Справа № 1-308/11
Провадження №1/149/14/13
Номер рядка звіту 34
31.05.2013 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого (ї) судді Войнаревич М. Г.
при секретарі Лиса В. В.,
за участю прокурора Новаківського О. Г.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,
в скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -
17 лютого 2005 року, біля 19-ї години на автодорозі Хмільник - Жданівка, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-2108, державний номерний знак м4360 ВИ та рухаючись в напрямку с. Жданівка Хмільницького району, в порушення п. 12.1 правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості для руху, в порушення п. 10.1, 11.2 правил дорожнього руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, побачивши велосипедиста ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку, не виконав вимоги п. 12.3 ПДР України, здійснив наїзд на останнього, в результаті чого ОСОБА_4 відповідно до заключення судово-медичної експертизи № 83 від 17 квітня 2005 року було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої травми черевної порожнини, розриву печінки, позачеревної гематоми вилучення після тотального розриву нирки, рубці в ділянках по середній лінії живота та черевній (післяопераційні) і носять характер тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні вказаного злочину не визнав та показав, що 17 лютого 2005 року він домовився з ОСОБА_5, яка знала його маму і у якої так само як і у нього були міжхребцеві грижі. Тому вони разом їхали до лікаря. У той день погодні умови були такі, зранку йшов дощ, а після обіду - йшов лапатий густий сніг. Він заїхав до ОСОБА_5 без п'ятнадцяти шість. Вони їхали по автодорозі Хмільник-Жданівка, переїхали переїзд, потім дорога має підйом, а далі плавний поворот на ліво. Він дивився за дорогою і невимушено розмовляв з ОСОБА_5. Він побачив велосипедиста, який рухався на зустріч. Було три колії від автомобілів глибиною 5-10 см. Дорога була вкрита снігом і він бачив, що велосипедист їде в третій колії якось невпевнено, це його насторожило. Він відразу ж, на відстані світла фар, як показало відтворення за метрів 30, зняв ногу з педалі газу і прийняв рішення прийняти в право, щоб був більш безпечний інтервал для зустрічного роз'їзду. Небезпеки велосипедист для нього не створював, але якось налякано їхав. Потім не зрозуміло для нього, велосипедист виїхав на його полосу руху. Він почав гальмувати, машину почало при гальмуванні розвертати та задню частину заносити на ліво більше до центру дороги. Коли автомобіль несло, то він спостерігав за діючою обстановкою не через переднє скло, а через бокове скло своїх дверей і бачив, що велосипедиста видно не було. Потім він почув удар і бачив, як був відбитий велосипед на зустрічну полосу. Машину понесло юзом. За узбіччям були трактором прогорнуті кучугури снігу, машина заїхала в сніг поперек дороги і заглохла. Він відразу ж вибіг з машини і підбіг до місця ДТП та побачив, що на узбіччі навприсядки сидів потерпілий і просив відвести його до лікарні. Він підбіг до машини, завів її, трохи забуксував і ногою розчищав сніг з-під коліс. Розвернувши автомобіль, пасажирка пересіла на заднє сидіння і він під пахви посадив потерпілого в автомобіль. Коли почали рушати, то він бачив перед ним велосипед, який заважав йому їхати, і усім, хто буде їхати по дорозі він теж буде мішати. Він його відсунув правіше від проїжджої частини в напрямку Хмільника та став їхати. Тоді хтось позаду під'їхав, почав моргати світлом та сигналити, щоб стати, але він не зупинився, бо у нього була мета якнайшвидше завести потерпілого до лікарні. Коли він розвернувшись, та посадивши потерпілого у свій автомобіль, почав рухатись в напрямку Хмільника, не бачив позаду себе ніякого світла автомобіля, незважаючи на те, що це було біля двох кілометрів прямої дороги. Таке враження, що до цього автомобіль, який йому сигналив, рухався при вимкнутому світлі фар. Слідів він не огорожував та не прийняв будь яких мір для їх збереження
При в'їзді в м. Хмільник, біля швейної фабрики у нього заглох автомобіль. Він побіг на швейну фабрику викликав по телефону з прохідної швидку допомогу. Коли повернувся, то уже був працівник ДАІ ОСОБА_6, який запитав, що сталося. Він відповів, що не роз'їхалися. Під'їхала швидка та він посадив потерпілого у швидку. Хотіли дати йому укол, але він зізнався, що вживав алкоголь. Ще не могли у нього найти вену, щоб дати укол. Він наполягав, щоб швидше їхали у лікарню. Після цього на місце ДТП він не повернувся.
