"15" серпня 2016 р. Справа № 916/1627/16
Суддя господарського суду Одеської області Волков Р.В., розглядаючи справу
За позовом: Подільського міськрайонного центра зайнятості (м. Котовськ);
До відповідача: Одеської митниці Державної фіскальної служби України (м. Одеса);
про стягнення 7426,52 грн.;
Суддя Волков Р.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
Від відповідача: не з'явився.
Позивач, Котовський міськрайонний центр зайнятості, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Одеської митниці ФДС із позовом, про стягнення 7426,52 грн.
18.07.2016 року до суду надійшла заява від позивача про зміну його найменування з "Котовський міський центр зайнятості" на "Подільський міський центр зайнятості", яка було задоволена судом.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2, після її звільнення з митних органів отримувала допомогу по безробіттю. Проте, рішенням суду її було поновлено на роботі з дати звільнення, а тому, на думку позивача, відповідач має повернути позивачу зазначені виплати.
Відповідач проти позову заперечував, надав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що Південною митницею Міндоходів, правонаступником якої є відповідач, не приймалось будь-яких рішень щодо звільнення ОСОБА_2 з посади, наполягає на тому, що роботодавцем ОСОБА_2 є держава, а не митниця та зазначає, що митниця здійснює свою діяльність за рахунок бюджетного фінансування та кошторисом митниці не передбачено виплату коштів, зазначених у вимогах позивача, а також посилається на інші обставини, викладені у відзиві.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 року ( в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 року) функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом Фонду та здійснюють, зокрема, виплату забезпечення та надають соціальні послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2012 року ОСОБА_3 було звільнено з митних органів відповідно до ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Під час безробіття ОСОБА_2 була зареєстрована у Котовському міськрайонному центрі зайнятості та згідно персональної картки отримала статус безробітного. Так, центром зайнятості надавались послуги у сприянні її працевлаштування та виплачено матеріальне забезпечення по безробіттю у розмірі 7426,52 грн. за період з 19.07.2012 року по 26.10.2012 року, що підтверджується витягами з наказів та довідкою про суми нарахувань.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року по справі №1570/4336/2012 (яке в цій частині було залишено в силі Вищим адміністративним судом України) наказ про звільнення ОСОБА_2 було скасовано та зобов'язано відповідача негайно поновити її на посаді старшого інспектора митного поста «Платонове» Південної митниці та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.
Так, на виконання рішення суду ОСОБА_2 було поновлено на роботі в митних органах з 21.06.2012 року (з дати звільнення).
Відповідно до п. п. 5 п. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 року (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 року), центри зайнятості, як робочі органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Згідно із п. 6, 7 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого 13.02.2009 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року, передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Враховуючи, що Одеським окружним адміністративним судом фактично визнано наказ про звільнення ОСОБА_2 незаконним та скасовано його, при цьому цей наказ став підставою для втрати ОСОБА_2 заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підґрунтям для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, то суд вважає що позивач правомірно звернувся до суду з метою стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
При цьому, суд не приймає твердження відповідача, що відшкодування завданої шкоди відбувається за рахунок держави, тобто через казначейську службу, оскільки відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працювала в Південній митниці та отримувала заробітну плату в цьому органі.
Отже в даному випадку роботодавцем, який використовує працю ОСОБА_2, виступала Південна митниця, правонаступником якої є відповідач, а тому саме він має відшкодовувати позивачу вартість наданих соціальних послуг безробітному.
Враховуючи, що сума, яка підлягає стягненню з Південної митниці Міндоходів до цього часу не сплачена вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно ст.32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального Кодексу України).
За таких обставин, враховуючи обгрунтованість та доведеність позивачем своїх вимог, суд вважає, що позов Подільського міськрайонного центру зайнятості, до Одеської митниці ФДС про стягнення 7426,52 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", п. п. 5 п. 2 ст. 12, ст. ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року, ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Одеської митниці Державної фіксальної служби України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корп. А, код 39441717) на користь Подільського міськрайонного центру зайнятості (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд 239, код 20992050) до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття: р/р: 37175300900019, код 20992050,ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011 7426/сім тисяч чотириста двадцять шість/грн. 52 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Стягнути з Одеської митниці Державної фіксальної служби України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корп. А, код 39441717) на користь Подільського міськрайонного центру зайнятості (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд 239, код 20992050) до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття: р/р: 37175300900019, код 20992050,ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 15.08.2016 року.
Повне рішення складено 22 серпня 2016 р.
Суддя Р.В. Волков