Справа № 600/504/16-ц
Справа № 2/600/222/2016
04 серпня 2016 року Козівський районний суд
Тернопільської області
в складі: судді Вирсти М.М.
при секретарі Сташків О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності,-
Позивач звернувся в суд з позовом про визнання права власності, в якому вказує, що батьку ОСОБА_3 належав житловий будинок в с.Денисів, вул.Верхня Лапаївка, 14, Козівського району (колишній колгоспний двір), право власності не оформлялось.
Іншим членом колгоспного двору була дочка позивача ОСОБА_4.
31 жовтня 1992 року ОСОБА_3 помер, заповіту не залишив.
ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для оформлення права власності на спадкове майно, йому відмовлено, оскільки право власності на будинок не оформлялось, а питання щодо спадкування часток у майні колишнього колгоспного двору вирішується у судовому порядку.
Просить визнати за ним право власності на житловий будинок (А), загальною площею 29,7 м.кв., житловою площею 19,0 м.кв., сарай для зберігання палива та інвентарю (Б) площею 26,0 м.кв. в с.Денисів, вул.Верхня Лапаївка, 14, Козівського району, Тернопільської області.
В судове засідання позивач не з'явився, подав клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Справу просить розглядати за його відсутності без застосування технічних засобів.
Відповідач ОСОБА_2 сільська рада в судове засідання подала відзив на позов, згідно якого проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує. Справу просить розглядати за їх відсутності.
Суд, приймаючи до уваги клопотання позивача, відзиви на позов відповідача, дослідивши матеріали справи, надані докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_3 належав житловий будинок в с.Денисів, вул.Верхня Лапаївка, 14, Козівського району (колишній колгоспний двір), право власності не оформлювалось, підтверджується довідкою Козівського РБТІ №45 від 24 травня 2016 року (а.с.7).
Згідно довідки ОСОБА_2 сільської ради №01-119-3/10 від 13 травня 2016 року, вказаний будинок належить членами колгоспного ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.9).
31 жовтня 1992 року ОСОБА_3 помер, підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №471539 (а.с.3).
Згідно довідки ОСОБА_2 сільської ради №01-268-3/10 від 06 червня 2016 року, з ОСОБА_1 вступив в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3 (а.с.10).
ОСОБА_4 (д.п.Липка) ОСОБА_6 від права на частку у майні колишнього колгоспного двору відмовляється на користь ОСОБА_1, підтверджується заявою від 01 червня 2016 року (а.с.11).
ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для оформлення права власності на спадкове майно, йому відмовлено, оскільки право власності на будинок не оформлялось, а питання щодо спадкування часток у майні колишнього колгоспного двору вирішується у судовому порядку, підтверджується відмовою нотаріуса №407/01-16 від 05 червня 2016 року (а.с.13).
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Відповідно Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.549 Цивільного кодексу УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно п.6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно ч.1 ст.123 ЦК УРСР (в ред.1963), розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно ст.1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Оскільки визнання позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно слід задовольнити.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 346, 347, 392, 1223, 1268, 1273 ЦК України, п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР, Постановою Пленуму ВСУ №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», Постановою Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (А), загальною площею 29,7 м.кв., житловою площею 19,0 м.кв., сарай для зберігання палива та інвентарю (Б) площею 26,0 м.кв. в с.Денисів, вул.Верхня Лапаївка, 14, Козівського району, Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: підпис
З оригіналом: вірно