ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.08.2016Справа №910/10791/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"
про відшкодування збитків в розмірі 50 000,00 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: Самойленко П.М. (представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 23 серпня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", 09 червня2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою вих. № 10226/07776/УБК від 31 травня 2015 року до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про відшкодування збитків в розмірі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм,цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АЕ/4089215.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/10791/16 та призначено розгляд справи на 12.07.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 26.07.2016 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання 26.07.2016 року з'явився, позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 09.08.2016 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 року судом, за клопотанням позивача у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 23.08.2016 року.
Через відділ діловодства суду 17.08.2016 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1755 від 17.08.2016 року, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, відзив було долучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання 23.08.2016 року з'явився, та подав документи, які було долучено до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання 23.08.2016 року не з'явився, правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
16 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № РМ95047Га/13скв (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).
Об'єктом Договору є транспортний засіб "Volkswagen Beetle", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 28.05.2015 року в м. Харкові на перехресті вул. Блюхера та проспекту Тракторобудівників, а саме: відбулося зіткнення автомобіля "ВАЗ, 21113 ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу "Volkswagen Beetle", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volkswagen Beetle", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України (копія довідки наявна в матеріалах справи).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 50 634,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 180 673 від 19.06.2015 року (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).
Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом № 1.003.15.07776/vesko13915 від 18.06.2015 року (копія страхового акту наявна в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні приписи містить норма ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до постанови Московського районного суду міста Харкова від 23.06.2015 року у справі № 643/9347/15-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 15.12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
З аналізу матеріалів справи випливає, що ОСОБА_3 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ, 21113 ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/4089215 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № АЕ/4089215 міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень п. 22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладеним відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності АЕ/4089215, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ, 21113 ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу "ВАЗ, 21113", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку автомобіля "Volkswagen Beetle", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визначено на підставі рахунку фактури № АД-120 від 16.06.2015 року СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дом «Соллі-плюс» - та становить: 53 886,83 грн. (копія рахунку наявна в матеріалах справи).
Також в матеріалах справи наявна ремонтна/калькуляція № 1.003.15.0 від 16.06.2015 року, складена за допомогою комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, з якої вбачається, що сума збитку складає 53 886,83 грн.
Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції № 1.003.15.0 від 16.06.2015 року, відповідають даним встановленим в п. 4.4 зазначеної вище Методики. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась за допомогою комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 зазначеної вище Методики.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено судом, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що договір добровільного страхування наземного транспорту № РМ95047Га/13скв від 16.04.2013 року не чинний, а тому виплата страхового відшкодування є безпідставною. Відповідач вважає, що договір набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, а не подання позивачем доказів сплати страхувальником страхової премії за договором ставить під сумнів чинність зазначеного договору. А отже, відповідач зазначив про відсутність підстав для оплати страхового відшкодування.
Проте, позивачем у судовому засіданні 23.08.2016 року було долучено докази сплати страхувальником 21 квітня 2015 року страхового платежу (премії) за договором відповідно до встановленого в договорі графіку сплати страхових платежів (п. 11, 13, 14 договору № РМ95047Га/13скв від 16.04.2013 року), що свідчить про чинність договору на момент ДТП та спростовує доводи відповідача, які були викладені у відзиві № 1755 від 17.08.2016 року.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 року страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат страхувальника за вирахуванням франшизи.
Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також те, що полісом № АЕ/4089215 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 0,00 грн., обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу "ВАЗ, 21113", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 50 000,00 грн.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (ЄДРЮОФОП: 35265086, адреса: 01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 119) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (ЄДРЮОФОП: 20474912, адреса: 04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8) грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. ( п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/10791/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.08.2016 року.
Суддя О.С. Комарова