Такі покази й раніше давав з адвокатом ОСОБА_7. Він згодом виїздив на дорогу, зробили фотографії ділянки цієї дороги. Він заявляв клопотання виправити схему ДТП, так як вона не відповідає дійсності. Слідчий її не виправив без будь-яких пояснень. Також він зробив аерозйомку, на якій підтверджується викривленість дороги. Схема слідчим складена не належним чином. Те, що на досудовому слідстві він говорив, що побачивши велосипедиста, він прийняв вліво, то слідчий повинен був перевірити цю обставину.
На запитання чому він побачивши, що велосипедист їхав невпевнено не зупинив автомобіль раніше, щоб дати йому дорогу, а продовжував рухатися далі, відповів, що думав, що він не виїде на його сторону і прийнявши вправо був впевнений, що розминуться.
Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що 17 лютого 2005 року зранку він поїхав з с. Дубрівка на с. Жданівку до матері. Була чудова погода, асфальт чистий, десь трохи після п'яти вечора він уже усе зробив та поїхав назад з с. Жданівки в с. Дубрівка. Перед тим він зустрів знайомого з яким розпив не повну пляшку вина. Вийшли на вулицю і побачили, що починав іти лапатий сніг. Він сів на велосипед та поїхав. Дорога була пряма, на ній була слякоть, так як падав сніг і відразу танув. Не доїжджаючи до Кушелівської дороги він побачив, що їде машина з увімкненим дальнім світлом фар. Він їхав по своїй полосі, по правій стороні і побачив, що автомобіль рухається йому на зустріч по його полосі, прямо на нього. Щоб уникнути зіткнення він прийняв лівіше, ближче до середини дороги і думав щоб розминутися. Автомобіль теж почав їхати уже на свою сторону і відбулося зіткнення. Автомобіль продовжив їхати і став за метрів 20 від нього. З авто вийшов ОСОБА_2, підійшов до нього та запитав чи треба допомога. Він сказав, що треба, бо він збив його і в нього почалися сильні болі в животі. Автомобіль так і залишався на його правій стороні стояти. Потім ОСОБА_2 розвернув авто і повіз його в лікарню. Біля швейної фабрики машина заглохла, після чого викликали швидку і забрали його в лікарню. На тій ділянці дороги, де сталася ДТП не було ніяких поворотів, це була пряма дорога, асфальтне покриття покривалось снігом, видимість була хороша. Він побачив світло автомобіля далеко, десь до кілометра, бо це була пряма дорога, а до зіткнення він його бачив, як він рухався по його смузі руху за метрів 20-30. Цивільний позов підтримує, просить його задовільнити та призначити підсудному сувору міру покарання.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що 17 лютого 2005 року вона разом з ОСОБА_2 на його автомобілі їхали в напрямку с. Жданівка. Вони переїхали за швейну фабрику. Погода була така як у лютому місяці, трохи був вологий сні,г на дорозі було слизьке мокре покриття, їхали не швидко, без ривків. Видимість була не дуже доброю, був вечір, з неба сипалася мряка. Під час руху в світлі фар вона бачила велосипед, але побачила, коли він був досить близько до машини. Пам'ятає цей удар який стався, і чітко було видно, що удар прийшовся у ліву фару у ліве крило машини тому, що ОСОБА_2 намагався звернути вправо, бо бачили, що велосипедист на її погляд знаходився на середині дороги і уже по мірі наближення складалося таке враження, що він не знає, як бути і той велосипед туди-сюди звертав, то вправо то в ліво. Сергій намагався уникнути зіткнення і повернув на право. Удар йому якраз прийшовся у ліве крило. Після того як це сталося ОСОБА_2 вийшов з машини і побачив там потерпілого. Далі вона не знає, що там було, бо з машини не виходила. Потім, він розвернув машину, щоб їхати назад на Хмільник. Вона пересіла на заднє сидіння, бо до того сиділа напереді. На переднє сидіння ОСОБА_2 посадив потерпілого. Єдине, що вона пам'ятає, що стояв стійкий запах алкоголю після того, як сів потерпілий. Він також нецензурно висловлювався, чи то від болю, чи то від образ вона не знає. Потім вони під'їхали до швейної фабрики і у Сергієвій машині заглох мотор. Він почав бігати шукати телефон, щоб викликати швидку.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що 17 лютого 2005 року біля 19:30 год. він зі своїм товаришем ОСОБА_9 їхали на велосипедах з с. Жданівка в напрямку м. Хмільника. Перед поворотом на с. Кушелівку він побачив на правій обочині в напрямку руху велосипед типу „Аист" схожий на велосипед їхнього знайомого ОСОБА_3. Вони вирішили сховати велосипед щоб його ніхто не викрав, та віднесли його на ліву сторону дороги сховавши за посадкою, після чого поїхали далі. На дорозі лежав мокрий сніг, але великого снігу не було і їхати можна було. В тому місці дорога пряма та рівна в обидва боки більше чим на 200 метрів.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що покази, які він давав 21.10.2009 року повністю підтверджує. 17.02.2005 року біля 19:30 год., коли він з ОСОБА_8 їхали з с. Жданівка в м. Хмільник на роботу, проїхали арку с. Жланівка. Від неї проїхали ще приблизно 200 м. і не доїхавши до примикаючої дороги, яка знаходилася ліворуч по напрямку їхнього руху та веде в с. Кушелівка Хмільницького району, на рівній ділянці дороги побачили велосипед. Він знаходився по праву сторону їхнього руху на правій обочині. Коли вони зупинилися то впізнали велосипед їхнього знайомого ОСОБА_3. На задньому багажнику велосипеда був білий мішок, а спереді чорний пакет.
В тому місці дорога пряма в обидва боки. Велосипед вони перетягнули через дорогу за ліву обочину та поїхали на роботу. До Кушелівської дороги вони не доїхали приблизно 200 метрів. Тоді йшов мокрий сніг і танув. Дорога була нормальна, колій не було. Ширина дороги була десь метрів вісім.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що зимою 2005 року він їхав з м. Хмільника в напрямку с. Жданівка та був зупинений працівниками міліції. Підписував протокол та план-схему на місці їх складання. Велосипед був по правій стороні, як їхати на Жданівку. Начебто були сліди від гальмування, але якому автомобілю вони належали йому не відомо.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 17.02.2005 року він був в складі слідчо-оперативної групи. Біля 20:00 год., коли проїжджав по вул. Пушкіна, то неподалік швейної фабрики “Лілея” побачив автомобіль ВАЗ-2108 синього кольору, який стояв в калюжі. Він запитав водія, що сталося, той відповів, що заглох двигун і він скоїв ДТП на автодорозі Хмільник - Жданівка та везе потерпілого в лікарню. Також він повідомив, що швидку допомогу він вже викликав. Він повернувся до Хмільницького MB та взявши з собою слідчого Луцкова A.Л., який також був в складі слідчо-оперативної групи поїхали в Хмільницьку ЦРЛ, де освідували там водія ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_3 Потім вони виїхали з міста Хмільника в напрямку с. Жданівка на місце скоєння ДТП. Пам'ятає, що місце скоєння ДТП було за примикаючою другорядною дорогою, яка веде в напрямку с. Кушелівка Хмільницького району і знаходилась від них праворуч. Дорога в місці скоєння ДТП рівна в обидві сторони та заокруглень не має. З правої сторони під деревами в напрямку як їхати в с. Жданівка Хмільницького району, було виявлено велосипед. Також, на дорозі на снігу було виявлено сліди від коліс велосипеда, мабуть коли його переволікали до дерев. Тоді він зупинив один із автомобілів який рухався з с. Жданівка для залучення водія ОСОБА_12 в якості понятого, але вони цього не зробили, так як він бувший їхній колега. Потім були залучені інші поняті, складено план-схему ДТП і складено протокол огляду місця події. Прив'язка місця ДТП проводилася до повороту в с. Дубрівка Хмільницького району. Відстань вимірювалася спідометром службового автомобіля ВАЗ-2108. На місці ДТП вимірювання проводилося з допомогою рулетки.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що в 2005 році він працював в Хмільнику в АТП 10573 водієм на автомобілі ГАЗ-53. 17.02.2005 року приблизно о 19:00 він на автомобілі ГАЗ - 53 їхав з м Хмільника в с. Жданівка Хмільницького району. Виїхавши за залізничний переїзд та проїхавши поворот с. Дубрівка Хмільницького району він проїхав плавний поворот біля бувшого відгодівельного комплексу. Рухаючись далі по прямому відрізку дороги він проїхав поворот на с. Кушелівку Хмільницького району, який був праворуч від нього. Між даним поворотом та аркою, де починаються Жданівські землі, приблизно посередині зліва на обочині він побачив велосипед, якого кольору не пам'ятає. Біля велосипеда нікого не було. Він не зупинився та поїхав далі, так як поспішав. Попереду проїхала машина і він хотів її догнати, але газоном не доженеш легковий автомобіль. Приблизно через 20-30 хв. він виїхав з с. Жданівка та їхав знову в Хмільницьку ЦРЛ, так як потрібно було провідати своїх знайомих. Приїхавши до лікарні, він заходив через приймальне відділення, там побачив свого односельця ОСОБА_3, який тримався руками за живіт та стогнав. Від когось в лікарні він дізнався, що його збив на дорозі автомобіль. Велосипеда він бачив на рівній ділянці дороги в обидві сторони. На проїжджій частині дороги снігу тоді не було, розлітались бризки мокрого снігу в сторони і колії не утворювались, бо ввечері перед ДТП почистили проїжджу частину дороги. В ході відтворення в лютому 2013 року він добровільно давав пояснення, все писалось з його слів і він вказав, що відстань 1794 метра від повороту на с. Дубрівка до місця розташування велосипеда відповідає дійсності.
