73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
09 серпня 2016 року Справа № 923/635/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1, м.Київ
до відповідача-1: ОСОБА_2, м.Херсон
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонміськбуд", м.Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Херсонська міська рада, м.Херсон
про визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав недійсним, визнання рішень загальних зборів недійсними, скасування реєстраційних записів
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, дов. № 338 від 03.03.2016р., уповноважений представник;
від відповідача-1: ОСОБА_4 - дов.№ НВХ203803 від 05.07.2016 р.;
від відповідача-2: не прибув;
від третьої особи: Остапенко Т.П., представник за довіреністю № 9-791-9/21 від 23.06.2016р.
ОСОБА_1 (позивач) звернуся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав на 50 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД" (далі - товариство, відповідач-2), укладений 04 квітня 2016р. між позивачем та ОСОБА_2 (відповідач-1); визнати недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД", оформлені протоколом б/н від 07.04.2016р.; скасувати реєстраційний запис № 14991050004017795, внесений 08.04.2016р. державним реєстратором Бондаренко Дмитром Олександровичем до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД"; скасувати реєстраційний запис № 14991070006017795 внесений 17.05.2016р. державним реєстратором Павлюченко Олегом Юрійовичем до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір, за яким позивачем було відчужено 50 % корпоративних прав в статутному капіталі Товариства відповідачу 1, був укладений під впливом обману з боку останнього. Відповідачем-1 були приховані істотні обставини, обізнаність з якими, мала б вирішальний вплив на наміри позивача укласти з ним вищевказаний договір.
Як наслідок, діючи під впливом обману з боку відповідача-1, - позивач прийняв участь в загальних зборах Товариства 07.04.2016р. та ухвалив на них рішення порядку денного (зокрема, про свій вихід зі складу учасників відповідача 2), що не відповідають його внутрішній волі та порушують його корпоративні права, як учасника Товариства.
Крім того, наслідком ухвалення вказаних рішень стало внесення реєстраційних записів до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідача 2, відповідно до яких було внесено інформацію про зміну складу засновників Товариства та зміну його керівника.
В судовому засіданні Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач-1 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, витребуваних судом доказів не надав, хоча належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Ухвалу про порушення справи отримав 25.06.2016 року.
У судовому засіданні 09.08.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
11 грудня 2014 року було створено Товариство з обмеженою відповідальність Херсонміськбуд". Згідно Статуту Товариства - розмір частки позивача у відсотках по відношенню до загального розміру статутного капіталу товариства дорівнював 50,00 %, розмір частки відповідача 1 - 50,00 %.
Рішенням Загальних зборів засновників відповідача 2, оформленим протоколом № 1 від 11.12.2014р. (а.с.17-19), позивача було призначено директором Товариства.
Як стверджує позивач у позовній заяві, у лютому 2016 року відповідач 1 запропонував позивачу звільнитися з посади директора Товариства, а також переуступити належну позивачу частку в статутному капіталі ТОВ «Херсонміськбуд» на користь відповідача 1. При цьому, відповідач 1 оцінив вартість належних позивачу корпоративних прав в ТОВ «Херсонміськбуд» в 255 000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США.
Погодившись з пропозицією відповідача 1, позивач здійснив заходи, спрямовані на підготовку до відчуження належних йому корпоративних прав відповідачу 2.
Факт проведення позивачем підготовчих дій підтверджується матеріалами справи, а саме: договором доручення від 03.03.2016р. (а.с.91), довіреністю, виданою на ім'я ОСОБА_3 (а.с.99), звітами про хід виконання зобов'язань за договором доручення (а.с.93-98).
Матеріали справи свідчать, що на виконання попередніх домовленостей, позивач та відповідач 1 здійснили запити юрисконсульту ТОВ «Херсонміськбуд», щодо підготовки роз'яснень порядку відчуження корпоративних прав, на що 01.03.2016р. від останньої отримано відповідну доповідну записку (а.с.100, 101).
Позивач наголошує, що 04 квітня 2016 року позивач та відповідач-1, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов, уклали усний договір купівлі-продажу корпоративних прав, згідно якого позивач відчужував відповідачу-1 корпоративні права на 50% в статутному капіталі відповідача 2 за ціною 255 000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США (далі - договір).
