17 серпня 2016 року Справа № 910/2729/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А.
суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.03.2016
у справі № 910/2729/16 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"
до Державної казначейської служби України
простягнення 864, 00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився
- - відповідачане з'явився
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 (суддя Ващенко Т.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 (у складі головуючого Тищенко А.І., суддів: Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" повернуто без розгляду на підставі п.п.3,6 ч.1 ст. 63 ГПК України, оскільки у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога та доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Не погоджуючись із зазначеними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. На думку касатора, правові підстави для повернення поданої ним позовної заяви, відсутні.
Державна казначейська служба України не скористалась правом, наданим статтею 1112 ГПК України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони по справі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивач в позовній заяві № б/н від 02.02.2016 визначає відповідачем Державну казначейську службу України, при цьому посилаючись на те, що йому було завдано шкоди протиправним рішенням і діями Запорізької митниці.
Крім того, у позові позивач посилається на: митну декларацію від 27.08.12. № 112050000/2012/019045, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі № 0870/9571/12, судове рішення у справі № 910/25906/15, які не додані до позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, не зазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Суди обґрунтовано виходили з того, що витребування додаткових доказів з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, не передбачено статтею 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить принципу змагальності, закріпленому в пункті 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі. Таким чином, господарський суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Враховуючи наведене, суди дійшли висновків про те, що у позовній заяві № б/н від 02.02.2016 не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Вищезазначені приписи мають на меті забезпечення як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Судами встановлено, що з наданого позивачем опису вкладення у цінний лист від 02.02.2016 вбачається, що позивачем направлено "копію позову від 02.02.2016, копію експертного висновку ОЦ-172, копію рахунку ОЦ-172, копію банківської виписки за 29.08.2012, копія повідомлення 7991".
Місцевим судом встановлено, що позивачем не направлено додані до позовної заяви: протокол обробки електронного документу, протокол № 56 загальних зборів позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
У разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК (п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, встановивши факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" норм процесуального законодавства щодо форми і змісту позовної заяви, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, повернув позовну заяву без розгляду на підставі п.п.3, 6 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду і вважає, що судами вірно застосовані норми процесуального права.
Таким чином, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 про повернення позовної заяви без розгляду відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Касатору слід роз'яснити, що ухвала про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.п.3, 6 ч.1 ст. 63 ГПК України не є перешкодою для повторного звернення до суду з позовною заявою у разі виконання вимог процесуального закону щодо її подання.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 у справі № 910/2729/16 залишити без змін.
Головуючий суддя В. А. Корсак
С у д д і М. В. Данилова
Т. Б. Данилова