23 серпня 2016 року Справа № 910/13619/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Ємельянов А.С. і Палій В.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України, м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016
зі справи № 910/13619/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор", м. Київ,
до Міністерства оборони України (далі - Міністерство),
військової частини НОМЕР_1 , с. Жовтневої революції Біляєвського району Одеської області,
про стягнення 727 617,86 грн.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
21.06.2016 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Міністерство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на зазначені судові рішення зі справи.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на те, що до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 (у редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Отже, скаржник, звернувшись з даною касаційною скаргою, з огляду на майновий характер позову мав сплатити судовий збір у сумі 17 462,83 грн., чого ним зроблено не було.
Водночас додане до касаційної скарги клопотання про відстрочення сплати судового збору не містить жодного підпису (зокрема, й М.А. Тужикова як представника Міністерства, чиє прізвище зазначено в матеріалах поданої скарги та в довіреності від 11.01.2016 № 220/57/д, копія якої знаходиться в матеріалах справи), що підтверджується актом від 05.08.2016 № 08.03-14/87, складеним працівниками Вищого господарського суду України. У зв'язку з чим відповідне клопотання не може вважатися заявленим та не підлягає розгляду.
Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 зі справи № 910/13619/15 до розгляду не приймати та повернути Міністерству оборони України.
Суддя Б.Львов
Суддя А.Ємельянов
Суддя В.Палій