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем-1, є договором купівлі-продажу корпоративних прав. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до приписів ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути і майнові права. Метою договору купівлі-продажу є перехід права власності на майно, яке є товаром, від продавця покупцеві.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем було підписано нотаріально посвідчену заяву про складання з себе усіх прав та обов'язків Засновника (Учасника) відповідача 2, з передачею своєї частки у Статутному капіталі Товариства на користь відповідача-1 (а.с.43).
Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Право засновника (учасника) товариства на продаж належної йому частки або її частини передбачене нормами ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 1 ст. 147 ЦК України, в яких зазначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначається у ст..167 Господарського кодексу України.
Так, згідно зазначеної правової норми корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, укладаючи вищевказаний договір, скористався своїм правом щодо відчуження відповідачу 1 своєї частки в статутному капіталі відповідача 2.
Як було зазначено вище, реалізовуючи положення оскаржуваного договору, 04 квітня 2016 року позивач підписав заяву про складання з себе усіх прав та обов'язків Засновника (Учасника) відповідача 2, з передачею своєї частки у Статутному капіталі Товариства на користь відповідача-1. Тобто позивач здійснив дії по припиненню своїх прав відносно ТОВ "Херсонміськбуд", а відповідач-1, який отримав частку позивача, навпаки, набув корпоративні права.
Крім того, відповідно до тексту нотаріально посвідченої заяви, позивач не тільки передав свій внесок у статутному фонді відповідачу-1, а ще й отримав за це розрахунок.
Таким чином, передача внеску була відплатною, і такий правочин створював взаємні права та обов'язки як у позивача (передати внесок), так і у відповідача-1(прийняти внесок та розрахуватись за нього).
Домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є, згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором. Згідно приписів ч.3 ст.626 ЦК України - договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Як слідує з матеріалів справи, 07 квітня 2016 року відбулися загальні збори ТОВ «Херсонміськбуд» про що складено відповідний протокол загальних зборів б/н від 07.04.2016.
Загальними зборами було прийнято наступні рішення:
- про задоволення заяви ОСОБА_1, як учасника ТОВ «Херсонміськбуд», про вихід зі складу учасників Товариства та відступлення належної ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ «Херсонміськбуд» в розмірі 50% статутного капіталу на користь іншого учасника ТОВ «Херсонміськбуд» - ОСОБА_2;
- про звільнення ОСОБА_1 з 07.04.2016 з посади директора ТОВ «Херсонміськбуд» та призначення з 08.04.2016 директором ТОВ «Херсонміськбуд» Криушина Олександра Вікторовича;
- про затвердження статуту ТОВ «Херсонміськбуд» в новій редакції у зв'язку із зміною складу засновників;
- про внесення відповідних змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонміськбуд», для чого директора ТОВ «Херсонміськбуд» Криушина О.В. уповноважено представляти інтереси товариства в державній реєстраційній службі, а також інших установах, організаціях з питань внесення змін до відомостей, що містяться в реєстрі, з правом передоручення вказаних повноважень третім особам.
Отже, позивач, передавши відповідачу-1 корпоративні права на 50% в статутному капіталі відповідача 2, виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
У свою чергу, 07.04.2016р. Відповідач-1 передав позивачу грошові кошти у сумі 255 000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США.
Проте, на виході з приміщення банку позивача було зупинено працівниками Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області, які вилучили у нього гроші, отримані ним як плату за продаж своїх корпоративних прав.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені дії працівників Херсонського відділу Поліції ГУНП в Херсонській області були здійснені у рамках проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №420162310100000156, розпочатому на підставі заяви відповідача-1 від 24.03.2016р., про вимагання у нього позивачем незаконної винагороди.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач 1, передаючи позивачу грошові кошти, не мав на меті використати їх як засіб розрахунку за придбання у позивача його частки в статутному капіталі Товариства, а використав їх лише як засіб передачі та отримання позивачем, як директором відповідача 2, незаконної винагороди, і саме з цих мотивів ці гроші було передано позивачу.
Вищезазначені обставини також підтверджуються ухвалою Апеляційного суду Херсонської області в кримінальному провадженні № 420162310100000156 за апеляційною скаргою адвоката Риженка Д.О. на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14.04.2016р. про арешт тимчасово вилученого майна (справа № 766/884/16-к, провадження № 11-сс/791/191/16).
Отже, вказані обставини, на думку суду, свідчать про відсутність справжнього наміру у відповідача-1 виконати умови оскаржуваного договору - здійснити оплату частки позивача в статутному капіталі ТОВ «Херсонміськбуд».
Як вбачається з ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З аналізу абз. 2 ч. 1 ст. 229 ЦК України вбачається, що істотне значення має обман щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. №11 - під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомомстей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Згідно приписів п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними": "Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 при укладанні оскаржуваного договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.04.2016р. приховав істотні обставини, обізнаність з якими мала б вплив на наміри іншої сторони - позивача укласти вищевказаний договір, чим ввів позивача в оману щодо своїх справжніх намірів по виконанню зобов'язань за таким договором.
Згідно із п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" - правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем-1 04.04.2016 року дійсно було укладено договір про відчуження частки позивача у Статутному капіталі ТОВ "Херсонміськбуд" на користь відповідача-1. Оскільки оскаржуваний договір купівлі-продажу корпоративних прав від 04.04.2016р. був укладений позивачем під впливом обману з боку відповідача 1, - вказаний договір є недійсним.
Суд не погоджується з думкою відповідача-1, який стверджує, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст.206, 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, слід вчиняти в письмовій формі.
Згідно приписів п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р
N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" - порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом.
На думку суду, враховуючи обставини справи, - фактичні дії сторін (позивача та відповідача-1) свідчать про те, що договір був укладений, але під впливом обману .
Щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути, зокрема, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Як було встановлено судом, прийняттю спірних рішень загальних зборів відповідача 2, оформлених протоколом б/н від 07.04.2016 р., передувало укладання між позивачем та відповідачем 1 договору купівлі-продажу корпоративних прав, який був укладений позивачем під впливом обману з боку відповідача 1.
Отже, метою проведення вищевказаних загальних зборів фактично була реалізація договору купівлі-продажу корпоративних прав.
За таких обставин, оскільки приймаючи участь в загальних зборах Товариства 07.04.2016р. та ухвалюючи на них рішення порядку денного, позивач діяв під впливом обману з боку відповідача-1, вказані рішення не відповідають його внутрішній волі та порушують його корпоративні права - права учасника Товариства.
Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, які оформлені протоколом б/н від 07.04.2016р. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, 08 квітня 2016 року Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні до Єдиного державного реєстру на підставі рішень загальних зборів учасників відповідача 2, оформлених протоколом б/н від 07.04.2016, було внесено запис про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонміськбуд", що пов'язані зі зміною складу або інформації про засновників, про що свідчить запис в ЄДР № 14991050004017795.
В подальшому, 17 травня 2016 року Херсонською міською радою Херсонської області було здійснено інший реєстраційний запис № 14991070006017795 про внесення змін до відомостей про юридичну особу - відповідача 2, а саме, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.
Натомість, оскільки рішення, прийнятті загальними зборами учасників Товариства 07.04.2016 підлягають визнанню недійсними, позовні вимоги про зобов'язання скасувати реєстраційні записи № 14991050004017795 від 08.04.2016р. та № 14991070006017795 від 17.05.2016 є такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від недійсного правочину та від рішення загальних зборів, прийнятого за результатами такого недійсного правочину.
Згідно п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
Відповідно до приписів ст..49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача-1.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав на 50 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД" (ідентифікаційний код 39543936), укладений 04 квітня 2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
3.Визнати недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД" (ідентифікаційний код 39543936), оформлені протоколом б/н від 07.04.2016р.
4.Скасувати реєстраційний запис № 14991050004017795, внесений 08.04.2016р. державним реєстратором Бондаренко Дмитром Олександровичем до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД" (ідентифікаційний код 39543936).
5.Скасувати реєстраційний запис № 14991070006017795 внесений 17.05.2016р. державним реєстратором Павлюченко Олегом Юрійовичем до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНМІСЬКБУД" (ідентифікаційний код 39543936).
6.Стягнути з ОСОБА_2 (02192, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_10 (01015, АДРЕСА_2) судовий збір в сумі 5512,00 грн.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).
Повне рішення складено 15.08.2016 р.
Суддя В.В.Литвинова