16 серпня 2016 року Справа № 915/801/16
Господарський суд Миколаївської області у складі
судді Корицької В.О.,
при секретарі судового засідання Ржепецькій К.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 577 від 26.04.2016 року,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.08.2016 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”,
01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (ідентифікаційний код 24584661),
в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”,
55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона (ідентифікаційний код 20915546)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації ОСОБА_2”,
54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24 (ідентифікаційний код 34318880)
про стягнення грошових коштів, -
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації ОСОБА_2” про стягнення грошових коштів.
Ухвалою суду від 21.07.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.08.2016 року.
Ухвалою суду від 02.08.2016 року розгляд справи відкладено на 16.08.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
16.08.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засіданні 16.08.2016 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила.
У поданому суду відзиві (а.с. 35-36) зазначила наступне.
Із посиланням на умови договору на постачання товару № 53-123-08-15-01728 від 07.08.2015 року, положення ст. 712 ЦК України та ст. 193 ГК України представник відповідача зазначає, що сторонами у договорі не визначено строк поставки товару, а тому у позивача відсутні підстави вважати, що цей строк є порушеним.
Положення ч. 3 ст. 631 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки в договорі на постачання товару відсутні посилання на те, що останній розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, що виникли до підписання договору, крім того, ці положення суперечать п. 10.3 договору.
Враховуючи викладене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
07.08.2015 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі - позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації ОСОБА_2” (далі - відповідач, Постачальник) був укладений договір на постачання товару № 53-123-08-15-01728 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати Покупцю, а Покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити вироби мінеральні неметалеві та інші у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2014 року. (а.с. 13-15)
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару склала 124 711,80 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2.2 Договору оплата за даним договором відбувається протягом 45 днів після постачання товару згідно специфікації № 1.
Відповідно до п. 3.1 Договору постачання здійснюється у липні 2015 року автотранспортом Постачальника на умовах DDP відповідно до Правил Інкотермс-2010, на склад Покупця. Вантажоодержувач - ЮУВ ВП “Складське господарство”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області.
Відповідно до п. 3.2 Договору з товаром Постачальник надає Покупцю:
- товарну накладну (оригінал в 3-х примірниках),
- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом направлення її на електронну адресу Покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПК України. Разом з податковою накладною Постачальник надає Покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних,
- документ, підтверджуючий якість товару.
Відповідно до п. 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до п. 4.1 Договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, Постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів Постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Відповідно до п. 12.1, 12.2 Договору договір вважається укладеним і набирає чинності з дати реєстрації в Державному підприємстві “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 Договору та закінчується 31.12.2015 року.
Відповідно до п. 12.3 Договору закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань.
Специфікацією № 1 сторони погодили найменування, тип, характеристики, кількість та ціну товару. (а.с. 16)
На виконання умов Договору Постачальник поставив Покупцю товар на загальну суму 122 931,60 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 17-21):
№ 02-ЦК_00552 від 02.09.2015 року на суму 23 079,60 грн. з ПДВ.,
№ 02-ЦК_00709 від 01.10.2015 року на суму 2 412,00 грн. з ПДВ.,
№ 02-ЦК_00872 від 09.11.2015 року на суму 24 360,00 грн. з ПДВ.,
№ 02-ЦК_00910 від 18.11.2015 року на суму 24 360,00 грн. з ПДВ.,
№ 02-ЦК_00935 від 26.11.2015 року на суму 48 720,00 грн. з ПДВ.
Товар на суму 1 780,20 грн. поставлений не був, що не заперечується сторонами.
Листом № 16/09-15-08 від 16.09.2015 року відповідач повідомив позивача про неможливість поставки товару (позиції № 3 згідно Специфікації) через те, що підприємство-виробник, яке знаходиться у м. Донецьк, не внесено до реєстру, який дозволяє вивозити продукцію з зони АТО. (а.с. 45)
27.04.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 32/6127 щодо оплати пені в сумі 10 688,44 грн. та штрафу в сумі 8 589,84 грн., нарахованих у зв'язку з порушенням строків поставки товару. (а.с. 40-42)
Вказана претензія повернута позивачу поштовою установою у зв'язку з закінченням терміну зберігання. (а.с. 43-44)
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 10 923,05 грн. за порушення терміну поставки товару та штрафу у сумі 7 114,25 грн. за прострочення постачання понад 30 календарних днів. Детальний розрахунок пені та штрафу викладений у позовній заяві (а.с. 4-6).
Суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Підставою для застосування до відповідача неустойки у вигляді пені та штрафу позивач зазначає порушення терміну поставки товару.
При цьому, при нарахуванні пені по кожному окремому зобов'язанню позивач зазначає, що період прострочення починається саме з 09.08.2015 року, не обґрунтовуючи при цьому свою позицію.
Як зазначено вище, Договір укладено сторонами 07.08.2015 року, а відповідно до п. 3.1 Договору постачання мало бути здійснено у липні 2015 року, тобто ще до укладання Договору.
Положення ч. 3 ст. 631 ЦК України, відповідно до яких сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки в Договорі відсутні посилання на те, що останній розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, що виникли до підписання Договору.
Крім того, відповідно до п. 10.3 Договору після підписання даного договору всі попередні згоди і переписка між сторонами, що стосуються даного договору, втрачають силу.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що сторонами у договорі не встановлено строку поставки товару, а тому неможливо встановити чи відбулось прострочення цього строку.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, судом встановлено наступне.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, неустойка у вигляді пені може бути застосована лише при порушенні грошового зобов'язання.
Пунктом 1.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” визначено наступне.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Виходячи з вищевикладеного, зобов'язання відповідача щодо поставки певного виду товару не є грошовим, а отже до нього не може бути застосована неустойка у вигляді пені.
А тому конструкція п. 4.1 Договору протирічить положенням ст. 549 ЦК України в частині неможливості застосування пені до не грошового зобов'язання у вигляді поставки товару.
Враховуючи все вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові у задоволені позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 22. 08.2016 року.
Суддя В.О. Корицька