ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.08.2016Справа №910/10365/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О.
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»
треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Бондаренко М.Г. (представник за довіреністю);
від відповідача - Королецька В.А. (представник за довіреністю);
від третьої особи 1 - Гуленко Ю.М. (представник за довіреністю);
від третьої особи 2 - не з'явився;
від третьої особи 3 - ОСОБА_5;
від третьої особи 4 - не з'явився;
від третьої особи 5 - не з'явився;
від третьої особи 6 - не з'явився;
від третьої особи 7 - не з'явився.
У червні 2016 Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О. звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., шляхом повернення на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригіналів документів, отриманих згідно Актів приймання-передачі від 27.05.2015 та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі зазначеної Постанови Правління НБУ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 28.05.2015 №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ». Даним рішенням Фонду було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.
В подальшому, на виконання свої обов'язків, передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою, згідно наказу №26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ».
В ході проведення перевірки комісією було встановлено ряд порушень при укладені між сторонами Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015 у зв'язку з чим позивач просить визнати зазначений правочин нікчемним, оскільки останній порушує вимоги п.п.1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що оскільки між сторонами існує спір про встановлення нікчемності договору про відступлення прав вимоги, позивач мав заявляти відповідний позов про встановлення нікчемності до компетентних судових органів, чого не було здійснено, отже посилання позивача на нікчемність договору про відступлення прав вимоги не повинно прийматись судом до уваги. Відповідач зазначає, що при винесенні рішення про нікчемність спірного договору у зв'язку з порушенням під час його укладення Постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ уповноважена особа Фонду вийшла за межі наданих їй законом повноважень, оскільки віднесла спірний договір до нікчемних не лише з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а й з підстав, не встановлених спеціальним законом. Відповідач зазначає, що Постанови НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ не є законом, відповідно, порушення її вимог не може призвести до нікчемності правочину. Вказана Постанова НБУ є актом індивідуальної дії, чинність якого направлена тільки на позивача і не може розповсюджуватись на інших осіб, наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування НБУ до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а не визнання правочину недійсним.
Відповідач зазначає, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ стосувались виключно міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача. Постановою НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ позивачу не заборонено здійснювати платежі юридичних осіб - клієнтів банку та не передбачено отримання згоди куратора НБУ на укладення позивачем договір про відступлення права вимоги.
Представник третьої особи 1 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник третьої особи 2 - Національного банку України в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку, разом з тим подав письмові пояснення по суті спору в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Третя особа 3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснень по суті спору не надала.
Представники третіх осіб 4-7 в судове засідання не з'явились, пояснень по суті спору не надали, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб 2 та 4-7 за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_5 (боржник), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній в п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за Кредитним договором №64 від 27.03.2013, договором поруки №64-1 від 27.03.2013, поручитель ОСОБА_6 (поручитель 1), договором поруки №64-2 від 27.03.2013, поручитель ОСОБА_7 (поручитель 2), договором поруки №64-3 від 27.03.2016, поручитель ОСОБА_8 (поручитель 3), з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього (кредитний договір) та іпотечним договором від 27.03.2013 посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером 1567, предметом якого є іпотека належного боржнику, поручителю 1, поручителю 2, поручителю 3 житлового об'єкта, а саме квартира загальною площею 33,20 кв.м., житлова площа 14,10 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_1 (п.1 Договору).
Відповідно до п.2 Договору, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, договором поруки 64-1 від 27.03.2013, договором поруки 64-2 від 27.03.2013, договором поруки 64-3 від 07.03.2013 в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Вказаний договір було нотаріально посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем та зареєстровано в реєстрі за № 6295.
Згідно з п.3 Договору, станом на 25.05.2015 заборгованість за Кредитним договором №64 від 27.03.2013, становить 71823,66 грн.
Пунктом 4 Договору визначено, що підстави виникнення, зазначених в п.1 цього договору прав вимоги до боржника, на момент підписання цього договору підтверджуються:
1. Кредитним договором №64 від 27.03.2013;
2. Договором поруки №64-1 від 27.03.2013;
3. Договором поруки №64-2 від 27.03.2013;
4. Договором поруки №64-3 від 27.03.2013;
3. Іпотечним договором віл 27.03.2013, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером 1567.