Показами свідка ОСОБА_14 доведено, що він ОСОБА_2 знає з 2001 року і проживають в одному дворі. Приблизно рік тому в розмові з ОСОБА_2 він розповів про ДТП учасником якого він був. Він розповів, що своїм автомобілем збив велосипедиста. І він згадав випадок, який трапився з ним коли він їхав в с. Качанівка до лікаря приблизно 8 років тому. Тоді, у вечірній час, після 19:00 год. його зупинив працівник ДАІ ОСОБА_6 та попросив бути понятим. Він відмовився, оскільки запізнювався до лікаря. Проїжджаючи повз екіпаж ДАІ, на правому узбіччі за деревами він бачив велосипеда. ОСОБА_2 він не бачив. Він пам'ятає, що проїхав залізничний переїзд в напрямку с. Жданівка, проїхав поворот на с. Дубрівка, потім проїхав плавний поворот біля бувшого відгодівельного комплексу та проїхав ще якийсь проміжок дороги та доїхав до працівників ДАІ. Даний проміжок дороги він знає дуже добре. Там є плавний поворот біля бувшого відгодівельного комплексу, та ще один аж за аркою с. Жданівка. Між цими плавними поворотами - пряма ділянка дороги.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що коли в 2005 році виїхали на місце пригоди, було темно, йшов сніг, місце пригоди освітлювалось фарами автомобіля. Чи був присутній на місці пригоди підсудний не пам'ятає, вони його залишили, щоб він надавав допомогу потерпілому, купував йому ліки. Спідометр автомобіля, 17.02.2005 року при виїзді на місце події не перевірявся, бо була ніч, хурделиця. На місці вони побачили збоку сліди від велосипеда на снігу, слідів гальмування не було. Велосипед оглядався під час огляду місця події та був у неробочому стані, його переднє колесо не прокручувалось. Машиною вони проїхали від повороту на с. Дубрівка до місця ДТП, спідометр показав 410 м. Перед цим спідометр на нулі не виставлявся та справність його не перевірялася. Помилки при складанні схеми допущено не було, можливо помилка тільки у відстані від повороту на с. Дубрівка. Якби машина залишалася на місці ДТП, то вони б точно знали місце зіткнення, а так як машина покинула місце пригоди, вони встановили місце ДТП по місцю знаходження велосипеда та наявних слідах. Слідів гальмування не було. Слідів від бампера теж не було ніде на снігу. ОСОБА_2 повідомлявся про те, що буде проводитись відтворення і також був повідомлений його адвокат, але підсудний відмовився їхати на відтворення. На відтворенні був лише потерпілий.
При огляді місця події 28.02.2013 року за участю понятого ОСОБА_8 складалась план-схема, де зазначено, що зіткнення відбулось на відстані 1750 метрів від повороту на с. Дубрівка. При огляді місця події за участю ОСОБА_9, він вказав, що зіткнення відбулось на відстані 1800 метрів від вказаного повороту. План - схема складалась на місці пригоди, куди виїжджав підсудний ОСОБА_2. Чому розбіжності у відстані пояснити не може, всі підтвердили, що зіткнення відбулось на рівній ділянці дороги. Коли проводилось відтворення подій за участю підсудного, слідчого Костюка, підсудний вказав, що ДТП відбулось на рівній ділянці дороги, проте вказав, що не відповідають погодні умови.
При проведенні відтворень в лютому 2013 року, учасники сідали в автомобіль від повороту на с. Дубрівка, показники лічильника обнулювались та по зовнішніх ознаках свідки говорили де зупинитись. Відтворення проводилось з метою уточнення, чи на рівній ділянці дороги, чи на повороті відбулась ДТП. Всі свідки вказали, що зіткнення відбулось на рівній ділянці дороги на зустрічній смузі дороги в напрямку с. Жданівка.
07.11.2005 року обвинуваченого ОСОБА_2 допитували в присутності захисника ОСОБА_16, а не ОСОБА_17, в протоколі допиту стоїть підпис ОСОБА_16. Була допущена технічна помилка, що допит обвинуваченого здійснювався в присутності захисника ОСОБА_17.
Експерт ОСОБА_18 суду показав, що момент виникнення небезпеки для руху в даній ситуації визначає слідчий шляхом проведення додаткового огляду та відтворення обстановки та обставин події. Так, а.с. 83 матеріалів справи, коли велосипедист почав рухатись на смугу руху водія ОСОБА_2, тоді виникла небезпека для руху. В момент виникнення небезпеки для руху, в даному випадку, маневр об'їзду перешкоди не допускається. Йому дали для проведення розрахунку відстань, при якій виникла небезпека для руху - 77,7 метрів, а при зміні показів розрахунок буде змінюватись. В момент виникнення небезпеку для руху, тобто в даній ситуації за 77,7 м., водій ОСОБА_2 повинен був застосувати гальмування до повної зупинки автомобіля.
Незважаючи на повне невизнання вини підсуднім ОСОБА_2, його вина підтверджується показами, даними ним в ході досудового слідства, також доказами, добутими в установленому законом порядку в ході досудового та судового слідства.
Протоколом огляду транспорту від 17.02.2005 року (т.1 а.с. 5) доведено, що автомобіль ВАЗ-2108, державний номерний знак м4360ВИ має наступні пошкодження: ліва передня фара розбита, деформоване ліве переднє крило, відірване ліве дзеркало заднього вигляду.
Протоколом огляду транспорту від 17.02.2005 року (т.1 а.с. 11) доведено, що у велосипеді потерпілого ОСОБА_3 пошкоджена та деформована стійка руля. Світлові та сигнальні пристрої відсутні. Є вантаж - мішок вагою приблизно 20 кг.
Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 82 від 17.02.2005 року (т.1 а.с. 9) доведено, що в ОСОБА_3 є ознаки алкогольного сп'яніння.
Протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 81 від 17.02.2005 року (т.1 а.с. 10) доведено, що ОСОБА_2 тверезий.
Протоколом очної ставки від 16.03.2005 року (т.1 а.с. 25 - 26) доведено, що ОСОБА_2 в дальньому світлі фар побачив велосипедиста, який вже знаходився посеред проїжджої частини дороги. Він побачив як велосипедист почав виїжджати на його полосу руху і щоб уникнути зіткнення прийняв вліво. В цей час, синхронно на свою полосу руху став їхати велосипедист. Тоді він став гальмувати, але так як дорога була в снігу автомобіль “понесло” і відбувся удар лівим переднім крилом посеред проїжджої частини дороги.
Висновком експерта № 83 від 28.03.2005 року (т.1 а.с. 43-44) доведено, що у гр. ОСОБА_3 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма черевної порожнини, розрив печінки, позачеревна гематома вилучена після тотального розриву нирки, рубці в ділянках по середній лінії живота та черевній (післяопераційні), які виникли від дії твердих тупих предметів можливо в час і при обставинах вказаних в постанові і носять характер тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення;
Висновком експерта № 82 а від 25.04.2005 року (т.1, а.с. 48-55) доведено, що на момент контакту велосипеда та автомобіля ВАЗ 2108, державний номер м4360ВИ, останні рухались в зустрічному напрямку, при цьому кут між повздовжніми їх вісями становив біля 0 градусів;
Висновком експерта № 310 від 21 жовтня 2005 (т.1, а.с. 72), доведено, що у гр. ОСОБА_3 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма черевної порожнини, розрив печінки, позачеревна гематома вилучена після тотального розриву нирки, рубці в ділянках по середній лінії живота та черевній (післяопераційні), які виникли від дії твердих тупих предметів можливо в час і при обставинах вказаних в постанові і носять характер тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення. Вищеперелічені тілесні ушкодження не могли виникнути після падіння з велосипеда до зіткнення з автомобілем;
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07.02.2011 року (т.1, а.с. 167-168), доведено що ОСОБА_2 побачив велосипедиста за 28,05 м від себе.
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 08.02.2011 року (т.1, а.с. 170-171), доведено що потерпілий ОСОБА_3 побачив автомобіль ОСОБА_2 за 54,5 м від себе.
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 22.02.2011 року (т.1, а.с. 282-283), доведено що велосипедист появився в полі зору водія за 77,70 м. Відстань видимості дороги становила 79,90 м.
