Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25
"19" серпня 2016 р. Справа № 911/1998/16
За позовом Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа»
до Малого приватного підприємства «Стоїк»
про стягнення 20 324,42 грн
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. № 01-08/439 від 22.06.2016);
від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 04.08.2016).
Обставини справи:
Комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа» (далі - позивач) звернулося з позовом до Малого приватного підприємства «Стоїк» (далі - відповідач) про стягнення 20 324,42 грн заборгованості, з яких: 15 157,54 грн боргу за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, 2 533,78 грн пені, 1 357,72 грн штрафу, 1 092,07 грн інфляційних втрат та 183,31 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2016 порушено провадження у справі № 911/1998/16, розгляд справи призначено на 08.07.2016.
Ухвалами господарського суду Київської області від 08.07.2016 та 15.07.2016 розгляд справи відкладено на 15.07.2016 та 05.08.2016 відповідно.
У судовому засіданні 05.08.2016 оголошено перерву до 19.08.2016.
У судовому засідання 19.08.2016 представник позивача повністю підтримав позов, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.12.2008 між Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» (Теплопостачальна організація) та Малим приватним підприємством «Стоїк» (Споживач) укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 421/48/1013, за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язалася поставити споживачу теплову енергію на об'єкт, зазначений у додатку 1, а споживач - прийняти та сплатити за спожиту теплову енергію в терміни, передбачені договором.
Згідно п.п. 3.1., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. На момент початку опалювального сезону, споживач зобов'язаний сплатити авансовий платіж у розмірі 100 % місячної плату за теплову енергію. Розрахунки з теплопостачальною організацією за використану теплову енергію проводяться у два етапи: авансовий платіж до 1 числа розрахункового місяця, у розмірі обов'язкового щомісячного платежу згідно Додатку № 2 до договору. Остаточний розрахунок за використану теплову енергію проводиться до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем згідно рахунку, що виписуються теплопостачальною організацією споживачеві. Акт виконаних робіт споживач на протязі 3-х днів з моменту отримання підписує і повертає теплопостачальній організації.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.12.2008 до 01.12.2009, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків згідно умов договору. При відсутності заперечень та зауважень, щодо строку дії договору, договір являється пролонгованим на наступні періоди (п.п. 7.1., 7.2. договору).
Суд встановив, що договір на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 є неодноразово пролонгованим та діє на момент розгляду даної справи, оскільки від жодної із сторін не надходило заяв про розірвання договору.
Cудом встановлено, що позивачем на виконання договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 19 396,02 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 15-21).
Крім того, позивачем для оплати відповідачу виставлено рахунки-фактури на загальну суму 19 396,02 грн (а.с. 11-14), які залишилися частково оплаченими відповідачем.
Відповідач свій обов'язок, передбачений п.п. 3.4., 3.5. договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, з оплати отриманої теплової енергії, виконав частково, сплативши позивачеві 07 червня 2016 4 238,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 07.06.2016 (а.с. 50) та банківською випискою (а.с. 51), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 на момент порушення провадження у справі (21.06.2016) склав 15 157,54 грн (19 396,02 грн - 4 238,48 грн), що підтверджується банківською випискою (а.с. 51).
Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (21.06.2016) відповідач 08.08.2016 сплатив на рахунок позивача 8 117,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 08.08.2016 (а.с. 77), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 на момент прийняття рішення у справі склав 7 039,74 грн (19 396,02 грн - 4 238,48 грн - 8 117,80 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 07.06.2016 та № 56 від 08.08.2016 (а.с. 50, 77) та банківською випискою (а.с. 51).
