Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "18" серпня 2016 р. Справа № 906/607/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
при секретарі Антонюк Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук В.А. адвокат - договір про надання правової допомоги від 09.08.2016;
від відповідача: Бодрягов В.С. - дов. №1/16 від 22.02.2016
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"
до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод"
про розірвання договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 та стягнення 373980,00грн
В судовому засіданні 11.08.2016, відповідно до ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 18.08.2016.
Позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 та стягнення з відповідача 373980,00грн за фактично поставлену продукцію.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару у встановлений договором купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 строк.
Представник позивача через канцелярію суду подав копії наступних документів: податкову накладну №69 від 25.04.2016, інформацію із системи про прийняття податкової накладної, квитанцію №1 від 10.05.2016 про реєстрацію податкової накладної, фіскальний чек та опис вкладення від 15.08.2016. Крім того, подав письмові пояснення від 17.08.2016 щодо відзиву, заяву від 17.08.2016 про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову, заяву від 18.08.2016 про стягнення судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача судові витрати, зокрема: 7729,44грн судового збору та 7000,00грн на оплату адвокатських послуг. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, поданих письмових пояснення від 17.08.2016 щодо відзиву. Зазначив, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач поставив товар, надав всі необхідні документи, передбачені договором, тому строк оплати товару настав.
Суд, перевіривши повноваження представника позивача щодо подання заяви про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову, роз'яснивши наслідки вчинення відповідних процесуальних дій, приходить до висновку про задоволення заяви позивача від 17.08.2016 про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову.
Представник відповідача подав заяву від 18.08.2016 про визнання позову в частині стягнення суми основного боргу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
14.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (продавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Кремнянський крохмальний завод" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №14/04-02 (далі - Договір) (а.с. 17-19).
Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу українського походження, 2015 року врожаю згідно ДСТУ 4525-2006, іменований у подальшому товар, насипом на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з пунктами 2.1 та 3.1 Договору, кількість товару, ціна на товар вказуються у Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами.
Товар поставляється окремими партіями у відповідності до Специфікацій до договору (п. 4.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що покупець здійснює 100% оплату, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару та оформленої належним чином документації.
Продавець зобов'язаний надати: оригінал рахунку-фактури, виставленого на 100% вартості поставленого товару, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; оригінал видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України на 100% вартості поставленого товару; зареєструвати податкову накладну протягом 15 днів згідно п.201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.
При цьому, право власності на товар від постачальника до покупця і всі ризики, пов'язані з ним, переходять після отримання покупцем документів, вказаних у п.5.1.1. даного договору (п.4.5. Договору).
Оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку покупця (п.5.2 Договору).
Відповідно до п.5.4 Договору продавець зобов'язується надати наступні документи, засвідчені печаткою підприємства та підписом керівника, з поміткою "копія вірна": копію Статуту підприємства. У випадку наявності обмежень керівника на підписання документі, що стосуються даного Договору, надати копію Довіреності, або іншого документу, що дозволяє підписання необхідних документів, у випадку обмежень встановлених установчими документами на підписання керівником Договору та інших документів - протокол загальних зборів або рішення про зняття будь-яких обмежень; копію довідки з ЄДРПОУ з зазначенням видів діяльності; копії виписки та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копію витягу з реєстру платників ПДВ; копію наказу або протоколу про призначення керівника продавця; копії форми №1 "Баланс" та №2 "Звіт про фінансові результати" за останній звітній період з копією 2-ої квитанції з електронного документообігу або з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми, або лист з обґрунтованим поясненням про відсутність звіту, завірену копію форми 1-ДФ.
За змістом п.9.2. Договору він вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).
Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як суд зазначав вище, умовами п.5.1 Договору визначено, що покупець здійснює 100% оплату, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця, протягом трьох банківських днів після отримання товару та оформлених належним чином документації.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач свої зобов'язання згідно умов договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на суму 373980,00грн, що підтверджується видатковою накладною №АФ-0000501 від 25.04.2016 (а.с. 14), товарно-транспортними накладними №000025/04/611 від 25.04.2016 і №000025/04/612 від 25.04.2016 (а.с. 15-16), а також податковою накладною №69 від 25.04.2016 і квитанцією про її зарахування (а.с. 58, 60).