Висновком експерта № 51а від 24.03.2011 року (т.1, а.с. 290-292) доведено, що у дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля ВАЗ-2108 державний номер м4360ВИ під керуванням ОСОБА_2 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 10.1.,12.3 Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася, дії велосипедиста ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Безпечна швидкість руху автомобіля НОМЕР_1 по умовах видимості дороги складала 60.5 - 72.0 км/г. В умовах даної пригоди у варіантах № 7,9,11 (див. таблицю до питання №4) не мав, у варіантах №1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12 (див. таблицю до питання №4) водій автомобіля “ВАЗ-2108” мав технічну можливість попередити зіткнення з велосипедистом терміновим гальмуванням з моменту початку руху останнього на шляху, вказаного у вихідних даних. Разом з тим слід зазначити, так-як зіткнення відбулось на смузі зустрічного руху, як вказано в постанові про призначення експертизи , водій автомобіля ВАЗ-2108 ОСОБА_2, виконуючи вимоги п. п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто приймаючи міри для гальмування не змінюючи напрямку руху, мав би технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду;
Підсудний ОСОБА_2 неодноразово змінював свої покази.
Так, 17.02.2005 року в своїх поясненнях після ДТП ОСОБА_2 показав (т.1 а.с.12), що він рухався зі швидкістю 60 км/год. та ішов мокрий сніг. Проїхавши приблизно 400-500 м. він їхав з дальнім світлом фар на 4-й швидкості передач. На відстані біля 60 м. від свого автомобіля він побачив, що назустріч йому їхав велосипедист посередині дороги. Він рухався по своїй полосі руху. Він побачив як велосипедист повернув на його полосу руху і прийняв вліво на зустрічну полосу руху. На відстані приблизно 15 м. від велосипедиста він побачив, що той прийняв праворуч та став виїжджати знову навпроти нього. Тоді він прижався автомобілем до лівої обочини, але уникнути зіткнення не вдалося і вони зіткнулися, а саме лівим крилом автомобіля та розбилася ліва фара, бо коли став тормозити, то автомобіль трохи розвернуло і почало нести.
При допиті ОСОБА_2 як обвинуваченого 07.11.2005 року (т.1 а.с.83) за участю захисника ОСОБА_16 обвинувачений показав, що він рухався біля 60 км/год. Також, в цей час йшов сильний “лапатий” сніг. Він рухався з дальнім світлом фар. Проїхавши плавний поворот, він на відстані метрів 50-40 попереду свого автомобіля посеред проїжджої частини побачив велосипедиста, який рухався в зустрічному йому напрямку. Він рухався по своїй полосі руху в зустрічному йому напрямку. Він рухався по своїй полосі руху ближче до центру, тим більш, що дорога була дуже вузька. Побачивши велосипедиста, він забрав ногу з педалі “газ” та продовжував рух, так як небезпеки для нього велосипедист не створював та вони могли розминутись. Побачивши, що велосипедист впевнено рухається на його полосу руху, він зрозумів, що не встигне зупинити автомобіль та щоб уникнути зіткнення прийняв вліво на зустрічну полосу руху. Виїхавши на зустрічну смугу руху, він побачив, що велосипедист також різко прямує в його сторону, тобто на свою полосу руху. Тоді він став гальмувати та автомобіль почало “нести” в сторону його полоси руху, після чого відбувся удар лівим переднім крилом в велосипедиста. Зіткнення відбулось на його смузі руху.
В подальшому ОСОБА_2, після вступу в справу іншого захисника змінив свої покази та вказав, що оговорював сам себе, добре не подумав, а обдумавши даний випадок згадав, що прийняв “вправо, а не вліво” (протокол допиту обвинуваченого від 22.09.2009 року т.1 а.с. 252).
Змінив підсудний ОСОБА_2 свої покази і стосовно ділянки дороги, на якій відбулося зіткнення. З моменту виникнення ДТП і до 2011 року підсудний ОСОБА_2 взагалі нічого не вказував, що зіткнення відбулося на заокругленні дороги. Такі свідчення він дає в подальшому на досудовому слідстві при проведенні слідчих дій та в судових засіданнях під час судового слідства, що суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за скоєне.
Твердження підсудного ОСОБА_2, що зіткнення з велосипедистом відбулось на заокругленій ділянці дороги спростовується показами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даними ними як в судових засіданнях, так і при допитах їх як свідків слідчим на досудовому слідстві та при виконанні ним судового доручення (т.2 а.с. 3-4, 7-10, 12-14, 15-18, 19-21).
Також сам підсудний ОСОБА_2 під час допиту його в судовому засіданні (т.1 а.с.135 на звороті) вказує, що проїхавши поворот, він побачив велосипедиста, який їхав на його стороні в колії від машини, тобто ДТП сталося після повороту.
