Справа № 2 - а -518/2007 р.
03 грудня 2007 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Василенка О.М.
при секретарі: Сальник О.Л. розглянувши, у відкритому судовому засіданні в м. Таращі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -
Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому просить суд визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" неправомірною та стягнути з відповідача недоплачені кошти на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2080 гривень.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначив, що щорічна допомога на оздоровлення у кратних розмірах мінімальної заробітної плати виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. За 2007 рік він отримав вказану допомогу в розмірі 120, 00 гривень, що є значно нижчою, ніж це передбачено ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС", якою передбачено, що інвалідам І і IIгрупи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Він (позивач) звертався до відповідача із заявою в якій просив провести донарахування та виплату недоотриманих коштів за вказаний період, проте йому в задоволенні його вимоги відповідачем було відмовлено, про що була дана письмова відповідь від 03.10.2007 року. В зв'язку з цим останній звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просить суд стягнути з відповідача на його користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2080 гривень.
Просить звільнити його від сплати судового збору, як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС І категорії.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що дійсно ЗУ „Про - статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення, на які вказує позивач. Проте, відповідно до ст. 62 вищезазначеного Закону, передбачено порядок таких виплат, які визначаються Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами державної виконавчої та місцевої влади. Починаючи з 2005 року такий порядок визначено постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам І і II групи в розмірі 120 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, першої категорії, інвалідом другої групи, інвалідність пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено копією посвідчення.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивач має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.
22.03.2007 року відповідач виплатив позивачу, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 120, 00 грн. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за період з 2005 року.
Позивач, вважаючи, що вищезгадана
постанова, яка встановлює конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема і для інвалідів другої групи, суперечать вимогам ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, яким встановлено розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати, просить суд стягнути на його користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2080 гривень.
Відповідач в запереченнях послався на ст. 62 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вказав на необхідність керуватися порядком визначеним KMУкраїни, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.
Крім того, представник відповідача вважає що позов не підлягає задоволенню і тому, що відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік", дію абзацу 2 ч. 4, ст. 48 Закону України «Про статус, і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що KM України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановою KM України від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.
Крім того, в зв'язку з тим, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": зокрема, пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 даного рішення, положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 1 січня 2007 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Суд звертає увагу на те, що вищевказані норми Закону не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Враховуючи, що позивач отримав допомогу на оздоровлення 22.03.2007р. за 2007 рік в розмірі 120, 00 грн., на його користь підлягає стягненню сума в розмірі 1880 грн. (400 грн. х 5. - 120 грн.).
Указані обставини встановлено з пояснень сторін, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору щодо майнових вимог становить 1% від розміру таких вимог, а тому на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 18, 80 грн..
Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як постраждалий від аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 48, 62, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007р.", ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито", суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 1880 (одну тисячу вісімсот вісімдесят) гривень.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 18, 80 грн.
В решті позову відмовити.
постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з .подачею її копії до апеляційної інстанції.