ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.08.2016Справа №910/21564/15
За позовом Приватного підприємства "ВЕСТ-АГРОСОЮЗ"
до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1
про зобов'язання повернути зерно
Суддя Якименко М.М.
представники сторін:
від позивача: Александров Д.О. - за довіреністю №34-16 від 01.07.2016 року;
від відповідача: Охріменко О.О. - за довіреністю № 876 від 28.12.2015 року;
від третьої особи: не з'явилися.
Приватне підприємство "ВЕСТ-АГРОСОЮЗ" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення 140 770,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення позивачу зерна згідно умов Договору складського зберігання зерна №46 від 12.11.2013 року.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 140 700,84 грн. - боргу, який виник за поставлений товар, який відповідач не передав відповідачу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.09.2015 року.
В судовому засіданні 23.09.2015 року оголошено перерву до 30.09.2015 року.
30.09.2015 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представник позивача подав клопотання про зміну предмету позову згідно якого просив суд зобов'язати ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконати умови договору складського зберігання зерна №46 від 12.11.2013 року повернувши ПП "Вест-Агросоюз" з незаконного володіння зерно кукурудзи в кількості 308905 кг., 3 класу, вологістю - 13,70%, смітною домішкою - 2,0%, шляхом його відвантаження в наданий ПП "Вест-Агросоюз" транспорт. Дане клопотання судом задоволено.
В судовому засіданні 30.09.2015 року оголошено перерву до 07.10.2015 року.
В судовому засіданні 07.10.2015 року оголошено перерву до 20.10.2015 року.
В судовому засіданні 20.10.2015 року оголошено перерву до 27.10.2015 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2015 року призначено у справі №910/21564/15 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096).
До Господарського суду м. Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/21564/15 з клопотанням про уточнення питань ухвали про признання експертизи та необхідністю відібрати вільні зразки підпису ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2016 року поновлено провадження у справі №910/21564/15, розгляд справи призначено на 16.02.2016 року; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1 (81113, Україна, Львівська область, Пустомитівський район, с. Лапаїка, вул. Б. Лепкого, 7А, паспорт серія КС №696925 виданий Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, ідентифікаційний номер 3391609192) для відібрання вільних зразків підпису необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні 16.02.2016 року відібрано вільні зразки підпису ОСОБА_1 необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2016 року зупинено провадження у справі №910/21564/15 та призначено у справі №910/21564/15 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096).
25.05.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/21564/15 з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №6653/16-33/6917/16-32 від 20.05.2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.07.2016 року
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року відкладено розгляд справи на 03.08.2016 року.
В судовому засіданні 03.08.2016 року оголошено перерву до 10.08.2016 року.
В судове засідання 10.08.2016 року представник третьої особи не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 10.08.2016 року представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 10.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
12.11.2013 року між Приватним підприємством «ВЕСТ-АГРОСОЮЗ» (далі по тексту - поклажодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту - зерновий склад, ПАТ «ДПЗКУ», відповідач) укладено Договір складського зберігання зерна №46 (далі по тексту - Договір), за умова якого (п. 1.1. Договору) Поклажодавець за умовами цього Договору зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання кукурудзу (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2013 року (далі - Зерно), надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору, зерно, що доставляється на зберігання Зерновому складу згідно із цим Договором є власністю Поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися Зерном Поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого Договором, крім випадків, передбачених п.4.2.5 даного Договору.
Згідно з п. 1.4. Договору, орієнтовні обсяги (кількість) Зерна, що планується до передачі на зберігання та показники якості для розрахунку залікової ваги:
№ п/пКультура, класДСТУПоказники якості для розрахунку залікової вагиКількість, тПримітки
1.Кукурудза, 3 клас4525:2006Вологість - 14,0 Смітна домішка - 2,0%3000
Відповідно до п. 3.3. Договору, зерновий склад приймає Зерно на зберігання за наявності Поклажодавця наступних документів:
- товарно-транспортної накладної, за формою №1-СГ або іншою формою, підписаної уповноваженими представниками Сторін;
- свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів та мікотоксинів, радіонуклідів на кожну партію зерна (крім товаровиробників);
- карантинного сертифікату (при надходженні з інших областей);
- фітосанітарного сертифікату (при імпорті продукції);
- копії свідоцтва про державну реєстрацію Поклажодавця або/та Виписки з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та юридичних осіб-підприємців, копії свідоцтва про взяття на облік платника податків та копію свідоцтва платника ПДВ (для платників ПДВ);
- при надходженні сої для її розміщення - сертифікат (протокол) про вміст масової частки білка і масової частки олії, виданий відповідно атестованою лабораторією;
- при надходженні ріпаку для його розміщення - сертифікат (протокол) про вміст ерукової кислоти та глюкозинолатів, виданий відповідно атестованою лабораторією;
- свідоцтва про вміст ГМО на кожну партію зерна, виданого відповідно атестованою лабораторією.
Згідно з п. 3.4. Договору, вид, кількість і якість прийнятого на зберігання Зерна зазначається в складському документі.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що за 10 днів до передбачуваної дати відвантаження Зерна, Поклажодавець подає письмову заяву (лист-клопотання), в якій повинно зазначатись найменування культури, її кількість, якість за класом, група згідно зі стандартами, вид транспорту, залізнична станція призначення, реквізити одержувача, дата відвантаження. При відвантаженні зерна залізничним транспортом, Зерновий склад зобов'язаний розпочати навантаження вагонів не пізніше 10 днів з моменту отримання заявки про відвантаження за умови наявності рухомого складу, з урахуванням графіка відвантаження, що склався на підприємстві та технічних, технологічних і організаційних можливостей Зернового складу.
Відповідно до п. 3.8. Договору, переоформлення Зерна проводиться тільки після оплати Поклажодавцем фактично наданих Зерновим складом послуг, у тому числі послуги з переоформлення.
Відвантаження Зерна проводиться тільки після оплати Поклажодавцем фактично наданих Зерновим складом послуг із приймання, доробки, зберігання та інших послуг, що виконувались Зерновим складом на замовлення Поклажодавця та отримання передплати за послуги відвантаження. У разі наявності заборгованості Поклажодавця перед Зерновим складом за послуги відвантаження на момент прибуття вагонів, Поклажодавець відшкодовує Зерновому складу всі послуги залізничного транспорту, в тому числі витрати за простій вагонів (п. 3.9. Договору).
Згідно з п. 3.13. Договору, зерно вважається відвантаженим Зерновим складом з моменту видання Акта-розрахунку на Зерно та товаротранспортної накладної. Зерно вважається переоформленим Зерновим складом з моменту видання та підписання Сторонами Акта-розрахунку на Зерно та складського документу.
Згідно зі Складськими квитанціями на зерно (№ 696 від 14.11.2013, № 702 від 15.11.2013, № 712 від 18.11.2013), відповідачем у листопаді місяці 2013 року прийнято від позивача на зберігання зерно кукурудзи кількістю 308905 кг., 3 класу, вологістю - 13,70%, смітною домішкою - 2,0% (даний факт також встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.2015 року у справі №914/259/15.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення зобов'язань за Договором не повернув зерно позивачу, в зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконати умови договору складського зберігання зерна №46 від 12.11.2013 року повернувши ПП "Вест-Агросоюз" з незаконного володіння зерно кукурудзи в кількості 308905 кг., 3 класу, вологістю - 13,70%, смітною домішкою - 2,0%, шляхом його відвантаження в наданий ПП "Вест-Агросоюз" транспорт.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної справи є повернення відповідачем позивачу зерна кукурудзи в кількості 308905 кг., 3 класу, вологістю - 13,70%, смітною домішкою - 2,0%.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Статтею 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих відповідачем доказів вбачається, що відповідач на виконання умов Договору відвантажило кукурудзу 3 класу врожаю 2013 року в кількості 308,950 тон, що підтверджується наказом №711 від 18.12.2013 року, довіреністю №1 від 17.12.2013 року на отримання представником ПП «Вест-агросоюз» (ОСОБА_1) кукурудзи, товаро-транспортною накладною на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом №008316 від 18.12.2013 року (далі по тексту - товаро-транспортна накладна №008316), актом-розрахунками, актами виконаних робіт.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що відповідачем відповідно до умов Договору виконано зобов'язання перед позивачем та передано позивачу кукурудзу 3 класу врожаю 2013 року в кількості 308,950 тон, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволені позовних вимог.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 2 висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.05.2016 року №6653/16-3/6917/16-30, підпис від імені ОСОБА_1, що міститься в графі «Вантаж до перевезення прийняв» у товарно-транспортній накладній на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом №008316 від 18.12.2013, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Згідно з ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Однак, суду не надано жодного доказу недійсності товаро-транспортної накладної на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом №008316 від 18.12.2013 року, право на яке має позивач звернувшись з відповідним позовом до суду, в зв'язку з чим суд приймає в якості належного та допустимого доказу товаро-транспортну накладну на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом №008316 від 18.12.2013 року, яка підтверджує факт повернення відповідачем позивачу кукурудзу 3 класу врожаю 2013 року в кількості 308,950 тон.
Суд наголошує, що предметом даного спору є зобов'язання повернути відповідачем позивачу зерна кукурудзи (кількості 308 905,00 кг., 3 класу, вологістю - 13,70%, смітною домішкою - 2,0%), а встановлення факту недійсності товаро-транспортної накладної №008316 є вихід за межі позовних вимог, однак позивач має право звернутися з позовом до суду про встановлення даного факту.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 25.08.2016 року.