Відповідно до п. 5. Договору, за відступлення прав вимоги за кредитним договором новий кредитор (відповідач) сплачує первісному кредитору (позивачу) кошти в українських гривнях в розмірі 71823,66 грн., без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору.
Відповідно до пунктів 6 та 8 Договору, права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі. Первісний кредитор зобов'язаний при підписанні акту приймання-передачі права вимоги, передати новому кредиторові за цим актом оригінали документів, зазначених у п.4 даного договору, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором.
В матеріалах справи наявний витяг акту приймання-передачі від 27.05.2015, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги за зобов'язаннями низки боржників та документи, зокрема, за боржником ОСОБА_5 (Кредитний договір № 64 від 27.03.2013, Договір поруки №64-1 від 27.03.2013, Договір поруки №64-2 від 27.03.2013, Договір поруки №64-3 від 27.03.2013, Іпотечний договір від 27.03.2013, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л. за реєстровим №1567). В Акті зазначено, що сторони підтверджують, що розрахунки за вищевказаним договором проведені в повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної.
03.06.2015 відповідач направив на адресу позичальника та поручителів повідомлення №2705/15-06 про відступлення права грошової вимоги та всіх інших пов'язаних з нею прав за кредитним договором №64 від 27.03.2013, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.
Крім того, 27.03.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію відповідача іпотеко держателем за іпотечним договором (номер запису про іпотеку 464361).
В подальшому, Постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови Правління Національного банку України, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №107 від 28.05.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк». Даним рішенням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.
Постановою Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Український професійний банк» та прийнято рішення про ліквідацію Банку .
На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення №158 від 28.08.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» .
Даним рішенням Фонду було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» і розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк» з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» призначено Пантіну Л.О.
Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 22.09.2012.
Так, статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.
Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ»).
На виконання своїх обов'язків, передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою, згідно наказу №26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк».
За результатами роботи комісії складено протокол №9 від 24.07.2015 та встановлено, що:
- договір про відступлення прав вимоги укладено з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;
- прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в Банку, Банком було порушено вимоги постанови Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України;
- умови договору відступлення, укладеного між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення, отже надають кредитору - ТОВ «ФК Аурум Фінанс» переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.
Відтак, було прийнято рішення про виявлення нікчемних правочинів, зокрема, договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6263, а також доручено юридичному департаменту та департаменту корпоративного бізнесу банку здійснити дії щодо направлення повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ТОВ «ФК Аурум Фінанс», всім позичальникам, поручителям, заставодавцям, іптекодавцям; в разі необхідності розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочину; в разі необхідності розпочати роботу щодо поновлення/накладання нового обтяження та заборони відчуження всього забезпечення за вищевказаними кредитними договорами, майнові права за якими були відступлені на умовах нікчемності правочинів.
В подальшому, позивачем 04.08.2015 було відправлено ТОВ «ФК Аурум Фінанс» повідомлення вих. №01-10/3265 про нікчемність вказаного договору відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6263 яке було отримано відповідачем 13.08.2015, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У відповідь на лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Український професійний банк» №01-10/3265 відповідачем було направлено позивачу лист від 11.09.2015 р. вих. №1109/15-15, у якому відповідач повідомив про те, що не погоджується з визнанням договорів нікчемними та вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки законні підстави на визнання договорів нікчемними відсутні.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Український професійний банк» від 07.08.2015 №130/ТА було зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемного договору, а саме - договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6263.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6263, зобов'язання відповідача повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригіналів документів, отриманих згідно Актів приймання-передачі від 27.05.2015 та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як зазначалось раніше, судом встановлено, що 28.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ», код ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205, місцезнаходження: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, 02660. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ» запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У повідомленні №01-10/3265 від 03.08.2015 про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, направленому уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в банку позивача на адресу ТОВ «ФК Аурум Фінанс», банк послався на пункт 7 частини 3 ст.38 вказаного Закону, та зазначив, що правочин є нікчемним з тієї підстави, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
В той же час, в позовній заяві та письмових поясненнях позивач також зазначає, що спірний договір було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи та відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, крім того, позивач також посилається на пункти 1 та 2 частини 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зазначені твердження позивача судом відхиляються з оглядну на наступне.
Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Підпунктом 2.5.2 п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Враховуючи положення ст.ст.207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 р.).
На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що порушення постанови правління Національному банку України №293/БТ, на які посилається позивач, не є підставою нікчемності правочинів в розумінні ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.
Нормами ч.6 ст.67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 5.1. глави 5 розділу 1 Положення №346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора в разі потреби в посиленні контролю за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання ним своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами.
Постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «Український професійний банк», як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Отже, постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «Український професійний банк» як юридичної особи, що входить до банківської системи України.
Суд зазначає, що вказана Постанова НБУ від 30.04.2015 не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Мінюсті, містить гриф «банківська таємниця», а отже є актом індивідуальної дії, чинність якого може бути направлена індивідуально тільки на позивача.
Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до Позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 №346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу», а не визнання правочину недійсним.
Більше того, невідповідність укладеного договору вимогам постанови НБУ не визначено як підставу нікчемності ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, за своєю правовою природою Договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 не відноситься до договорів, що забезпечують виконання зобов'язань, а отже, його укладення не могло порушити встановленого абз.10 п.3. Постанови НБУ від 30.04.2015 обмеження щодо передачі в забезпечення майна та активів.
Разом з тим, суд погоджується з твердженнями відповідача, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (п.5 та п.6 Постанови НБУ від 30.04.2015) стосувались міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача.
Дана позиція узгоджуються зі змістом норми ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою у випадку віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних, останньому забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Відповідач не є банківською установою, тому не має можливості згідно закону відкривати кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі в Національному банку України, а також здійснювати міжбанківські перекази. Грошові кошти за Договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 були перераховані відповідачем позивачу саме з власного поточного рахунку, відкритого у позивача. Таким чином, розрахунки між юридичною особою-клієнтом (Відповідачем) і банком (Позивачем) не є міжбанківськими переказами і не можуть (не повинні) здійснюватись через кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі через кореспондентський рахунок позивача в НБУ.
Згідно зі ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514, ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Спірний договір відступлення права вимоги за кредитним договором відповідає вимогам статтям 512-519 Цивільного кодексу України.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що підстава нікчемності правочину, зазначена в п.2 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не має місця у даному випадку, оскільки укладення договору 26.05.2015 року не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже ще 30.04.2015 року банк було віднесено до категорії проблемних.
Посилання позивача на те, що ним безоплатно відчужено право вимоги за кредитним договором у зв'язку з прийняттям на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента на вчинення відповідних майнових дій, судом відхиляється, оскільки Договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015 не є договором про безоплатне відчуження майнових прав. Крім того, суд звертає увагу, що платіжним дорученням №59 від 27.05.2015 відповідачем було перераховано позивачу 71823,66 грн., в графі платіжного доручення призначення платежу вказано: оплата за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями згідно договору відступлення права вимоги від 26.05.2015. Отже, позивач отримав кошти у розмірі 71823,66 грн., що мало сприяти підвищенню рівня платоспроможності банку.
Щодо підстави нікчемності договору, передбаченої п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання укласти договір про відступлення вимоги за кредитним договором №64 від 27.03.2013 і саме ТОВ «ФК Аурум Фінанс» було надано перевагу в укладенні спірного договору.
Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).
Таким чином, з урахуванням ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6263 у зв'язку з наявністю підстав, визначених п.п.1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції чинній станом на 26.05.2015, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності Договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 26.05.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №6263, нікчемним (недійсними) судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує нікчемність (недійсність) правочинів, оскільки при укладенні договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015 року було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України та жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за цим договором не настала, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів, в аспекті ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 19.08.2016
Суддя Я.В. Маринченко