про захист прав споживачів та стягнення коштів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автомоторсгруп», в якому просить визнати недійсним договір майнового лізингу № 505059 від 05.08.2015 з додатками, укладений між ним та Лізинговою компанією ТОВ «Автомоторсгруп», стягнути грошові кошти перераховані за договором, моральну шкоду та три відсотки річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 серпня 2015 року між сторонами укладено договір майнового лізингу № 505059, відповідно до якого лізингова компанія TOB «Автомоторсгруп» як Лізингодавець зобов'язувався придбати та передати Позивачу як Лізингоодержувачу на умовах майнового лізингу предмет лізингу автомобіль - Peugeot 107. 05.08.2015 р. позивач сплатив на користь ТОВ «Автомоторсгруп» вартість фінансування за вищевказаним договором в розмірі 36151,00 грн. 18.08.2015 позивач сплатив на користь ТОВ «Автомоторсгруп» за договором авансовий платіж в розмірі 91287,00 грн. Позивач вважає, що з огляду на норми законодавства України, укладений договір майнового лізингу є недійсним, оскільки Лізингова компанія ТОВ «Автомоторсгруп» не є фінансовою установою, в установленому діючим законодавством порядку не взята на облік як особа, яка не є фінансовою установою, але має право на надання окремих видів фінансових послуг, зокрема, послуг з фінансового лізингу. Відомості про цю особу в Реєстрі осіб, які не є фінансовими установами, але мають право на надання окремих видів фінансових послуг, відсутні. У зв'язку з чим ця установа не мала права на укладання договорів фінансового лізингу. Вважає, що при укладанні договору майнового лізингу відповідач, достовірно знаючи про відсутність у нього права на надання послуг з фінансового лізингу, навмисно не повідомив позивача про це, тобто ввів його в оману щодо свого правового статусу, своїх прав та обов'язків як сторони договору, що відповідно до ст. 229 ЦК України є істотною обставиною. Такі дії відповідача свідчать про здійснення ним нечесної підприємницької практики в розумінні вимог ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в даному випадку відповідач ввів позивача в оману стосовно прав продавця на надання відповідних послуг.
Разом з цим позивач, зазначає про несправедливий характер укладеного між сторонами договору та просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд цивільної справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, тому відповідно до ч.1 ст. 224 та ст. 225 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідивши письмові матеріали цивільної справи встановив наступні обставини:
05 серпня 2015 року між TOB «Автомоторсгруп» та ОСОБА_1 було укладено договір лізингу № 505059 від 05.08.2015 з додатками. Відповідно до умов Договору TOB «Автомоторсгруп» зобов'язувався придбати та передати ОСОБА_1 на умовах майнового лізингу предмет лізингу автомобіль - Peugeot 107.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 та законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За цим договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 2 вказаного Закону відносини, що виникають за договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.
Згідно ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги фінансового лізингу.
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб (відсутність інформації в Договорі; Відсутність інформації в реєстрі осіб, які не є фінансовими установами але мають право надавати окремі фінансові послуги).
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 05.08.2015 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі відсутня інформація про виконавця, наявності права на надання фінансових послуг; відсутня інформація відносно предмета лізингу - його стан, рік випуску, технічні характеристики; виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (розділ 4, розділ 12 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, відсутнє фактичне визначення якості та комплектації предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Згідно пункту 3.6 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
За визначенням частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною 2 ст. 227 ЦК України також передбачено обов'язок сторони, яка застосувала обман, відшкодувати другій стороні моральну шкоду, що завдано у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдана, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнана у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Посилання позивача про наявність моральної шкоди у виді душевних страждань, яких позивач зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї суд вважає обґрунтованими та достовірними, розмір моральної шкоди оцінений в 3000 грн. суд вважає співмірним з обсягом завданих моральних страждань.
Відносно посилань позивача, щодо стягнення трьох відсотків річних за користування безпідставно збереженими грошовими коштами, суд виходить з наступного:
Грошові кошти, які позивач сплатив 05.08.2015р. в розмірі 36151,00 грн.; 18.08.2015 в розмірі 91287,00 грн. сплачено на виконання умов договору лізингу № 505059 від 05.08.2015 року, а отже суд відкидає ознаки безпідставності набуття грошових коштів відповідачем.
При цьому суд також не бере до уваги посилання позивача на ст.625 ЦК України, оскільки зазначена норма застосовується відносно грошового договірного зобов'язання. Як вбачається грошового зобов'язання за договором лізингу № 505059 від 05.08.2015 року у відповідача не виникало, тому ст. 625 ЦК України не підлягає застосуванню.
Отже, позовна вимога щодо стягнення трьох відсотків річних за користування безпідставно збереженими грошовими коштами задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Питання розподілу судових витрат вирішити в порядку ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» про захист прав споживачів та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати договір майнового лізингу № 505059 з додатками від 05.08.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» та ОСОБА_1 - недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» (код ЄДРПОУ 1489073, п/р ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, юридична адреса: 01010 м. Київ, вулиця Івана Мазепи, буд.3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.02.2004, ІПН:НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) сплачені кошти за договором майнового лізингу № 505059 від 05.08.2015 в розмірі 127 438 (сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять вісім) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» (код ЄДРПОУ 1489073, п/р ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, юридична адреса: 01010 м. Київ, вулиця Івана Мазепи, буд.3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.02.2004, ІПН:НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» (код ЄДРПОУ 1489073, п/р ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005, юридична адреса: 01010 м. Київ, вулиця Івана Мазепи, буд.3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 18.02.2004, ІПН:НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1326 (одна тисяча триста двадцять шість) гривень 69 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Вільнянським районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Є.М. Капітонов
25.08.2016