Предметом позову є вимоги про стягнення 15 157,54 грн боргу за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, 2 533,78 грн пені, 1 357,72 грн штрафу, 1 092,07 грн інфляційних втрат та 183,31 грн 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини енергопостачання.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивачем на виконання договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 19 396,02 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 15-21); відповідач свій обов'язок, передбачений п.п. 3.4., 3.5. договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, з оплати отриманої теплової енергії, виконав частково, сплативши позивачеві 07 червня 2016 4 238,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 07.06.2016 (а.с. 50) та банківською випискою (а.с. 51), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 на момент порушення провадження у справі (21.06.2016) склав 15 157,54 грн (19 396,02 грн - 4 238,48 грн), що підтверджується банківською випискою (а.с. 51); після порушення провадження у справі (21.06.2016) відповідач 08.08.2016 сплатив на рахунок позивача 8 117,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 08.08.2016 (а.с. 77), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 на момент прийняття рішення у справі склав 7 039,74 грн (19 396,02 грн - 4 238,48 грн - 8 117,80 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 07.06.2016 та № 56 від 08.08.2016 (а.с. 50, 77) та банківською випискою (а.с. 51).
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 7 039,74 грн, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 039,74 грн боргу за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З огляду на те, що після порушення провадження у справі (21.06.2016) відповідач сплатив на рахунок позивача 8 117,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 08.08.2016 (а.с. 77), суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 8 117,80 грн боргу за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, позивачем за період з 15.11.2015 по 10.06.2016 нараховано загалом 2 533,78 грн пені, з яких: 254,02 грн за період з 15.11.2015 по 21.04.2016 на суму боргу 1 328,92 грн, 31,73 грн за період з 22.04.2016 по 15.05.2016 на суму боргу 1 328,92 грн, 447,72 грн за період з 15.12.2015 по 21.04.2016 на суму боргу 2 909,56 грн, 105,73 грн за період з 22.04.2014 по 26.05.2016 на суму боргу 2 909,56 грн, 31,48 грн за період з 27.05.2016 по 06.06.2016 на суму боргу 2 909,56 грн, 355,77 грн за період з 15.01.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 3 019,72 грн, 109,73 грн за період з 22.04.2014 по 26.05.2016 на суму боргу 3 019,72 грн, 32,67 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 3 019,72 грн, 410,63 грн за період з 15.02.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 5 098,08 грн, 185,26 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 5 098,08 грн, 55,16 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 5 098,08 грн, 163 грн за період з 15.03.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 3 568,09 грн, 129,66 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 3 568,09 грн, 38,61 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2106 на суму боргу 3 568,09 грн, 26,52 грн за період з 15.04.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 3 151,79 грн, 114,53 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 3 151,79 грн, 34,10 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 3 151,79 грн, 3,99 грн за період з 15.05.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 319,86 грн та 3,46 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 319,86 грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі не оплати рахунків за використану теплову енергію в строк, враховується інфляція і споживач сплачує пеню 0,1 % за кожний день відстрочки в оплаті від нарахованої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.п б) п. 4.1. договору).
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 9), арифметично вірний розмір пені у розмірі 0,1 % за кожний день відстрочки в оплаті від нарахованої суми, нарахованої за період з 15.11.2015 по 10.06.2016 складає загалом 2 298,03 грн, з яких: 211,30 грн за період з 15.11.2015 по 21.04.2016 на суму боргу 1 328,92 грн, 31,89 грн за період з 22.04.2016 по 15.05.2016 на суму боргу 1 328,92 грн, 375,33 грн за період з 15.12.2015 по 21.04.2016 на суму боргу 2 909,56 грн, 101,83 грн за період з 22.04.2014 по 26.05.2016 на суму боргу 2 909,56 грн, 32,01 грн за період з 27.05.2016 по 06.06.2016 на суму боргу 2 909,56 грн, 295,93 грн за період з 15.01.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 3 019,72 грн, 105,69 грн за період з 22.04.2014 по 26.05.2016 на суму боргу 3 019,72 грн, 45,30 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 3 019,72 грн, 341,57 грн за період з 15.02.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 5 098,08 грн, 178,43 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 5 098,08 грн, 76,47 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 5 098,08 грн, 135,59 грн за період з 15.03.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 3 568,09 грн, 124,88 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 3 568,09 грн, 53,52 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2106 на суму боргу 3 568,09 грн, 22,06 грн за період з 15.04.2016 по 21.04.2016 на суму боргу 3 151,79 грн, 110,31 грн за період з 22.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 3 151,79 грн, 47,28 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 3 151,79 грн, 3,84 грн за період з 15.05.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 319,86 грн та 4,80 грн за період з 27.05.2016 по 10.06.2016 на суму боргу 319,86 грн. Відтак, вимога про стягнення 2 533,78 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 298,03 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 357,72 грн штрафу на підставі п.п б) п. 4.1. договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008.
Відповідно до п.п б) п. 4.1. договору за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Суд встановив, що зазначені в п.п б) п. 4.1. договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 за своєю правовою природою є штрафом.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.
Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриману теплову енергію понад тридцять днів, штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п.п б) п. 4.1. договору) у загальному розмірі 1 357,72 грн, а зокрема 93,02 грн (7 % від 1 328,92 грн.) + 12,80 грн (7 % від 182,87 грн) + 190,87 грн (7 % від 4 2 726,69 грн) + 211,38 грн (7 % від 3 019,72 грн) + 356,87 грн (7 % від 5 098,08 грн) + 16,60 грн (7 % від 237,13 грн) + 233,17 грн (7 % від 3 330,96 грн) + 220,63 грн (7 % від 3 151,79 грн) + 22,39 грн (7 % від 319,86 грн), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 357,72 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5019/1287/12.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, позивачем за період з листопада 2015 року по червень 2016 року нараховано 1 092,07 грн інфляційних втрат та 183,31 грн 3 % річних за період з 15.11.2015 по 26.05.2016.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 7), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2015 року по червень 2016 року та 3 % річних, нарахованих за період з 15.11.2015 по 26.05.2016 складає 2 092,07 грн інфляційних втрат та 113,88 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 1 092,07 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 183,31 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 113,88 грн 3 % річних.
Судом критично оцінюються доводи представника відповідача на те, що у відповідача не виник обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії з підстав неотримання рахунків на оплату від позивача, оскільки як вбачається з рахунків-фактури на загальну суму 19 396,02 грн (а.с. 11-14) та довідки позивача № 06-21/95 від 15.07.2016 (а.с. 53) спірні рахунки вручено відповідачу. Крім того, як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень № 24 від 07.06.2016 та № 56 від 08.08.2016 (а.с. 79-80) відповідач сплатив позивачу 4 238,48 грн згідно рахунків № 921 від 31.10.2015, № 1146 від 30.11.2015, № 1371 від 28.12.2015, № 59 від 31.01.2016, що оцінюється судом як визнання відповідачем наявності обов'язку по оплаті спожитої теплової енергії згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008.
Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 7 039,74 грн боргу за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, 2 298,03 грн пені, 1 357,72 грн штрафу, 1 092,07 грн інфляційних втрат та 113,88 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Провадження у справі в частині вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» до Малого приватного підприємства «Стоїк» про стягнення 8 117 (восьми тисяч сто сімнадцяти гривень) 80 коп. боргу за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008 припинити.
2. Решту позову задовольнити частково.
3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Стоїк» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 18; ідентифікаційний код 20582240) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 41-А; ідентифікаційний код 13712452) 7 039 (сім тисяч тридцять дев'ять гривень) 74 коп. боргу за використану теплову енергію згідно договору на постачання та споживання теплової енергії № 421/054/1108 від 01.12.2008, 2 298 (дві тисячі двісті дев'яносто вісім гривень) 03 коп. пені, 1 357 (одну тисячу триста п'ятдесят сім гривень) 72 коп. штрафу, 1 092 (одну тисячу дев'яносто дві гривні) 07 коп. інфляційних втрат, 113 (сто тринадцять гривень) 88 коп. 3 % річних та 1 357 (одну тисячу триста п'ятдесят сім гривень) 31 коп. судового збору.
4. У задоволенні вимоги про стягнення 235 (двісті тридцять п'ять гривень) 75 коп. пені та 69 (шістдесят дев'ять гривень) 43 коп. 3 % річних відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 22.08.2016
Суддя П.В.Горбасенко