Те, що зіткнення відбулось на рівній ділянці дороги та те, що велосипед потерпілого ОСОБА_3, до того, як його перенесли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праву обочину в напрямку з с. Жданівка до м. Хмільник, лежав на лівій обочині в цьому ж напрямку, а отже і зіткнення відбулось на смузі зустрічного руху ОСОБА_2, Крім вищезазначеного дані обставини підтверджуються:
- протоколом судового засідання (огляд місця події) від 15.11.2012 року, проведеним за участю підсудного ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, спеціаліста - інспектора ДАІ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_19, спеціаліста - інспектора ДАІ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_20, свідка ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9, свідка - слідчого Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_15, в якому вказано, що через 410 м. від повороту на с. Дубрівка (що вказано в протоколі огляду місця пригоди та схемі ДТП - т.1 а.с. 3-4), зіткнення не було. На вказаному потерпілим ОСОБА_3, свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15 місці ДТП в напрямку автодороги Хмільник - Жданівка і Жданівка - Хмільник ні в одну ні в іншу сторону заокруглення дороги на якій сталося ДТП не має;
- протоколом огляду місця події від 28.02.2013 року (т.2 а.с. 24-28), проведеним за участю ОСОБА_8 доведено, що ДТП, яке мало місце 17.02.2005 року сталося на рівному відрізку дороги через 1750 метрів від повороту на с. Дубрівка. Велосипед потерпілого лежав на правій обочині в напрямку руху в м. Хмільник та він з ОСОБА_9 перенесли його через дорогу. Рівна ділянка дороги від даного місця в напрямку м. Хмільника складала 1300 м., в напрямку с. Жданівка - 600 м;
- протоколом огляду місця події від 05.03.2013 року (т.2 а.с. 29-31), проведеним за участю ОСОБА_9В доведено, що ДТП, яке мало місце 17.02.2005 року сталося на рівному відрізку дороги через 1800 метрів від повороту на с. Дубрівка. Велосипед потерпілого лежав на правій обочині в напрямку руху в м. Хмільник та він з ОСОБА_8 перенесли його через дорогу. Рівна ділянка дороги (відстань до найближчого повороту) від даного місця в напрямку м. Хмільника складала 1350 м., в напрямку с. Жданівка - 550 м;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2013 року (т.2 а.с. 44-48), проведеним за участю потерпілого ОСОБА_3 доведено, що ДТП, яке мало місце 17.02.2005 року сталося на рівному відрізку дороги через 1806 метрів від повороту на с. Дубрівка;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2013 року (т.2 а.с. 59-63), проведеним за участю свідка ОСОБА_13 доведено, що ДТП, яке мало місце 17.02.2005 року сталося через 1794 метри від повороту на с. Дубрівка. Дорога в даному місці рівна.
Твердження підсудного ОСОБА_2, що ДТП, яке мало місце 17.02.2005 року сталося на відрізку дороги через 423 метрів від повороту на с. Дубрівка (протокол проведення слідчого експерименту від 27.03.2013 року т.2 а.с. 39-43) суд до уваги не бере з підстав наведених вище.
Також, суд не бере до уваги як доказ протокол огляду місця пригоди та схему ДТП від 17.02.2005 року (т.1 а.с. 3-4) в тій частині де зазначено, що ДТП сталося через 410 метрів від повороту на с. Дубрівка. Вказане спростовується показами потерпілого ОСОБА_3, який жодного разу не змінював їх, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6 та матеріалами справи дослідженими в судовому засіданні (т.2 а.с. 24-28, 29-31, 44-48, 59-63).
Підсудний ОСОБА_2 порушив:
- п. 10.1. ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- 11.2. ПДР України, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини;
- 12.3. ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення вищевказаних правил дорожнього руху підсудним ОСОБА_2 знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Невиконання підсудним п. 2.10 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, а саме, що ОСОБА_2 залишив місце пригоди, не повідомивши про дорожньо-транспортну пригоду працівників міліції, не зафіксував розташування слідів пригоди, положення транспортних засобів після зіткнення, не огородив їх та не повернувся на місце пригоди, дає суду підстави вважати, що таким чином підсудний вжив всіх заходів, щоб приховати факт ДТП та уникнути кримінальної відповідальності.
Порушення підсудним п. 12.3 ПДР, оскільки побачивши велосипедиста, який невпевнено рухався йому назустріч, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а почав змінювати напрямок руху, є в прямому причинному зв”язку з наслідками, що настали, а саме, що потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження у виді розриву печінки та тотального розриву нирки.
Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання підсудному у відповідності із ст. 65 КК України суд враховує характер допущених ним порушень правил безпеки дорожнього руху, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має матір пенсіонерку, його вік, стан здоров'я, матеріальне становище, його відношення до подій, що відбулися та їх наслідків, те, що він після ДТП одразу намагався відвезти потерпілого до лікарні та відшкодував матеріальну шкоду, при цьому відмовився відшкодувати завдану внаслідок злочину моральну шкоду.
Також враховує поведінку підсудного після вчинення злочину, те, що ОСОБА_2 не визнав своєї вини, з метою уникнення від кримінальної відповідальності постійно міняв покази, чим вводив в оману органи досудового слідства та суд.
Суд враховує думку потерпілого, який просить призначити підсудному суворе покарання.
Згідно ст.ст. 66, 67 КК України обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та особу винного, суд вважає, що підсудному слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вивченої частини статті кримінального закону, звільнивши від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст. 75,76 КК України, без позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, при цьому саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання підсудного.
Санкція статті 286 ч. 2 КК України передбачає додаткове альтернативне покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами на строк до 3 років, суд, зважаючи що з часу дорожньо-транспортної пригоди пройшло вісім років. За весь цей термін ОСОБА_2 більше не допускав порушення правил дорожнього руху і не притягувався до адміністративної відповідальності, тому призначення додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в даному разі є недоречним.
Неправомірними діями підсудного ОСОБА_2 потерпілому заподіяна моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях з приводу заподіяних тілесних ушкоджень, що на тривалий час позбавило звичного способу життя, на даний час немає можливості займатись важкою фізичною працею, то його позовні вимоги щодо її відшкодування підлягають до задоволення, хоч і в меншому розмірі ніж просить потерпілий ОСОБА_3.
В результаті ДТП ОСОБА_3 отримав такі тілесні ушкодження: закрита травма черевної порожнини, розрив печінки, внутрішньочеревної кровотечі, тотальний розрив нирки, які носять характер тяжких тілесних ушкоджень.
Починаючи з 17.02.2005 року по 07.03.2005 року він перебував на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та хірургічному відділенні Хмільницької ЦРЛ Вінницькій області. (а.с. 109).
З 22.03.2006 по 03.04.2006 року продовжив стаціонарно лікуватись в хірургічному відділенні Хмільницької ЦРЛ з діагнозом хронічний пієлонефрит єдиної лівої нирки. (а.с. 115,116)
Під час лікування ним були витрачені кошти на придбання ліків, які відшкодовані йому підсудним, тому претензій про відшкодування матеріальних збитків немає.
Ст. 1187 ЦК України визначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків, тощо.
На підставі п.1 ч.2 ст. 23; п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв”язку з ушкодженням здоров”я, оскільки змушений був тривалий час лікуватися, що порушило спілкування з оточуючими людьми, докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя.
Приймаючи до уваги те, що підсудний ОСОБА_2 своїми злочинними діяннями заподіяв потерпілому фізичні та моральні страждання, суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов на відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., підтриманий ним та його представником в судовому засіданні на вказану суму, підлягає задоволенню частково. Внаслідок ДТП потерпілий став інвалідом 3 групи, залишився без нирки і може виконувати лише легку роботу. Він не має змоги як раніше утримувати свою сім'ю, живе в селі має город та підсобне господарство, але всю тяжку роботу вимушена виконувати його дружина. На його утриманні перебуває донька, але через наслідки ДТП його сім'я залишилася у важкому матеріальному становищі. Крім того він потребує постійного лікування, на що не вистачає коштів. Все це негативно відобразилось на його психологічному стані та здоров'ї, яке до цього часу не відновилося.
З урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань потерпілого, виходячи з принципів розумності і справедливості при винесенні рішення, матеріального стану підсудного, який не працює, суд вважає за необхідне стягнути з підсудного на користь потерпілого 25000 (двадцять п”ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Судові витрати у справі, які складаються із вартості проведених судово - автотехнічних експертиз та надання юридичної допомоги підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (два)) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи та періодично з'являтись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.
Заявлений по справі цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, НОМЕР_2 виданий Хмільницьким МВ УМВС України у Вінницькій області, 21.04.1999 року, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, паспорт АА № 430395, виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, 31.03.1997 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, завдану внаслідок злочину моральну шкоду в сумі 25000 гривень та витрати за надання юридичної допомоги 1950 гривень.
Речові докази по справі відсутні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області рахунок 31250272210172, код 24525055, банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015 1001 (одна тисяча одна) грн. 44 коп., з яких 251 грн. 08 коп. - витрати за проведення автотехнічної експертизи № 82 а від 25 квітня 2005 року, 187 грн. 80 коп - витрати за проведення автотехнічної експертизи № 182 а від 10.06. 2008 року, 562 грн. 56 коп. - витрати за проведення автотехнічної експертизи № 51 від 24.03.2011 року. (т.1, а.с. 47, 184, 289)
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Войнаревич М. Г.