Позивачем відповідачу виставлявся рахунок-фактура №АФ-0000480 від 25.04.2016 для оплати товару (а.с. 13, 41).
Разом з тим, відповідач взяті на себе договором купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар належним чином не виконав.
Позивач на адресу відповідача направляв письмову претензію №1 від 24.05.2016 (а.с. 38, 39), в якій просив погасити наявну заборгованість. Проте, відповідач залишив вказані вимоги без відповіді та без задоволення.
Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 у сумі 373980,00грн.
Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 373980,00грн за вказаним вище договором є доведеною та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016, в задоволенні якої суд також відмовляє, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення договору є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору.
Оціночна категорія "істотність" має функцію отримання таких оціночних результатів як "істотність порушення" або навпаки "неістотність порушення". У свою чергу, оціночні результати "істотність порушення" або "неістотність порушення" мають функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору. Через поміщення у ч.2 ст.651 ЦК України оціночної категорії "істотність порушення договору", суб'єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оціночного факту - факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору. Виходячи із об'єкту оцінки суб'єкт оцінки має визначити "міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору".
Таким чином, у разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень ч.2 ст.651 ЦК України, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.
Враховуючи обставини даної справи, зокрема, факт надіслання позивачем відповідачу визначених п.5.1.1. договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 документів лише під час розгляду справи в суді (10.08.2016 і 15.08.2016), а також зміст п.5.1.1. Договору (щодо моменту настання строку оплати поставленого товару), невиконання самим позивачем п.5.4. договору, суд вважає, що у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, відсутня істотність порушення договору, що є підставою цих відносин.
При цьому, зі змісту договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 не вбачається інших випадків, з якими сторони пов'язували б можливість розірвання даного договору.
Таким чином, оскільки підстава для розірвання договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 відсутня, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, суму боргу в розмірі 373980,00грн визнав у заяві про визнання позову (а.с. 66).
При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 373980,00грн боргу обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу №14/04-02 від 14.04.2016 суд відмовляє в позові.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заяви позивача від 18.08.2016 про стягнення 7000,00грн за послуги адвоката суд зазначає наступне.
Дійсно, ч.1 ст.44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, а д в о к а т а та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у матеріалах справи знаходиться договір про надання правової допомоги від 09.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (клієнт) та Адвокатським бюро "Поліщук та партнери" (а.с. 32), предметом якого є надання останнім правової допомоги та представництво інтересів клієнта по господарській справі за позовом ТОВ "Агро Фонд" до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод", у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Також, у матеріали справи позивачем подано ордер серії КС №165689 від 10.08.2016 (а.с. 31).
Варто зауважити, що для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, останній надав до матеріалів справи, окрім договору та ордеру, акт наданих адвокатських послуг згідно договору про надання правової допомоги від 09.08.2016 (а.с. 64), а також виписку з банку від 09.08.2016 на суму 7000,00грн (а.с. 65).
Вирішуючи питання визначення розміру витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката Поліщука Володимира Анатолійовича щодо ведення цієї справи, господарський суд виходить з принципу "розумного обґрунтування" останніх, який полягає у співрозмірності цих витрат з ціною позову, ступенем складності справи та тривалістю її розгляду, обсягом часу, роботи та правових знань, які необхідні для належного виконання доручення, строками його виконання тощо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також факт участі адвоката Поліщука Володимира Анатолійовича як представника позивача в судових засіданнях двічі (протоколи судових засідань від 11.08.2016 і від 18.08.2016), без подання позовної заяви від 28.07.2016, визнання відповідачем позову, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 400,00грн адвокатських послуг.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" (11334, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Кремне, вул. Центральна, 90, код 00383395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (45725, Волинська обл., Горохівський р-н., с. Звиняче, вул. Привокзальна, 17, код 39137820):
- 373980,00грн суми боргу,
- 5609,70грн судового збору,
- 400,00грн оплати послуг адвоката.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 22.08.16
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
у - справу
2 - позивачу на електронну пошту vlpolis@ukr.net
3 - відповідачу на електронну пошту 1994201597@mail.gov.ua