Справа № 149/1883/13-ц
Провадження №2-о/149/52/13
Номер рядка звіту 3
про залишення заяви без руху
17.06.2013 року м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Слободонюк М.В., перевіривши матеріали за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатним.
Ознайомившись з поданою заявою та доданими документами суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.235 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Разом з тим спеціальний порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначений Главою 2 Розділу ІV "Окреме провадження" ЦПК України.
Виходячи з цього суди при прийнятті заяв про визнання фізичної особи недієздатною повинні перевіряти відповідність форми та змісту такого документа як загальним вимогам ст. 119 ЦПК так і вимогам, зазначеним у статтях 236-238 ЦПК України. А тому у разі недотримання таких вимог настають наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК України (залишення заяви без руху).
Так, відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.
У заяві ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_3 є її дядьком, проте, нею не зазначено та не додано до заяви жодного документа в підтвердження вказаної обставини, що він є членом сім'ї заявниці чи близьким родичем.
Згідно ч. 3 ст. 238 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Однак, зазначені вимоги заявницею дотримані не були.
ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи загального захворювання та знаходиться на диспансерному обліку у лікаря психіатра з діагнозом маячний розлад на фоні виражених змін особистості по органічному типу внаслідок черепно-мозкової травми. Відтак, на думку заявниці, він не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує сторонньої допомоги і контролю.
Разом з тим вказані обставини не є належним чином обґрунтованими. Викладені ОСОБА_1 доводи не свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад ОСОБА_2, оскільки з копії довідки МСЕК від 11.07.07 підтверджується лише наявність у ОСОБА_2 другої групи інвалідності загального захворювання, а довідка лікаря-психіатра Хмільницької ЦРЛ ОСОБА_4 від 06.06.2013р. свідчить про перебування ОСОБА_2 на диспансерному обліку з 1999 року. Будь-яких інших обставин, які б давали підстави вважати, що внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, заявником не викладено.
Крім того, саме формулювання у тексті поданої до суду заяви, що ОСОБА_2 не може "повною мірою" усвідомлювати значення своїй дій та керувати ними, свідчить про відсутність достатніх даних у заявника про психічний розлад здоров'я ОСОБА_2
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про застосування наслідків, передбачених ст. 121 ЦПК України та залишення поданої заяви без руху, оскільки виявлені у ній недоліки підлягають усуненню до відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. 121, ст. 236-238 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків до 25.06.2013року, але не більше п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
В разі не усунення до встановленого терміну недоліків, зазначених в ухвалі, заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявнику з усіма додатками до неї.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Слободонюк М.В.