№ 2-529/2007 p.
12 червня 2007 рокуСтарокостянтинівський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Сенькова О.Г.
при секретаріПовзун С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2502 про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 пред'явила позов до військової частини А 2502 про поновлення на роботі, стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу та недопущення до роботи з 13 серпня по 29 грудня 2006 року, а також премію за нагородження медаллю, зазначивши, що вона з 1983 року працювала у відповідача кухарем офіцерської їдальні льотного та інженерно-технічного складу.
Наказом №306 від 29 грудня 2006 року її звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв"язку із скороченням штату.
Посилаючись на те, що вона звільнена з роботи незаконно, оскільки відповідач не вирішив питання про переведення її на посаду кухаря до підприємства, до якого з 13 серпня 2006 року перейшло право організації харчування військовослужбовців частини, просить поновити її на роботі і стягнути середню зарплату за час вимушеного прогулу.
Крім того, з 13 серпня 2006 року і до звільнення відповідач не надав їй іншої роботи і за цей період необгрунтовано зменшив зарплату, а також не виплатив премію за нагородження медаллю. Тому просить стягнути різницю у зарплаті за період з 13.08. по 29.12.2006 року і премію.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що на підставі договору між Міністерством оборони України та СТОВ "Деркачі" від 11.07.2006 року до останнього перейшло право організації харчування військовослужбовців в/ч А-2502 з наданням у користування приміщення їдальні та обладнання. Працівникам їдальні було запропоновано перейти працювати до СТОВ "Деркачі" на посади, на яких вони працювали у військовій частині. Однак позивачка відмовилась від даної пропозиції.
10 липня 2006 року на зборах колективу їдальні працівники, які відмовились від працевлаштування до СТОВ "Деркачі", були попереджені про зміну оплати праці, зокрема, їм не буде виплачуватись премія та доплата за бойову готовність.
20 жовтня 2006 року позивачка попереджена про наступне звільнення з роботи, а наказом від 29.12.2006 року за згодою профспілкового комітету звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв"язку із скороченням штату.
Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка з 1983 року працювала у відповідача кухарем офіцерської їдальні льотного та інженерно-технічного складу.
2
Згідно договору між Міністерством оборони України та СТОВ "Деркачі" від 11.07.2007 року до останнього перейшло право організації харчування військовослужбовців в/ч А-2502. На підставі зазначеного договору товариству передано у користування приміщення їдальні та обладнання і з 13 серпня 2006 року його працівниками розпочато харчування військовослужбовців.
З цього часу і до звільнення з роботи позивачка припинила виконувати свої трудові обов"язки, передбачені трудовим договором. За цей період їй виплачувалась зарплата у меншому розмірі, а саме: посадовий оклад та відсоткова надбавка.
Відповідно до вимог ч.3 ст.32 КЗпП України у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовжені роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач достовірно знаючи про передачу організації харчування СТОВ "Деркачі", у зв"язку з чим передбачається вивільнення працівників їдальні, не вирішивши питання щодо позивачки про її звільнення або працевлаштування, здійснив передачу їдальні.
Оскільки з вини відповідача позивачка не мала змоги виконувати роботу, визначену трудовою угодою і не була письмово попереджена про зміну розміру оплати праці, тому її вимоги в частині стягнення різниці в розмірі зарплати за період з 13 серпня по 29 грудня 2006 року підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як видно із даних платіжних відомостей за червень і липень 2006 року, зарплата позивачки за вказані місяці відповідно складала 863 грн.71 коп. і 1280 грн.50 коп., а всього 2144 грн. 21 коп. Отже, середньомісячна зарплата позивачки за останні два календарні місяці складає 1072 грн.11 коп. (2144 грн.21 коп. : 2), а середньоденна 51 грн.05 коп. (1072 грн.11 коп.: 21 робочий день).
Згідно даних платіжної відомості за серпень 2006 року позивачці нарахована зарплата в сумі 724 грн.80 коп. Отже, різниця в зарплаті за вказаний місяць складає 347 грн.31 коп. (1072 грн.11 коп.-724 грн.80 коп.)
Наказом №197 від 01.09.2006 року позивачці надана відпустка терміном 26 календарних днів з 1 по 26 вересня 2006 року, а з 27 вересня по 6 жовтня 2006 року вона знаходилась на лікарняному.
Стосовно даних платіжної відомості за жовтень 2006 року позивачці за 17 робочих днів нарахована зарплата в сумі 395 грн.06 коп. Різниця в розмірі зарплати за цей місяць складає 472 грн.79 коп.(51 грн.05 коп. х 17 = 867 грн.85 коп. - 395 грн.06 коп.)
Як вбачається із даних платіжної відомості за листопад 2006 року, позивачці нарахована зарплата в сумі 835 грн.25 коп. Різниця в зарплаті за цей місяць складає 236 грн. 86 коп.(1072 грн.11 коп. - 835 грн.25 коп.)
В грудні 2006 року позивачці нарахована зарплата в сумі 1414 грн.65 коп. з врахуванням компенсації за невикористану відпустку в сумі 348 грн.30 коп. і вихідної допомоги в сумі 511 грн.25 коп. За мінусом зазначених сум зарплата позивачки складає 555 грн.10 коп. Отже, різниця в зарплаті складає 517 грн.01 коп. (1072 грн.11 коп. - 555 грн.10 коп.)
Таким чином, за період з 13 серпня по 29 грудня 2006 року з відповідача слід стягнути різницю в зарплаті в сумі 1573 грн.97 коп. (347 грн.31 коп. + 472 грн.79 коп. + 236 грн.86 коп. + 517 грн.01 коп.)
Твердження представника відповідача проте, що командир військової частини має право, а не зобов"язаний, в межах фонду заробітної плати установлювати надбавки працівникам та преміювати їх за умови належного виконання працівником своїх службових обов'язків, до уваги не приймає, оскільки саме з вини командування позивачка не мала змоги виконувати роботу, передбачену трудовим договором.
Позовні вимоги позивачки про поновлення на роботі задоволенню не підлягають, оскільки її звільнення з роботи проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
3
Так, згідно п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення численності або штату працівників.
Як встановлено в суді, у відповідача дійсно мало місце скорочення штату у зв"язку з передачею організації харчування військовою частиною іншій юридичній особі. На момент звільнення позивачки з роботи у відповідача вільних посад не було. Про наступне вивільнення позивачка персонально попереджена не пізніше ніж за два місяці.
Не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення премії за нагородження її медаллю. Стосовно наказу командира частини №975 від 04.12.2006 року з нагоди 15-ї річниці Збройних Сил України нагороджені премією лише військовослужбовці.
Керуючись ст. 10,11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 32, 40 КЗпП України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути з військової частини А-2502 на користь ОСОБА_1 різницю в зарплаті в сумі 1573 грн.97 коп. У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з військової частини А-2502 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн., а також на користь територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 23565058, р/р 31210259700007, ГУДК в Хмельницькій області МФО 815013) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.