Справа № 523/10065/16-ц
Провадження №2/523/4121/16
"22" серпня 2016 р. Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, виселення, -
встановив:
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 12.04.2007р., в розмірі 2 543 496,64грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру загальною площею 46,7 кв.м., житловою 29,1 кв.м, № 72, в буд. № 63 по вул. Кримська в м. Одесі, шляхом визнання за Іпотекодержателем - Банком право власності на вказану квартиру, виселення.
Позов представника Банку з посиланням на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» обґрунтований тим, що 12.04.2007р., між Банком та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір, відповідно до якого Банк надав кредит у розмірі 55 710,00 Євро, а ОСОБА_2, повинен був повернути кредит в повному обсязі не пізніше 11.04.2017 року, сплативши за його користування 13,0 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань між Банком та ОСОБА_1, який виступив майновим поручителем за належне виконання позичальником грошового зобов'язання, 13.04.2007р., було укладено договір іпотеки та прийнято Банком в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
Оскільки позичальник свої зобов'язання за укладеним договором кредиту не виконав утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів, по сплаті відсотків за користування кредитом, яка складає суму зазначену вище. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час його проведення повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про повернення судової повістки без вручення у зв'язку із не проживанням відповідача за зареєстрованим місцем проживання.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, встановлено, що 12.04.2007р., між Банком, та ОСОБА_2, був укладений договір про надання споживчого кредиту №103/07ф, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_2, отримав кредитні грошові кошти в сумі 50 000,00 дол.США. Позичальник прийняв на себе обов'язок повернути кредит в повному обсязі не пізніше 11.04.2017 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити проценти за користування кредитом.
В той же день між Банком, та ОСОБА_1, який виступив майновим поручителем за належне виконання позичальником грошового зобов'язання, було укладено іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1, як Іпотекодавець, в рахунок належного виконання прийнятого позичальником кредитного зобов'язання, передав Банку - Іпотекодержателю, іпотеку у вигляді квартири АДРЕСА_1.
В зв'язку з неналежним виконання прийнятих на себе зобов'язань по кредитному договору у ОСОБА_2, перед Банком виникла заборгованість по кредитному договору, розмір якої станом на 29.02.2016р., складає 83 640,23 дол.США, в тому числі: тіло кредиту 43 478,30 дол.США, відсотки 40 161,93 дол.США. Крім того, борг в розмірі 280 661,32 грн., в тому числі: комісія 33 334,97 грн., неустойка 280 661,32 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються пар.6 главою 49 «Забезпечення виконання зобов'язання», пар. 2 Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Книги п'ятої Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV, зокрема ч.1 ст. 33, якої визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частина 3 той же статті вказує на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ч.1 ст.37 Закону України № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Згідно ч. 2 тієї ж статті, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Як вбачається з договору іпотеки від 13.04.2007р., (а.с. 16, 20), а саме згідно до п.п. 7.5.1 - «За рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку - Шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно договору про задоволення вимог Іпотекодержател відповідно до наступних умов.
Передача предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя в добровільному порядку здійснюється на підставі окремо укладеної угоди (договору) по узгодженнній між сторонами вартості, а у разі розбіжності за оціночною вартістю, визначеною незалежним експертом призначеним Іпотекодержателем. При цьому витрати на проведення оцінки зменшують його оціночну вартість.
Перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя без згоди Майнового поручителя - Іпотекодавця здійснюється в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі довідки Іпотекодержателя про прострочену заборгованість Боржника. Це застереження згідно до Закону України «Про іпотеку» є підставою для укладення договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки».
Отже, враховуючі наявність наведених вище умов, визначених сторонами у договорі про іпотеку Іпотекодержатель - Банк має право, у позасудовому порядку, задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, який прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
При не реалізації свого права у вирішені спору в позасудовому порядку шляхом проведення реєстрації свого права власності на предмет іпотеки (ст.37 Закону 898-IV), Банк має право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав визначених ст. 39 Закону України 898-IV.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Зазначена судом правова позиція викладена в Постанові ВСУ у справі № 6-1851цс15.
Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту своїх порушених прав. Відтак, суд у відповідність до ч.3 ст.16 ЦК України відмовляє у задоволенні пред'явлених позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем, саме на час розгляду справи в суді, не надано висновку про вартість (ринкова ціна) предмету іпотеки визначеної суб'єктом оціночної діяльності, що є самостійною підставою для відмови в позові - Правова позиція ВСУ у справах № 6-1120цс15; № 6-2479цс15; № 6-1465цс15; № 6-1309цс15; № 6-1935цс15.
Таким чином, вимога Банку про виселення також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання права власності в задоволенні якої позивачу відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
В позові Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, виселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя