79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.08.2016р. Справа№ 914/2830/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судового засідання Кохановській Ю.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “ТАЙФУН-ПЛЮС”, с.Ожидів, Буський район, Львівська область
до відповідача GREENERGIE OU, м.Пярну, Естонська Республіка
про стягнення 3 477,60 євро, що станом на дату подання позову згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 84 540,46 грн.
За участі представників:
від позивача: Антонів - представник (довіреність №б/н від 29.01.2016р.);
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством “ТАЙФУН-ПЛЮС” до відповідача GREENERGIE OU про стягнення 3 477,60 євро, (що становить 84 540,46 грн. згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 17.08.2015 року).
Ухвалою суду від 21.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.09.2015р.
Ухвалою суду від 07.09.2015р. провадження у справі №914/2830/15 було зупинено у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про вручення документів GREENERGIE OU, м.Пярну, Естонська Республіка. Цією ж ухвалою суду наступне судове засідання призначено на 15.02.2016р. на 14:20 год., а у випадку невручення документів GREENERGIE OU до вказаної дати - наступне судове засідання провести 14.03.2016р.
07.12.2015р. на адресу суду Міністерством юстиції Естонії без виконання повернуто судове доручення про вручення документів GREENERGIE OU у зв'язку з неточністю у назві особи, якій належить вручити документи та необхідністю належно їх дооформити.
Ухвалою суду від 12.02.2015р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2016р.
15.02.2016р. суд своєю ухвалою зупинив провадження у справі у зв'язку із повторним зверненням із судовим дорученням до компетентного органу Естонії про вручення відповідачу (GREENERGIE OU) документів. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 06.06.2016р. о 10:30 год., а у випадку невиконання судового доручення до вказаної дати, суд ухвалив розгляд справи повторно відкласти на 08.08.2016р.
Враховуючи те, що судом було визначено дату наступного судового засідання 06.06.2016р., ухвалою суду від 01.06.2016р. провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 06.06.2016р. відкладено розгляд справи на 08.08.2016р., у зв'язку з відсутністю станом на 06.06.2016р. доказів виконання судового доручення про вручення GREENERGIE OU документів, а також те, що судом було заздалегідь визначено дату наступного судового засідання 08.08.2016р.,
04.07.2016р. на адресу суду надійшов супровідний лист від 22.06.2016р. (вх.№28271/16) з додатками на 38 аркушах, про вручення 03.06.2016р. документів відповідачу (GREENERGIE OU).
Крім того, 25.07.2016р. на адресу суду надійшов лист від 18.07.2016р. (вх.№31153/16) від другого члена правління GREENERGIE OU - ОСОБА_1, в якому він зазначив про переписку між ним та ОСОБА_2.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані утворенням заборгованості у відповідача на загальну суму 3 477,60 євро, що становить 84 540,46 грн. згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 17.08.2015 року), у зв'язку з невиконанням умов укладеного між Приватним підприємством “ТАЙФУН-ПЛЮС” та GREENERGIE OU контракту №04/15 від 14.04.2015р.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про відкладення розгляду спору на 08.08.2016р. був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення 03.06.2016р. члену правління GREENERGIE OU - ОСОБА_3 пакету документів.
Слід зазначити, що станом на день розгляду спору (08.08.2016р.) від відповідача нормативно та документально обґрунтований відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
При оформленні судового доручення суд повідомив учасників процесу про дату проведення судового засідання 06.06.2016р. о 10:30 год. та про дату наступного судового засідання 08.08.2016р. о 10:20 год. Зважаючи на те, що документи, які підлягали врученню відповідачу згідно із судовим дорученням, було передано одним із способів, передбачених Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965), з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становив шість місяців з дати зупинення провадження по справі, суд приходить до висновку про можливість прийняття рішення у справі.
Згідно зі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
встановив:
14.04.2015р. між Приватним підприємством “ТАЙФУН-ПЛЮС” (надалі - продавець), в особі директора ОСОБА_4 Зіновійовичата, який діє на підставі статуту та GREENERGIE OU (надалі - покупець), в особі директора ОСОБА_3 було укладено контракт №04/15 (далі по тексту - контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує на умовах DAP (Інкотермс 2010) брикети паливні з тирси твердолистяних порід Pini Kay, далі - товар, в кількості і по якості, які відповідають до мовленням, доданим до даного контракту, і є невід'ємною його частиною.
Згідно п.1.2. контракту умови поставки товару, які не обговорені в даному контракті, вказуються в рахунках-фактурах до даного контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно п.3.1. контракту ціна встановлюється за одну тону на умовах DAP і вказується в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно п.4.1. контракту початок поставки: з моменту підписання контракту. Завершення поставки 31 грудня 2015 року з правом продовження контракту.
Згідно п.4.2. контракту перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту завершення митного оформлення вантажу. Дата завершення митного оформлення товару підтверджується відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення на вантажно-митних деклараціях. В разі електронного декларування - електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.
Згідно п.4.3. контракту документами, які супроводжують поставку, є рахунок-фактура, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), специфікація або пакувальний лист.
Згідно п.4.5. контракту вантажоотримувачами товару будуть фірми, вказані в доповненнях до даного контракту.
Згідно п.6.1. контракту оплата проводиться на протязі 1-2 банківських днів після отримання товару переказом на валютний рахунок продавця, або внесенням готівки на рахунок продавця в банку на протязі 20 календарних днів після відвантаження товару.
Згідно п.6.4. контракту оплата товару може проводитись третьою стороною за вказівкою покупця, шляхом перерахунку коштів на валютний рахунок, вказаний продавцем, при цьому у банківських перевідних документах мають бути вказані номер і дата даного контракту.
15.04.2015р. сторони уклали доповнення №2 до контракту №04/15 від 14.04.2015р., яким внесли зміни до п.8.2. контракту, виклавши його в наступній редакції: «У випадку, якщо сторони не домовляться про вирішення суперечностей і спорів, які виникли щодо виконання даного контракту, вони підлягають вирішенню у господарському суді Львівської області, рішення якого є остаточним і обов'язковим для виконання для обох сторін. Правом, яке регулює даний контракт є матеріальне законодавство України. Місце проведення засідання суду: м.Львів, вул.Личаківська, 128».
На виконання умов контракту №04/15від 14.04.2015р., позивачем 22.04.2015р. здійснено поставку товару на загальну суму 3 477,60 євро відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної А №042952 (СМR).
В матеріалах справи також наявна електронна декларація форми МД-2 (імпортна ВМД покупця) за номером 209050000/2015/001000.
Відповідачу було виставлено рахунок №1 від 22.04.2015р. (інвойс) на оплату товару на загальну суму 3 477,60 євро.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар не здійснив.
Відтак, станом на день прийняття рішення (08.08.2016р.) заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 477,60 євро.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача 3 477,60 євро становить (що становить 84 540,46 грн. згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 17.08.2015 року).
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 39 Закону, будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Відповідно до п.1 доповнення №2 до контракту №04/15 від 14.04.2015р., сторони погодили змінити п.8.2. контракту, виклавши його в наступній редакції: «У випадку, якщо сторони не домовляться про вирішення суперечностей і спорів, які виникли щодо виконання даного контракту, вони підлягають вирішенню у господарському суді Львівської області, рішення якого є остаточним і обов'язковим для виконання для обох сторін. Правом, яке регулює даний контракт є матеріальне законодавство України. Місце проведення засідання суду: м.Львів, вул.Личаківська, 128.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону “Про міжнародне приватне право”, при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Згідно ст. 7 Закону України “Про міжнародне приватне право”, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Згідноч.1 ст.382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Укладений між сторонами контракт №04/15 від 14.04.2015р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ГПК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У п. 1.1 контракту сторони визначили, що продавець продає, а покупець купує на умовах DAP (Інкотермс 2010) брикети паливні з тирси твердолистяних порід Pini Kay, далі - товар, в кількості і по якості, які відповідають до мовленням, доданим до даного контракту, і є невід'ємною його частиною.
Згідно з “Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати” в редакції 2010 року поставка на умовах CPT - Carriage Paid to - “перевезення оплачено до” характеризується наступним. Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.
Відповідно до п. А.1 Інкотермс продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.
Відповідно до наведених положень, факт виконання позивачем зобов'язань по контракту №04/15 від 14.04.2015р. підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною А №042952 (СМR) та електронною декларацією форми МД-2 (імпортна ВМД покупця) за номером 209050000/2015/001000. Відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №1 від 22.04.2015р. (інвойс) на оплату товару на загальну суму 3 477,60 євро.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар не здійснив.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.6.1. контракту оплата проводиться на протязі 1-2 банківських днів після отримання товару переказом на валютний рахунок продавця, або внесенням готівки на рахунок продавця в банку на протязі 20 календарних днів після відвантаження товару.
Відтак, станом на день прийняття рішення (08.08.2016р.) заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 477,60 євро.
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Положенням ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно вимог п.4 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення повністю. З відповідача до стягнення підлягає заборгованість в сумі 3 477,60 євро (що становить 84 540,46 грн. згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 17.08.2015 року).
Відповідач не реалізував, надані йому законом права та не надав суду докази на обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги, які належним чином не спростовані.
Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №26079 від 14.08.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.
Керуючись ст.ст.11, 192, 525, 526, 530, 533, 549, 611, 612, 629, 655 ЦК України, ст.ст.193, 198, 382 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 55, 75, 82-85, 87, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з GREENERGIE OU (80016, ESTONIA, Parnu, Kooli 69-21; Commercial registry code: 11943495; VAT №EE101374703) на користь Приватного підприємства “ТАЙФУН-ПЛЮС” (80530, Львівська область, Буський район, с.Ожидів, вул.Шашкевича, буд.41; код ЄДРПОУ 36741547) заборгованість в сумі 3 477,60 євро (що становить 84 540,46 грн. згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 17.08.2015 року) та 1 827,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 11.08.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.