Справа № 523/10054/16-ц
Провадження №2/523/4119/16
"22" серпня 2016 р. Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, виселення, -
встановив:
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 18.07.2008р., в розмірі 3 248 306,64 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру загальною площею 78,9 кв.м., житловою 38,0 кв.м, № 58, в буд. № 77 по вул. Паркова в м. Одесі, шляхом визнання за Іпотекодержателем - Банком право власності на вказану квартиру, виселення.
Позов представника Банку з посиланням на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» обґрунтований тим, що 18.07.2008р., між Банком та ОСОБА_1, був укладений кредитний договір, відповідно до якого Банк надав кредит у розмірі 55 710,00 Євро, а відповідач повинен був повернути кредит в повному обсязі не пізніше 18.07.2019 року, сплативши за його користування 12,5 % річних. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком було прийнято в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за укладеним договором кредиту не виконав утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів, по сплаті відсотків за користування кредитом, яка складає суму зазначену вище. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час його проведення повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про повернення судової повістки без вручення у зв'язку із не проживанням відповідача за зареєстрованим місцем проживання.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, встановлено, що 12.09.2008р., між Банком, та відповідачем ОСОБА_1, був укладений договір про надання споживчого кредиту №1380/08ф-6, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_1, отримав кредитні грошові кошти в сумі 55 710,00 Євро. Відповідач прийняв на себе обов'язок повернути кредит в повному обсязі не пізніше 18.07.2019 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити проценти за користування кредитом.
В той же день між Банком, та ОСОБА_1, було укладено іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1, як Іпотекодавець, в рахунок належного виконання прийнятого на себе кредитного зобов'язання, передав Банку - Іпотекодержателю, іпотеку у вигляді квартири АДРЕСА_2.
В зв'язку з неналежним виконання прийнятих на себе зобов'язань по кредитному договору у ОСОБА_1, перед Банком виникла заборгованість по кредитному договору, розмір якої станом на 22.02.2016р., складає 105 564,17 Євро, в тому числі: тіло кредиту 51 083,70 Євро, відсотки 54 480,47 Євро. Крім того, борг в розмірі 102 583,68 грн., в тому числі: комісія 33 334,97 грн., неустойка 69 248,71 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються пар.6 главою 49 «Забезпечення виконання зобов'язання», пар. 2 Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Книги п'ятої Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV, зокрема ч.1 ст. 33, якої визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частина 3 той же статті вказує на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ч.1 ст.37 Закону України № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Згідно ч. 2 тієї ж статті, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Як вбачається з договору іпотеки від 18.07.2008р., (а.с. 17 на звороті), а саме згідно до п.п. 7.3.1 - «Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачає добровільну передачу Іпотекодержателю предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.
У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення на предмет іпотеки Іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю предмета іпотеки.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотеко держатель. Витрати по оплаті послуг незалежного експерта, що буде здійснювати таку незалежну експертну оцінку несе Іпотекодавець.
Підписанням цього Договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя(придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.
Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення Іпотекодержавтеля про придбання предмета іпотеки у власність для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається».
Отже, враховуючі наявність наведених вище умов, визначених сторонами у договорі про іпотеку від Іпотекодержатель - Банк має право, у позасудовому порядку, задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, який прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
При не реалізації свого права у вирішені спору в позасудовому порядку шляхом проведення реєстрації свого права власності на предмет іпотеки (ст.37 Закону 898-IV), Банк має право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав визначених ст. 39 Закону України 898-IV.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Зазначена судом правова позиція викладена в Постанові ВСУ у справі № 6-1851цс15.
Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту своїх порушених прав. Відтак, суд у відповідність до ч.3 ст.16 ЦК України відмовляє у задоволенні пред'явлених позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем, саме на час розгляду справи в суді, не надано висновку про вартість (ринкова ціна) предмету іпотеки визначеної суб'єктом оціночної діяльності, що є самостійною підставою для відмови в позові - Правова позиція ВСУ у справах № 6-1120цс15; № 6-2479цс15; № 6-1465цс15; № 6-1309цс15; № 6-1935цс15.
Таким чином, вимога Банку про виселення ОСОБА_1 також задоволенню не пілягає, оскільки є похідною від вимоги про визнання права власності в задоволенні якої позивачу відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 16, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
В позові Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, виселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя